Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пон 136 пои поновлюватися, -лююся, -люєшся и появлятися, -ляюся, -ллєшся, поновитися, -повлюся, -новишся 1) восстанавливаться, восстановляться, восстановиться; обновляться, обновиться; возобновляться, возобновиться [На Україні з 1900 по 1917 р. не було збудовано жодного металургійного заводу. Устаткування існуючих заводів, збудованих наприкінці XIX ст., не поновлювалося, зношувалось і ставало технічно відсталим (Іст. Укр. РРР)\ До початку нового навчального року в сітці партійної освіти столиці поновлюються цикли лекцій з філософії і творів класиків марксизму-лешнізму (Рад. Укр., 1950, ІХ)]\ 2) восстанавливаться, восстановляться, восстановиться; 3) страд, з. (песо- верш.) восстанавливаться, восстановляться; обновляться; возобновляться; восстанавливаться, восстановляться. Ср. поновлювати 1—2. поновляти см. поновлювати. поновлятися см. поновлюватися. по-новбму нар. по-новому [Міцно і довго парубки трясли йому руку, якось по-новому дивились в очі (Коцюб.)]. поножовщик разг. поножовщик. поножовщина разг. поножовщина. поноровйтися, -влюся, -вышся разг. поартачиться, поломаться, покобениться; (погорячиться) поерепёниться. понос, -су 1) понос [Чималий відхід молодняка великої рогатої худоби нерідко буває через захворювання на понос (Наука і життя, 1958, 2)]', кривавий ~с кровавый понос; словесний *^с перен. словесный понос [Що поробиш, доводиться йти на жертви, без цього словесного поносу професор пальцем не поворухне в потрібній для Ананія справі (Янов.)]; 2) (единовременный приплод) спец. помёт. поносити, -ношу, -носиш книжн. поносить [— Та як вона сміла, сяка-така? — кричить Яків. — Що ми — послідні які, що вона поносить нас, увесь рід? (Мирн.)]. поносити, -ношу, -носиш 1) (мног.: отнести куда-нибудь) снести [Жнуть на лану пшеницю—він поносить та поскладає в полукіпки її снопи (Коцюб.)]; 2) (некоторое время) поносить [Вже Олена дружечок збира, кара- вайниці вже досі діжу по хаті поносили (Мирн.)]', 3) (о лошадях) понести [Погонич од злості передавав ті [панові] стусани коням, лупцював їх немилосердно гарапником поцід черево, а коні передавали злість панському фаетонові, хвицали по йому задніми копитами і трохи не поносили (Н.-Лев.)]', 4) (мног.: привести в ветхость, негодность) поизносить (разг.), износить, разг. потрепать [Що матка дала, поносила усе чисто і придбать нічого не придбала (Рудч.)]. поноситися, -ношуся, -носишся 1) поноситься; 2) поизноситься; износиться; потрепаться [Пройшло років зо два, зо три, наряди поносилися, тіло спало... (Мирн.)]. Ср. поносити 2, 4. поноска охотн. поноска [У няньки був біленький цуцик, її він завжди забавляв; Не дуже простий — родом муцик, Носив поноску, танцював (Котл.)]. поносний поносный. поночёнько нар. разг. довольно темно, темновато, разг. темненько [Поночёнько тоді вже було, не зовсім і видко — не можна і розібрать— що воно (Екатериносл. и. —Сл. Гр.)\. поночі нар. 1) (в значении сказуемого) темно [Надворі стало зовсім поночі, тільки на заході ще світліла неширока блакитно-рожева смужка неба (Собко)]; 2) (в темноте) разг. в потёмках, впотьмах [Офіцери сиділи поночі за круглим столом, позираючи на вкриті фосфором стрілки годинника (Куч.); Ставало вогко й холодно. Поночі нічого було рушатись (Коцюб.)]. поночіти, -чіє несоверш. и соверш. безл. разг. темнеть, потемнеть; (о наступлении вечера— ещё) вечереть, повечереть [В лісі поночіє , але темрява не густа, а прозора, як буває перед сходом місяця (Л. Укр.); Поночіло в хаті, коли Юсуп виходив від Саїда (Л є); Поночіє. Ніч. Гори мріють силуетами (Н.-Лев.)]. поночувати, -чую, -чуєш поночевать [Нехай поночує Аткінс, щоб трохи остигла лють, Внизу під мостами Темзи, на трухлій, гнилій соломі (Бажан)]. поношений 1) снесённый; 2) понбщенный; 3) поизношенный; изношенный; потрёпанный [Він у старенькій свиті і поношеному картузі, зовсім сивий (Минуле укр. теат- РУ)]- Ср. поносити 1 — 2, 4. понтёр, -ра карт, понтёр. понтйруваїїня карт, понтировка. понтйрувати, -тйрую, -тйруєш карт, понтировать. понтон понтон [Може десь на мосту, Що спиравсь на саперні понтони, Я вас бачив не раз (Руденко); Слідом за шлюпкою підганяли важкий понтон (Жур.)]. понтонёр, -ра воен. понтонёр [Армійські понтонери готували засоби переправи (Гонч.)]. понтонний понтонный [Дніпро котив важкі сірі хвилі, понтонний міст піднімався й опускався під ногами (Янов.)]; ^да р 6 т а воєн, понтонная рота. понтонник понтонщик [Він перший з понтонників оголосив себе ударником. (Донч.)]. понудйти, -нуджу, -нудиш мног. разг. истомить [Ой ходила та блудила, діток лону- дила (Метл.)]. понудитися, -нуджуся, -нудишся поскучать, потосковать; (о плохом, мрачном настроении — ещё) похандрить [Де ти бродиш цілий день?.. То, бувало, хоч удень дома; а тепер—понудиться До обіду, а там і скрився плечима й очима... (Мирн.); Іван до Вісковатого: Іване Михайловичу, викупити мені в хана воєводу Ваську Грязного чи нехай ще понудиться в полоні? (перекл. з О. Толстого)]. понудьгуватн, -гую, -гуєш поскучать, потосковать; (о плохом, мрачном настроении — ещё) похандрить. понуздати, -даю, -даєш мног. взнуздать. понукувати, -кую, -куєш 1) понукать [Тисячі погоничів панської челяді голосними крц- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)