Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп 126 поя їх [некрутів] справді випущено і дозволено піти попрощатись з родиною, що поназ'їжджалась до прийому, як на ярмарок... (Мирн.)]. поназлітатися, -тається и редк. поназліту- ватися, -тується мног. слететься [Ячменю пригорщ висиплем під вікном: синиці, шпаки поназлітуються (Вовч.)]. поназначати1, -чаю, -чаєш и редк. поназна- чувати, -чую, -чуєш (сделать метки) мног. разг. понамётить (разг.), наметить, пометить; спец. уст. назначить [Демидів нарисував на таблиці дві лінії.., поназначував їх буквами і почав поясняти (Мак.)]. поназначати2, -чаю, -чаєш (определить, установить что-нибудь и т. п.; поставить на какую-нибудь работу) мног. разг. поназначать (разг.), назначить [— Слава богу, — кричав через два роки Семен Жук, вбігаючи в хату, де сидів Андрій, і махаючи паперами, — пас поназначали: тебе — народним учителем, а мене — сільським доктором (Коцюб.)]. воназначувати см. поназначати1. поназносити, -ношу, -носиш мног. понаносить (разг.), понанести (разг.), нанести [Дуже багато мисочок люди поназносили [бабі] (Стеф.)}. понаїдатися, -даємося, -даєтеся мног. по- наедаться (разг.), понаёсться (разг.), наесться; (о людях разг. — ещё) накушаться; (досыта — ещё) насытиться, разг. шутл. напитаться [Рябі корови понаїдалися сіна., і ліниво ремиґали в станках (Чорн.)]. понаїжачуватися, -чуємося, -чуєтеся мног. разг. ощетиниться [Одні Хомахи не сміли показатись між люди. Мар'ян і Юрась понаїжачувались, на очі понасували капелюхи (Чорн.)]. понаїжджати, -джає и понаїздити, -дить и понаїхати, -їде мног. понаехать (разг.), понаезжать (разг.), наехать, (реже) приехать; (собраться в одном месте — ещё) съехаться [Тут стали рушати й наші, що з борошном понаїжджали то з Деркачів, то з Вільшаної, та були аж із Коломака (Квітка)\ На весілля панів, паній понаїздив, — гуде у будинку (Вовч.)', Басма- н и'в: Сміхота, государю,—з Москви бояри понаїхали цілою валкою та й заблукали в лісі (перекл. з О. Толстого)]. попа її мати, -маю, -маєш мног. 1) ионанять (разг.), панйть; (дачу, помещение и т. п. — ещё) поснимать (разг.), снять; (кого — на короткое время разг.«— ещё) подрядить [Наняла я свого Степанка і стала пропитувати, щоб і дівчат понаймати (Варв.)]\ 2) (кому- нибудь) поотдавать внаём (разг.), отдать внаём, поотдавать внаймы (разг.), отдать внаймы, посдавать внаём (разг.), сдать внаём, посдавать внаймы (разг.), сдать внаймы. понайматися, -маємося, -маєтеся мног. наняться; (с указанием вида работы разг. уст. — еще) подрядиться. понакидати1, -даю, -даєш мног. понабросать (разг.), набросать, понакидать (разг.), накидать; (сильными, резкими движениями разг. — ещё) понашвырять, нашвырять. понакидати2, -даю, -даєш (что-нибудь поверх кого-нибудь, чего-нибудь) мног. пона- брасывать (разг.), набросить, накинуть [Деякі стояли купами, понакидавши свити на плечі (Н.-Лев.)]. понакладати, -даю, -даєшжиог. 1) понаклады- вать (разг.), наложить, разг. накласть; (в беспорядке — ещё) взгромоздить, нагромоздить; (положить в разных /местах) пораскладывать (разг.), разложить [Він понакладав у хаті дощок, понастругував трісок, що й пройти немає де (Чорн.); Тим часом люди працьовиті розкинули майстерні сіті, сільця поставили, пастки, по кущиках позасідали, принадоньки понакладали, та й ну ловить думки-пташки (Л. Укр.)]; 2) (наполнить) понакладывать (разг.), наложить, разг. накласть [А щг> серіг, а що перстенів, так мішки понакладати можна (Квітка)]; 3) (подвергнуть чему- нибудь, назначить что-нибудь) книжн. наложить. понаклеювати, -лёюю, -леюєш мног. пона- клёить (разг.), понаклёивать (різг.), наклеить. понакликати, -каю, -каєш мног. поназвать (разг.), назвать (разг.), созвать; (потребе- вать или пригласить прийти — ещё) призвать [Нащо ти так багато людей понакликав? Де ми їх посадимо? (Харьк. у. — Сл. Гр.)]. понаколювати, -люю, -люєш мног. 1) понако- лоть (разг.), наколоть; (лучину и т. п. — ещё) понащепать (разг.), нащепать [Без- наперстка шила, та як пальці понаколювала (Пирят. у. — Сл. Гр.)]; 2) (о животных) наколоть, понабить (разг.), набить, пона- рёзать (разг.), нарезать. понакопувати, -пую, -пуєш мног. понакапы- вать (разг.), понакопать (разг.), накопать, понарыть (разг.), нарыть. понакошувати, -шую, -шуєш мног. понакй- шивать (разг.), понаносить (разг.), накосить. понакрадати, -даю, -даєш мног. понакрасть (разг.), накрасть, разг. наворовать. понакриваний накрытый; покрытый; укрытый [Усе блищало: підлога, вікна, двері чисто вимиті, столи понакривані червоною матерією (Войн.)]. Ср. понакривати. понакривати, -ваю, -ваєш мног. понакры- вать (разг.)} пакрыть, (реже) покрыть; (со всех сторон — обычно) поукрывать (разг.), укрыть [Я понаварював, понапікав, а вони прийшли, повиїдали, листочками понакривали та й пішли (Чуб.)]. понакриватися, -ваюся, -ваєшся понакры- ваться; накрыться; покрыться; поукры- ваться; укрыться [Вони [пані] парасольками понакривалися К солодкі тіста їли та меди пили (Череліиі.)]. Ср. понакривати. понакручувати, -чую, -чуєш мног. 1) пона- крутйть (разг.), накрутить; (вокруг чего- нибудь — ещё) навернуть; (изготовить верчением — ещё) навертеть; (намотать на что-нибудь спиралью — ещё) понавивать (разг.), навить [— Це я йому понакручував закруток, — сказав тихісінько Денис |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)