Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ион 135 пон (разг.)у разорит! [Прийдуть і в господу до вас: заберуть всі папіруси, понищать, попалять (Л. Укр.); Починаючи з сивої глибини тих віків, коли ліси понищила доісторична людина, можна простежити од віку до віку за дальшим нищенням рослинності при гирлі Дніпра (Волош.); Лежати, внучата, не час. Еж треба усе збудувати, Що ворог понищив у нас! (Воскр.)]. поні нескл. сущ. м. р. пони. понівечений испбрченпый; попорченный; изломанный; изуродованный; исковерканный, поковерканный; перековерканный; изувеченный; погубленный; загубленный [Може ж людина розгніватися, коли бачить перед особою гори пошматованих, понівечених металевих конструкцій (Вишня); Панцерник з понівеченими боками прибув для ремонту в луганські майстерні (Пат); Він намагався пізнати серед руїн знайомі будинки і садки, але вони були такі понівечені, що впізнати їх уже не міг (Куч.); Горіла хата. Софія вискочила вся понівечена, знищена (Ле); Кіру баба любить — так любить, ніби ця дитина є частка її власного серця, серця старої, понівеченої життям людини (Коп.)]. Ср. понівечити. понівечити, -чу, -чиш испортить, попортить (разг.), изломать (мног.); (преим. перен. — ещё) изуродовать, разг. искрвёркать, поковеркать, (сильнее) перековеркать; (нанести телесные повреждения — обычно) изувечить; (о жизни и т. п. — чаще) погубить, разг. загубить [Менший знов просить: —Братику мій, дай мені хоч з коробки молотить. — Не дам, — каже старший, — який з тебе молотник? Ти мені тільки понівечиш пшеницю! (Стор.); По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Гл.); Гострий біль понівечив її красиве, молоде обличчя (Десн.); Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?.. (Мирн.)]. понівечитися, -чуся, -чишся испортиться; попортиться; изломаться; изуродоваться; исковеркаться, поковёркаться; перековёр- каться; изувечиться [Сади наші., попіве- чились, пасіки позвозилися (Фр.)]. Ср. понівечити. по-нідерландеькому, по-нідерландськи нар. по-нидерландски. поніжити, -жу, -жиш понежить [— Савка!— гукнув він на цілу хату, — принеси каву!.. — і шуснув назад у постіль, щоб хоч трохи поніжить старече тіло (Коцюб.)]. поніжитися, -жусл, -жишся понежиться [Так іще сонце світило, шо від нього не хотілося ховатися в холодок, а хотілося проти нього постояти та поніжитися (перекл. з Вовчка)]. понікуди нар. разг. донельзя [Та от, нарешті, «Орел» набрав рівних припасів понікуди (перекл. з Новикова-Прибоя); Козаков і Македон, скинувши пілотки, розстебнувшись понікуди, пішли до найближчого дуба вмиватись (Гопч~)]. поііікчемиіти, -нію, -иієш стать никчёмным, стать ни на что не годным [Ти не ^дивись* що я тепер така стала, — постаріла, понік- чемніла; а замолоду була красива, швидка, весела... (Мирн.)]. поніматн1 см. поймати1. понімати2, -маю, -маєш, понят л (пойму, поймеш) разг. понимать, понять [Справді, якби він був грамотний, то, може, понімав би що-небудь, а так... що він знає, тямить? (Горд,); Прочитаю їм листків зо два: — А що, хлопці, поняли?—Ні, добродію, хоть би тобі слово! (Греб.); Він не міг і поняти тої ненависті і до всього готової злоби, котрою палали Довбущуки... (Фр.)]. поніматися см. пойматися. по-німецькому, по-німецьки нар. по-немецки [Проте незвичайно здатна дитина навчилась у сільській школі читати й писати по- українському, по-польському і по-німецькому (Коцюб.); Ніде не блукав, говорив по-німецьки і скрізь, хоч з бідою, мене розуміли (Коцюб.)]. понімілий 1) онемевший, разг. онеїлельїй; аа- нзмёвший, разг. заяемёлый [Чого ж ви мовчите? Чому нічого не кажете, не просите,., стоять навколішках, мов понімілі (Мирн.)]; 2) онемевший, разг, онемелый; занемевший, разг. занемелый. Ср. поніміти 1—2, поніміти, -міємо, -мїєте мног. 1) онеметь; (потерять способность говорить под влиянием чего-нибудь разг. — ещё) занеметь [Я там все закопав, чим горіла душа, а тн одинчз другим дявивсь та мовчав, бодай ви поніміли навіки всі догола (Ко,ю5)]; 2) (потерять чувствительность) онеметь, разг. занеметь [А у мене, повірите, а пере* ляку і ноги поніміли (Баш)]. попова1 разг. пороша. попова2, поновка с.-х. понова, понбвка. поновити см. нонбвлювати. поновитися см. поновлюватися. понбвка см. понова2. поновлений 1) восстановленный; обновлённый; возобновлённый [А в них було дуже гарно. Будинок великий, поновлений, світлий та опоряджений наново, все новісіньке (перекл. з Вовчка)]; 2) восстанов тенный. Ср. поновлювати 1 — 2. поновлення 1) восстановление; обновление; возобновление [Патер зник, запропонувавши допомогти в справі поновлення шляхетських прав і знехтуваної честі пана сотника (Тулуб)]; 2) восстановление. Ср. поновлювати 1—2. понов -нова ти, -люю, -люєш и поновляти, -ляю, -ляєш, поновити, -новлю, -новині 1) восстанавливать, восстановлять, восстановить; (освежать — ещё) обновлять, обноейть; (начинать сызнова) возобновлять, возобновить [Цей трагічний епізод найчастіше поновлює мені пам'ять (Кундз.); Він шукає, на чім би зупинитись, що б могло поновити зламану пригодами, душевну рівновагу (Коцюб.); Я сам досі був як віл у плузі. Ні, годі... тепер я поновлю свою кров, наберуся сили (Коцюб.)\Дід Грицай., приставляв нові дна до старих ули- ків, поновляв ееоЗ'И (Н.-Лее.у, Я поновив свої заняття фотографією (Верш.)]; 2) (вщём восстанавливать, воостановлятьгвосстановйть« |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)