Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лон 122 пон -шу, -шйш 1) смягчать, смягчить; {делать мягким — ещё) размягчать, размягчить4, (ограничивать степень, силу проявления чего-нибудь — еще) умерять, умерить [С о- н я: ..Ліси пом'якшують суворий клімат (перекл. з Чехова); Велика похмура зала в замку воєводи; її дикого вигляду не можуть пом'якшити розкішні килими й парча (Коч.); Гаряче припікало сонце, але море пом'якшувало спеку (Трубл.)]; 2) пе- рен. книжн. размягчать, размягчить; 3) лингв, смягчать, смягчить. -пом'якшуватися, -шується, пом'яішштися, -шиться 1) смягчаться, смягчиться; размягчиться, размягчиться; умеряться, умериться [Поволі тверда лінія губ Максима ОпанасовИча пом'якшується, у стомлених очах спалахують жваві іскорки (Волош.); Гостювали там довгий час, приймані ласкаво і прихильно, — але ні мармур не пом'якшився од дотику палких ентузіастів, ані вони не збагатили свого досвіду якимись особливими скарбами (Рил.)]', 2) размягчаться, размягчиться; 3) смягчаться, смягчиться*, 4) страд, з. (несоверш.) смягчаться; размягчаться; умеряться; размягчаться; смягчаться. Ср. пом'якшувати 1-3. «юм'якщуючий 1) смягчающий; размягчающий; умеряющий; ~чі провину обставини смягчающие вину обстоятельства; 2) размягчающий; 3) смягчающий. Ср. пом'якшувати 1—3. Пом'янути см. поминати1. пом'янутий 1) помянутый; упомянутый; 2) помянутый. Ср. поминати1 1—2. яом'яти, -мну, -мнёш 1) помять, смять, (всё) измять; (превратить "в комок — ещё) скомкать, разг. покомкать, (всё) искомкать [А все-таки, коли один з них знову розправив складки штанів, він машинально поглянув на свої і трохи відсунувся від сусідів. Ще помнуть... (перекл. Скляренка); Вони [фашистські футболісти] переламали одному угорцеві руку, другому розтрощили колінну чашечку, третьому пом'яли грудну клітку (Лнов.); Пом'яв [Чугайстир] задоволено круглий живіт, покректав, розгладив на грудях волосся й почав прощатись... (Коцюб.)] Христя глянула на бумажку — сіра та нова, вона ще такої зроду не бачила; пом'яла в руках — лопоче... (Мирн.)]; 2) с.-х. размять; 3) (перен.: побить) разг. помять, поколотить; (сильно— еще) отколотить, исколотить [*—То ти таки добре його [сторожа] пом'яв?.. — пита Лушня (Мирн.)]. «юм'ятий 1) мятый (прил.), помятый, смятый; измятый, фам. жёваный (прил. перен.)', комканый (прил.), комканный, скомканный; покомканный; искомканный [Я бачив зігнуту спину [дідка], старий пом'ятий циліндр і руки, зложені на колінах (Коцюб.); Дивлюся, а там дорогі шовкові сукні та тонкі дорогі сорочки: все пом'яте, жмутами набите в мішок... (ІІ.-Лев.)];<^те обличчя измятое лицо, помя.тое лицо [Обличчя його було якесь лом'яте, тоскне (Волош.)]; 2) размятый; 3) помятый, поколоченный; отколоченный, исколоченный [Боліли іноді у нашого плов- ця пом'яті боки (Мирн.)]. Ср. пом'яти 1—3. пом'ятися1, -мнеться 1) помяться, емяться; измяться; скомкаться; покбмкаться; искомкаться [Букет в руці Фелікса дуже пом'явся та оббився (Я нов.); Хоч ніжку натрудив [Голубок], хоч крилечко пом'ялось, Одначе вирвався і. полетів (Гл.)]; 2) размяться. Ср. пом'яти 1—2. , пом'ятися2, -мнуся, -мнёшся (побыть є не- решительности) перен. разг. помяться; (стесняясь — еще) пожаться, поёжиться [Дядина трохи пом'ялась, подумала-подумала та й пішла в комору (Збан.)]. понабиваний 1) набитый; наколоченный; вколоченный, вбитый, забитый; напичканный; заряженный, заряжённый; 2) набитый; 3) набитый, наколоченный, переколоченный; 4) набитый; забитый; настрелянный; 5) набитый. Ср. понабивати 1 — 5. понабивати, -ваю, -ваєш мног. 1) понабивать (разг.), набить; (надеть ударами — ещё) понаколачивать (разг.), наколотить; (всадить ударам и —ещё) повколачивать (разг.), вколотить, повбивать (разг.), вбить, позабивать (разг.), забить; (заполнить сверх меры, давать слишком много чего-нибудь разг. — ещё) понапйчкать, напичкать; (об огнестрельном оружии — обычнв) позаря- жать (разг.), зарядить [Тютюном [люльки] понабивали, запалили, потягли (Щог.); Я понабиваю на щаблях голок та шпильок (Н.-Лев.); Ти, Катерино, береш од його й читаєш якісь там книжки.. Він понабиває вам голови таким сміттям, котрого потім і ладаном не викуриш (Н.-Лев.)]; 2) спец. - понабивать (разг.), набить [Ваші діжки всі вже понабивав (Сл~ Гр.)]; 3) (разбить) разг. набить, наколотить, переколотить; 4) (умертвить) разг. понабивать, набить; (на бойне спец. — ещё) забить; (• дичи — ещё) настрелять; 5) (причинить болезненное раздражение, вызвать болезненное явление) разг. понабивать, набить [Двічі вдарилась лобом об кам'яні хрести, аж синяки собі понабивала (Н.-Лев.)]. понабиватися, -ваємося, -вастеся мног. 1) разг. понабиваться, набиться [Зморшки такі глибокі, що, здається, в них понабивалася земля (Куч.)]; 2) (напроситься) фам. набиться; (назойливо — ещё) навязаться, обл. назваться. понабирати, -раю, -расш мног. 1) понабирать (разг.), понабрать (разг.), набрать; (о жидком, сыпучем и перен. — ещё) поначёрпать (разг.), начерпать [Майборода не витерпів довгої мовчанки. Спіткнувшись об камінь, заговорив: — Може води в рот понабираємо, Маріє? Понабираємо і в заклад підемо, хто більше вимовчить (Куч.)]; 2) (о мануфактуре) понабирать (разг.), набрать [Та й дочкам понабирай., на спідниці (Мирн.)]; 3) тип. понабирать (разг.), набрать. понабиратися, -раємосі, -раєтеся мног. 1) набраться, разг. понабраться; (оказаться в каком-нибудь количестве — еще) скоШиъся; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)