Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
37 поа ками понукували копей, підганяючи обоз до переправи (Кач.)]; 2) (перен.: торопить) разг. понуждать, разг. понукать [Погода була прекрасна, теплий літній воздух проникав, здавалося, ціле тіло і понукував кров до живішого круження (Фр.)]. понумерувати, -рую, -руєш пронумеровать [Скінчивши коректу того, що сьогодні наскладано, понумерувавши поодинокі уступи, Начко.. вийшов з друкарні (Фр.)]. понура разг. презр. мымра, обл. понура [За сими йшли святі понури, Що не дивились і на світ, Смиренної були натури, Складали руки па живіт (Котл.); Лицяйтеся он до панночок, розказуйте що-небудь, а то сидить понурою (Вас.)]. понурений потупленный, опущенный; пону* репный [Ніхто не говорив. Усі сиділи з понуреними додолу головами (Фр.)]. Ср. понурювати. понурий понурый; (неприветливый) угрюмый; (печальный — ещё) мрачный; (суровый — ещё) хмурый [Хоч він одужав, а з літами убирався в силу, — та вже ніколи не теряв свого сумного погляду, понурого виду (Мирн.); Ю д а: ..Він [Мессія] поглядів понурих не любив (Л. Укр.); Пс%ура свиня глибоко корінь копає (Ном.); Літо непомітно згасало й надходила понура осінь (Козл.)\ А той темний, понурий ліс дивиться на нього своїми великими очима (Черемш.); Якась понура злість Замкнула небо й налягла на поле (Рил.)]. понурити см. понурювати. понуритися см. понурюватися. понурість, -рості понурость; угрюмость; мрачность; хмурость [Його високий стрункий стан випростався, ..голова підвелася, зникла понурість, зморшки розгладилися (Смол.)]. Ср. понурий. ионуро нар. понуро; угрюмо; мрачно; хмуро [Воли його коло воза Понуро стоять (Шевч.); — У мене голова болить, — одказує Настя понуро (Вовч.); Світло ламп мліє, тускліє,?— робиться якось душно, понуро, мов перед бурею (Фр.); Вдалині, в синяві небес, понуро чорніють щербини в останках тисячолітнього замку (Ільч.)]. Ср. понурий. попурювати, -рюю, -рюєш, понурити, -рю, -риш потуплять, потупить, опуск&ть, опустить; (голову — ещё) понуривать, понурить [Галочка понурила очиці у землю (Квітка); Як нонурив голову мій Гриць, то до самого дому не підняв (Вовч.)]. понурюватися, -ргоіося, -рюєшся, понуритися, -рюся, -ришся потупляться, потупиться; понуриваться, понуриться [Зніяковівши, він сердито понурився (Ільч.); От брати розмовляють, понурившись (Мирн.)]. Ср. понурювати. пончик пончик. пончо нескл. сущ. ср. р. пончо. понюх, -ху, понюшка понюшка, разг. уст. понюх; ^х (<^»ка) табаки(тютюну) разг. понюшка табаку, понюх табаку [Він витягає табакерку, Г понюх табаки приховує його розгубленість (Тулуб); Тополєв зарядив ніс понюшкою тютюну (перекл. з Ажаева)\\ пропасти ні за ~ку табаки перен. разг. пропасть ни за понюшку табаку, пропасть ни за понюх табаку [Максим Кривоніс похмуро покрутив- головою. — Іншу думку маю: пропаде український народ ні за понюшку табаки, коли не буде сили великоруської за нами (Панч)], понюхати, -хаю, -хаєш понюхать [Для більшої певності він понюхав корінці, але вони мали звичайний дух (Коцюб.); А тут приходять якісь судовії два панки.. Один табаки понюхав, другий хусточкою обтерся (Вовч.); Піткнувсь було [писар], так йому і чарки понюхати не дали (Квітка); Закрутив носом, як тертого хріна понюхав (Ном.); Понюхав пирога, та не вдалось покуштувати (Ном.)]. понюхувати, -шбхую, -пюхуеш понюхивать. понюшка см. понюх. понявкати, -каю, -касо и пснявчати, -чу,. -чйш помяукать [Понявчали, понявчали солодким гслосочком, та й розійшлись- (Н.-Лев.)]. поняньчити, -чу, -чшп понянчить [Л у к е- рія Степанівна: Он там.. Харитониха обполює баклажани та дуже бідкається, що нікому поняньчити дитину... (Кроп.)]. поняньчитися, -чуся, -чишся понянчиться [Обіцяла Ніна приїхати влітку й онуків привезти. Поняньчуся з ними (Шияп)]. поішти1 см. поймати1. пошзти3 см. поймати2. понити3 см. понімати2. понятий см. пойнятий. понятий, -того сущ. понятой [Пристав Наказав стражникам вигнати всіх на вулицю. Залишити тільки понятих (Шиян)]. попитися см. пойматися. понятливий редк. понятливый [Хазяїн усе найбільш Денисові приказує, чим Трохимові, бо той поіїятливіший і моториіший (Квітка)]. понятливіеть, -востіредк. понятливость [Поет сприймав усе без натуги і тільки дивувався з понятлквості негра, що розумів і його власні, як здавалось йому, не дуже виразні миги та слова.,. (Ільч.)]. поняття понятие [..разом з умовами життя людей, з їх суспільними відносинами, з їх суспільним буттям змінюються також і їх уявлення, погляди і поняття.. (Комун, ман.)]; не мати ~тя разг. не иметь понятия, не иметь представления [Люба мамочко! ..Погано те, що пропадаю від спекоти. Ви не масте поняття, яка тут страшенна спекота (Л. Укр.)]. пооббйвашій 1) обитый; 2) обитый; сбитый [Мотря дивилась на поколені, пооббивані жовті стіни (Коцюб'.)] ш Єр. пооббивати 1—2. пооббивати, -ваю, -вавні мноё. 1) гообить (разг.)у сбгїть; 2) (ударами отделить что) пообйть (разг.), обііть; (ударами сорвать — еще) посбивать (разг.), сбить [Хата стояла пусткою. Дсщ пооббивав стіни, і жовта глина всюди покололась та пообсипалась (Коцюб.); ЗлмуЕав я в лісі, Зима люта цвіт пооббивала, Тим не розвивався (Чуб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)