Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп 123 нон (только о чём — постепенно — ещё) понако- шіться (разг.), накопиться [Де й купці понабирались?! (Барв.)]\ 2) (чого) (приобрести, позаимствовать чт.о-нибудь) понабраться (разг.), набраться (чего); (во- брать в себя — ещё) напитаться (чем), пропитаться (чем); (испытать, перенести что-нибудь тяжёлое, неприятное разг. — ещё) поиатерпёться, натерпеться (чего) [—Та то, Ватю, в тебе нерви розходилисьі — обізвався батько. — І де оце молоде покоління понабиралось отієї модної нервовості? (Н.-Лев.)\\ 3) (напиться допьяна) фам. набраться, нагрузиться. понабігати, -гаємо, -гаєте мног. понабегать (разг.), набежать; (о воде— ещё) понате- кать (разг.), натечь [Народу сюди понабігало всякого і звідусіль (перекл. з Фурманова); Омелько п'є та супиться, аж зморшки понабігали йому на лобі (Н.-Лев.)]. понабріхувати, -рїхую, -рїхуєш мног. разг. по- иаврать (разг.), наврать (разг.), налгать, (грубее) разг. понабрехать, набрехать; (со сплетнями—ещё) понасплётничать (разг.), насплетничать; (донося, наушничая разг.— еще) наговорить, наклепать, понаябед- ничать, наябедничать [Чого тільки вона на мене не понабріхувала! (Н.-Лев.)]. понабрякати, -к&ємног. 1) понабухать (разе-.), набухнуть; (от сырости, влаги — ещё) по- разбухать (разг.), разбухнуть; (созреть, наполниться соком — ещё) поналйться (разг.), налиться [Розцвітає природа, розвивається. Груші, вишні так он понабрякали вже (Тесл.)]\ 2) (о теле) пораслухать (разг.), распухнуть, (слегка) поприпухать (разг.), припухнуть; (вследствие скопления выпота, жидкости в ткани ->— ещё) отечь; (об опухоли с синяками разг. — ещё) подтечь [Бджоли покусали їй і вид, і руки, і литки. Очі й щоки позапухали й понабрякали (Н.-Лев.)]. понабувати, -ваємо, -ваєте мног. разг. приобрести; (раздобыть — ещё) достать [На завтра — заложили натомість палац. Десь понабували й дерева: такого понавертали, що піщани аж жахалися.*. (Мири.)]. понабудовувати, -довую, -довуєш мног. по- настраивать (разг.), понастроить (разг.), настроить [А як глянеш уподовж — плахта! Величезна плахта... А на плахті на тій хтось купки манюньких біленьких хаточок понабудовував (Вишня)]. понаварювати, -рюю, -рюєш мног. понавари- вать (разг.), наварить [Зоставсь сам Микита з Солохою; нікому було й страви їсти, що на обід понаварювали (Квітка)]. понавертати, -таю, -таєні мног. разг. пона- валивать, навалить, наворотить [— От, — кажуть, — десь Луценко з сотню десятин заорав, що такі стоги понавертав! (Мирн.)\ Не вітер, а буря завіяла.. По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись (Мирн.)]. понавик&ти, -каємо, -каєте (до чого) мног. разг. попривыкать (разг.), привыкнуть (к чему), разг. понавыкать, навикнуть (к чему) [Так уже діти в їх погано по- навикали (Черниг. у* — Сл. Гр.)]. понависати, -сає мног. понависать (разг.), нависнуть; (быть опущенным вниз — ещё) посвисать (разг.), свиснуть [Калина кругом понависала так рясно, як дівочі сльози: то все батько понасаджував (Барв.); Джеря був сивий, аж білий. Густі сиві брови низько понависали й закривали очі (Н.-Лев.)]. понавіряти, -ряю, -ряєш мног. разг. поразда- вать в долг (разг.), раздать в долг, пораз- давать взаймы (разг.), раздать взаймы [Людям багато понавіряв, якби-то всі пооддавали (Сл. Гр.)]. понавішувати1, -шую, -шуєш мног. пона- вёшивать (разг.), навешать, понавёсить (разг.), навесить (разг.), поразвёшивать (разг.), развешать, разг. развесить. понавішувати2, -шую, -шуєш (надеть на что-нибудь) мног. понавёщивать (разг.), навесить. понавішуватися, -шується мног. разг. понависать (разг.), нависнуть; (быть опущенным вниз—ещё) посвисать (разг.), свиснуть [Над тими глинястими стінами понавішувались, неначе зелені килими, густі маси берези та дуба (Н.-Лев.)]. понаводити, -джу, -диш мног. 1) понаводить (разг.), навести (разг.), привести [Нащо ж ти п'єш, сину?.. ..Слухай отих братчиків, що понаводив з собою, то вони тебе підведуть!.. (Мирн.)]; 2) (детёнышей, птенцов) разг. привести; 3) (нацеливаясь, направить на что-нибудь) понаводить (разг.), навести; 4) (покрыть чем-нибудь; придать какой-нибудь вид) понаводить (разг.)., навести [Попідмощували ми на спини горби, позав'язували вуха старими хусточками, понаводили на щоках смуги (Н.-Ле*.)\. понавозити, -вожу, -возиш мног.[^іопавезти (разг.), навезти [Мати понавозила для неї всього,' чого тільки треба було в господарстві (Н.-Лев.)]. понавчати, -чаю, -чаєш и понаучувати, -чую, -чуєш (чого, редк. чому) мног. научить (чему); (передать вниния, 'навыки — ещё) обучить (чему); (чему-нибудь хорошему — ещё) наставить (чему, на что) [Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав (Пи- рят. у. — Сл. Гр.)]. понавчатися, -чаємося, -чаєтеся и понаучу- ватися, -чуємося, -чуєтеся (чого, редк. чому) мног. научиться (чему); (усвоить знания, приобрести навыки — ещё) обучиться (чему) [Тільки й переняла Мася від дівчат, що пісень понаучувалась (Свидн.); Застебнеться під саму душу, щоб нічогісінько не видно було, що незвичайно... вже ж пак не так, як городянські дівчата, що у панів понавчались (Квітка)]. понаганяти, -няю, -няєш и редк. понагонити, -ню, -ниш мног. разг. 1) понагонять (разг.), нагнать; (собрать в одном месте — ещё) согнать [Повен двір овець., понагонив (Рудч.)]\ 2) (сравняться с опередившим) догнать, понагонять (разг.), нагнать; 3) (возместить пропущенное) понагонять (разг.), нагнать; 4) (удалить) попро- гонять (разг.), прогнать; 5) (о ценах) понагонять (разг.), нагнать, повзвйнчивать (разг.), взвинтить; б) (добыть перегонкой) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)