Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп 132 пои понаходити1, -д>ку, -диш (когоу что) мног. І понаходить (разг.)у найти, разыскать. понаходити2, -дить (прийти с разных сторон) мног. понаходить (разг.)} найти, сойтись, собраться; (поодиночке безл. разг. — еще) набрести [Після обід понаходили сусіди, родичі (Стор.)]. понаходитися, -диться мног. найтись, разг. отыскаться [— Чи понаходились же коні? — Понаходились: пан позаймав у шкоді (Киев. у. — Сл. Гр.)]; поначиняти, -няю, -няєга и поначинювати, -нюю, -нюєш мног. поначинять (разг.)у попачинйть (разг.)у начинить; (туго втис- киваЯу вкладывая внутрЬу наполнить что- нибудь чем-нибудь — обычно) понабивать (разг.), набить; (перен. разг. ирон. — ещё) напичкать [Ковбаси вже поначиняла (Бо- год. у. — Сл. Гр.)]. поначитуватися, -тусмося, -туєтеся мног. поначитаться (разг.)% начитаться. поначіплювати, -люю, -люєш и поначіпляти, -ляю, -ляєш мног. понацепйть (разг.)у понацеплять (разг.) у нацепить [Ти тільки придивись, чого вони поначіплювали на себе (Н.-Лев.); Як великою вже стала, Я сім плахт поначіпляла (Гл.)]. поначіплюватися, -люється и поначіплятися, -ллється мног. понацепляться (разг.)у нацепиться, прицепиться, вцепиться; (перен. разг. — еще) привязаться, навязаться, пристать [На лузі трави та квіти нахилялися вниз під вагою роси, що поначіплялася до їх листочків і стебелинок (Фр.)]. поначіпляти см. поначіплювати. поначіплятися см. поначіплюватися. понашиваний мног. разг. нашитый [Гвардійці, обмацуючи понашивані-дошки, ніжно погладжували їх долонями (Гонч.)]. понашивати, -ваю, -ваепі мног. 1) (чего) разг. понашйть (разг.) у понашивать (разг.)у нашить [Ти собі <понашиваєш дорогих суконь (II.-Лев.)]; 2) (что на что) сапожн.у порти. понашивать (разг.), нашить, понатачивать (разг.), натачать. по-нашому нар. по-нашему [Якось йому крамарі., кажуть: — Братику Данило! всім би ти чоловік, та коли б ти оту свитину закинув та ходив по-нашому — у каптані (Вовч.)]. поневажати, -жаю, -жаєш разг. презирать [Я молодий, бо з молодими! ..Поневажаю разом з ними Харона ветхого паром! (Рил.)]. поневіряння, обл. поневірка мыканье; бёдствование; мытарства (ми. ч.); скитание; маета [От, зростила дитину, берегла, доглядала, ..а тепер оддай між люди на поневіряння (Коцюб.); Йому здавалося часом, що оте довголітнє І життя в такій поневірці скалічило, обезси- лило її Душу (Фр-); Галина сіла за парту, і їй здалося, Що вона знову пристала до затишного берега після поневірянь у бурхливому морі (Донч.)]. Ср. попевіря- тися 1. поневіряти, -ряю, -ряєш обл. 1) (ким) издеваться (над кем), разг. измываться (над кем) [Вона сьої о не стерпить, вона ані одної хвилі не знесе, щоб" нею так поневіряв той чоловік! Г (Фр.)]',2) (ограничивать силу проявления чего-нибудь) умерять,уст.утолять [На другий день робив Павло у саду, не знімаючи голови похилої, робив, як тії люди роблять, що хочуть свою журбу втомою поневі- рять... (Вовч.)]. поневірятися, -ряюся, -ряєшся 1) разг. мыкаться, (образно) горе мыкать; (сильно нуждаться — ещё) бедствовать; (испытывать всевозможные невзгодыу лишения /?аз^.— еще) мытариться; (бывать во многих местах^ не находя себе покоя в жизни — ещё) скитаться; (мучиться разг. — ещё) маять?Я [І вона, згадав я, поневіряється десь, бідна, у наймах, і їй не з медом... (Коцюб.)\ От вона поневіряється із своїм старим в убогій хатині (Н.-Лев.); Ой люди добрі! Чи бачили ви таке опудало! Люди з дороги голодні, хворі, на возах поневіряються, а він потилицю чухає (Тулуб); Мабуть, ні в яких класах не здобув би отакої науки, як у широкому світі поневіряючись (Головко)]; 2) (ким) обл. издеваться, (над кем), разг. измываться (над кем) [Мало ще мною люди поневірялися, всю силу забрали, всю кров виссали, а тепер іще дитину оддай їм... (Коцюб.)]. поневолений порабощенный [Розгромила Радянська Армія німецьких фашистів, звільнила Радянську Україну, визволила поневолені народи з-під фашистського чобота (Вишня)]. поневолення порабощение [Ленін був перший, хто підніс голос тривоги за майбутнє рідпої країни, вказав на загрожуючу небезпеку колоніального поневолення Росії (Біогр. Леніна)]. поневолити см. поневолювати. поневолі нар. 1) разг. поневоле [Поневолі папі Ходить у жупапі — Бо свитки нема (Боров.)]; 2) обл. невольно [Всі люди поневолі озирнулися на захід (Фр.)]. поневолювання порабощение. поневолювати, -люю, -люєш, попевблити, -лю, -лиш порабощать, поработить; (несо- верш.: ставить в зависимое положение — ещё) неволить [У важкий час, коли Україну поневолювала польська шляхта, він [Іван Богун] боровся проти загарбників, завдав їм кілька дошкульних поразок (Скляр.); На прикладі ірландської історії можна бачити, яке це нещастя для народу, коли він поневолив інший народ (Ленін)]. поневолювач, поневбльник поработитель [Ніколи, навіть у найтяжчі роки страждань під ярмом іноземних поневолювачів, народ Закарпаття не втрачав надії на визволення (Вісник АН УРСР, 1957, 3)]. поневолювачка, поневбльниця ьоработйтель- ница. поневбльник см. поневолювач. поневбльниця см. поневолювачка. понеділковий уст. понедельничный [Такі складові частини традиційного весілля, як сватання, заручини і вся понеділкова частина [перезва], зникли (Нар. творч. та етн.9 1957, 2)]. понеділкування разг. уст. 1) обычай, распространявшийся на замужних женщин: быть |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)