Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пом 120 пом помпа2 (показная пышность) помпа [Савепка зустрічали з помпою на вокзалі вузькоколійної залізниці, що зв'язувала Чернігів з Крутами (Сміл.)]. помпадур, -ра ирон. помпадур. помпадурство ирон. помпадурство. помпадурський ирон. помпадурский. помпадурша ирон. помпадурша. помпезний книжн. помпезный [Судячи з усього, парад мав бути урочистий, помпезний (Гонч.)]. помпезність, -пості книжн. помпезность [Майстри образотворчого мистецтва покликані вести неослабну боротьбу., проти фальшивої і пишної помпезності та інших явищ, чужих мистецтву соціалістичного реалізму (Рад. Укр., 1957, III)]. помпезно нар. книжн. помпезно. помпейський геогр.у ист. помпёйский [Якийсь вродливий парубок помагає нам дістати зелений, наче з помпейського музею, самовар (Коцюб.)]. Помпеї, -їв геогр.у ист. Помпеи. помповий помповый. Ср. помпа1. помполїт (помічник політичного керівника) помполйт (помощник политического руководителя). помпон помпон [Шапочка з квітчастим помпоном сиділа кокетливо, задирикувато (Коп.); Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (Коцюб.)]. помпончик уменьш., ласк, помпончик. помпувати, -пую, -пуєш качать [помпой], накачивать [помпой], разг. насасывать [—Вітер працює, — задоволено говорила Ольга Чередник, показуючи новий вітродвигун, що номпував воду для ферми (Жур.)]. помріяти, -рїю, -рієш помечтать; (провести некоторое время в грёзах — ещё) погрезить [Ми не могли відмовити собі в приємності помріяти про перші Дні миру після остаточного розгрому окупантів (Бора.)]. помріятися, -ріється безл. погрезиться [Коли вперше глянеш на це море жовтого листу, .. на мить помріється обмареним очам, що то повно скрізь весняного сонця, його золотого, гарячого проміння (Вас.)]. помружити, -жу, -жпш пощурить. иомрячйти, -чйть безл. поморосить. помста месть, книжн. мщение, уст. отмщение, разг. отместка; (отплата, наказание за какой-нибудь поступок книжн. — ещё) возмездие [Його душа аж клекотіла пометою и ненавистю (Н.-Лев.); Федір Глазирін сказав мені, що тіла загиблих друзів, які лежали поруч, кликали чорноморців до помсти (Куч.)]; кривава ~та кровная месть [Рід Богуславчии і Тетеря: Ясне товариство, висока Радо! Нечисті бусурмани занапастили наш рід.. Просимо вашої оборони, просимо кривавої помсти (Н.-Лев.)]; люта ^та жестокая (злая) месть [Згадати тільки всі тяжкії муки, Що завдали борцям за правду вороги, — Кому ж не стиснуться раптово руки Від помсти лютої жаги? (Л. Укр.)]\ родова г^та родовая месть. помсти вий мстительный. помстйво нар. мстительно. помстйтнея см. помічатися. помугикати, -каю, -каєш разг. помурлыкать [Він перечитав листа при мені, помугикав, помугикав і сказав, що приїде (Мик.)]. помудрувати, -рую, -руєш 1) помудрствовать; 2) (поступая необычно, странно) разг. неодобр, помудрить, помудровать, поумничать [Ригорович захотів помудрувати і., написав по-своєму (Квітка)]; 3) (над чем) разг. поломать голову. по-мужйцькому, по-мужйцьки, по-мужйчому нар. дорев. по-мужицки, по-мужичьи [—Чому, — каже [панночка], — в нас не так, як в Іваненковських панів, що в їх усе по- панськи, любе й миле? а в нас усе по-му- жицькому (Вовч.); Простора, з великими вікнами, серпанковими занавісками позавішуваними, хата була прибрана не по- мужичому (Головко)]. помужніти, -нію, -іпєш возмужать. помузичити, -чу, -чиш разг. помузицировать. помуляти, -ляю, -ляєш и помулитн, -.по, -лиш 1) мног. понатерёть (разг.), натереть; 2) (в течение некоторого времени) подавить, пожать. помулятпея, -ляюся,-ляєшся пожаться; (в нерешительности) помяться. пбмур, -ру бот. (Рагіеіагіа Ь.) постёнпица. помуркотати, -кочу, -кочеш и помуркотіти, -кочу, -котйш 1) помурлыкать; 2) (невнятна поговорить) побормотать; (сердито) побурчать. помурмотати, -мочу, -мочеш и помурмотіти^ -мочу, -мотйш побормотать [Помурмотів- помурмотів, на другий бік перевернувся— спить (Збан.)]. помурувати, -рую, -руєш построить, (реже) соорудить, возвести; (из камня, кирпича спец. — ещё) сложить [Ач, як люди живуть! Ач, які будови помурували!.. (Мирн.)]. помурчати, -чу, -чині 1) поурчать, поворчать; 2) (о человеке) поворчать; (невнятно поговорить) побормотать. помутити, -мучу, -мутиш 1) замутить, взмутить, уст. возмутить; (слегка — ещё} помутить', 2) (перен.: сделать неясным, мрачным, смутным) помутить, книжн. омрачить, уст. помрачить [Вже мені сириця тіло з'їла, а залізо кості перегризло, а темниця очі помутила (Л. Укр.); Так його [Ігоря] та лицарська хіть обхопила, Що і ясний розум помутила (Мирн.)]) і в о- д біо не ~ мутить погов. и воды не замутит; 3) (побудить к проявлению неудовольствия) разг. возмутить. помутиткся, -мутиться 1) замутиться, взмутиться; помутиться [Помутилось синє море. Небо хмариться прозоре (Пере.); Зірочки погасли в ночнім небі, В хмарах помутився ясний місяць... (Метл.)]; 2) помутиться; омрачиться; помрачиться [Тіло в неї тряслося; очі помутилися — вона ними якось чудно водила (Мирн.); Сам не знаю, що зі мною робилося... Мабуть, розум помутивсь у мене (Шиян)]; світ у очах ^тився свет в глазах помрачился [Світ у Івасевих очах помутився, він забув про |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)