Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пом 121 ноль дім, про матір, про все і перший побіг за ворота (Мирн.)]. Ср. помутити 1—2; 3) (со словами в голове, в глазах) бегл. разг. помутиться [У Петра в голові помутилося, під саме тім'я мов хто гарячого жару насипав, пекло-лалило.». (Мирн.)]. иомутнйтш, -вю, -ннш разе, помутпйть. номутпїлзй помутневший [Тихо гойдався помутнілий від диму Хасан (Десн.); Помутнілими очима, що нагадують тепер батькові, дивиться він у простору, поза садок (Коцюб.)]. помутніння помутнение; ~ня рогівки помутнение роговицы [У більшості захворілих корів" і телят з'являлись світлобоязнь, сльозотеча і кон'юнктивіт з наступним помутнінням рогівки (Соц. тварин., 1956, 1)]. помутніти, -иіє комутнёть [Лев-дідугаи на світі довго ягаз; ..І ноги трусяться, і очі помутніли, -^—Зовсім нікчемний став (Гл.)]. помутнїтися, -віється редк. помутиться, книжн. омрачиться, уст. помрачиться [У Солохи мороз і жар пробіг по тілу, серце застукало, Думки помутнілися... (Мирн.)]. См. ещё помутйтися 2. помутнішати, -шає стать более мутным, помутнеть [Димчасті легкі хмарки раптом помутнішали (перекл. з Фурманова)]. помучений 1) помученный; 2) измученный, истомлённый; истерзанный; изведённый [Він, задиханий, зморений, потомлений, помучений, пригорнувши її, ..ледве зміг слова промовляти (Вовч.); Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще Дужче помучене серце... (Мирн.)]. Ср. помучити 1—2. помучити, -чу, -чиш 1) помучить, разг. помучать, помаять, промаять [Петя помучив нас, потім притягнув обох ближче до себе і пояснив: — У нього є таємниця (Ряб.)]; 2) (довести до изнеможения) редк. измучить, истомить; (причинить нравственные страдания — ещё) истерзать; (расстроить чем- нибудь разг. — ещё) извести. помучитися, -чуся, -чишся 1) помучиться; помучаться, помаяться, промаяться [А що помучилась вона, що сліз повиливала над ними, — мати божа! Сказано, у дитини заболить пучка, а в матері серце (Вовч.)]; 2) измучиться, истомиться;истерзаться; известись [Але часом, коли всі ми помучилися і сиділи тихо, віддихаючи де-будь у холодку, Митро негайно немов оживав, починав оповідати нам казки (Фр.)]. Ср. помучити 1 — 2. помуштрувати, -рую, -руєш помуштровать. помчати, -чу, -чйіп 1) (когоу что) помчать; (увезти) умчать [Помчали їх коні... (Стор.)\ Аж ось заторохтів на дворі візок. Повели Прокопа. Я, в чім була, схопилась до його на візок.. Помчали нас (Вовч.)]; 2) (в непереходном значении) помчаться, разг. помчать; (с большой скоростью — ещё) понестись, перен. полететь; (направиться, двинуться — ещё) устремиться; (уехать) умчаться [Ситий кінь помчав вздовж вулиці швидкою риссю (Шиян); Машина плавно помчала назустріч вогням вечірньої Москви (Дмитр.)\ Човни захиталися і мимо своєї волі помчали у відкрите море (Куч.)]. помчатися, -чуся, -чишся помчаться; помчать; понестись; полететь; устремиться; умчатьдя [Упав Данило па коня і помчавсь, не оглядаючись (Вовч.); Думки її помча- лися геть за тим денщиком, за тим Стьоп- кою (Мирн.)]. Ср. помчати 2. помщатися, -щаюся, -щаєшся, помстнтнсяг -мщуся, -мстйіпся (на кому, на чому, над ким, над чим) мстить, отомщать (книжн.), отомстить (кому, чему), уст. отмщать, отмстить; (с дополнением зло, обида и т. п.— ещё) вымещать, выместить (па ком, на чём) [Умій помщатись! В час, коли танкета і танк ворожий гавкають в боях, — чи ж до лиця заглиблення аскета й пророчий сум в розширених очах? (Тич.); Н а р т а л: .. Ох, якби тільки сих кайданів збутись, помстився б я на Римові! (Л. Укр.)', Він [пан] був ладен втратити пів-Вербівки, аби тільки помститись над Миколою (II.-Лев.); Вона рішуче просила пустити її за лінію фронту, в партизани, дати їй можливість помститися за батька (Донч.)]; щоб ^тй- тися на кому чтобы (чтоб) отомстить кому, в отместку кому, в отмщение- кому. пом'якнути, -ну, -неш разг. смягчиться [Адже тяжко й погадати, щоби багачі зараз першого дня та пом'яклн і эгодилися добровільно давати нам більшу плату (Фр.)]. пом'якшати, -шаю, -іпаєш стать мягче, смягчиться; (под действием чего-нибудь) размягчиться [Голос його пом'якшав і з-під крислатих, лютих брів глянули добрячі, ласкаві очі (Смол.)', Обличчя їй раптом пом'якшало і ніби постаріло (Коп.); Вова віддав перевагу перестиглій шипшині, що пом'якшала після приморозку (Трубл.)]. пом'якшений 1) смягчённый; размягчённый; умеренный [Сонячне світло, просіяне крізь- ссриапок завісок на вікнах і цим пом як- шєне, заповнювало вітальню запашним теплом весняного полудня (перекл. з Горького)]; 2) размягчённый; 3) смягчённый. Ср~ пом'якшувати 1—3. пом'якшеність, -ності 1) смягчение; размягчённость; 2) смягчение. Ср. пом'якшувати 1, 3. пом'якшення 1) смягчение; размягчение [Радянський Союз вніс цілий ряд пропозицій, спрямованих на пом'якшення міжнародної напруженості, на зміцнення миру і безпеки народів (Рад. Укр., 1957, XI); У голосі її він вловив якесь пом'якшення. Можна було подумати, що графиня Вісконті радіє, що він не одружився (Риб.)]; 2) размягчение; 3) смягчение. Ср. пом*якш\вати і —3. пом'якшити см. пом'іСкшусатк. пом'якшитися см. пом'якшуватися. пом'якшувальне 1) крил. см. сюм'якгауваль- ний; 2) (род. пом'якшувального) сущ. мед. мягчительное. пом'якшувальний 1) книжн. мягчительный; 2) мед. мягчительный; 3) (придающий мягкость) мед. смягчительный, смягчающий. пом'якшувати, -шую, -шуєш, пом'якшити. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)