Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
под 4 под разг. полезть; (с трудом разг. — ещё) покарабкаться [Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів (народна казка); Альоша подрався нагору вузькими вулицями (Мик.); Дніпро блиснув! Київ од Дніпра до Лаврської дзвіниці подерся... (Вишня)]; в о- л 6 с с я <-» дереться вгору разг. волосы встанут дыбом [Хто спускався на громаку з високої гори?.. ..Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у бога низ, — волосся подереться вгору... (Мирн.)]. подесятерений удесятерённый. подесятерити см. подесятеряти. подесятеритися см. подесятерятися. подесятеряти, «-ряю, -ряєш, подесятерити, -рю, -рйш удесятерять, удесятерить [Поки лишаються класи, поки повалена в одній країні буржуазія подесятеряє свої атаки на соціалізм в міжнародному масштабі, доти ця диктатура необхідна (Ленін); Тільки подесятеривши свою пильність і відвагу, ми зможемо па ранок., відступити на лінію загального фронту (Ле)]. подесятерятися, -ряється, подесятеритися, -риться удесятеряться, удесятериться [Сила й лють наших клинків, помножені на небезпеку, подесятерилися (Кач.)]. подешевйти, -влю, -виш редк. продешевить. См. ещё продешевити. подешевіти, -вїє и подешевшати, -шає подешеветь. подешёвш см. подешёвше. подешевшати см. подешевіти. подешёвше, подешёвш нар. разг. подешевле. подзвеніти, -ню, -ниш позвенеть. подзвёнькувати, -кую, -куєш разг. позвякивать [До канцелярії вбіг ключпик, ключами подзвенькуючи (Черемш.)]. подзвін, -вбну, подзвіння уст. звон [по умершему] [Один дума, як би його До- строїть палати* Другий дума, як би його На подзвін придбати (Шевч.); Сховай собі на подзвіння (Ном.)]. подзвшне, -ного сущ. уст. оплата звона по умершему [Вона почала думать про свою смерть, наготувала собі сорочку й намітку, придбала грошей на похорон, на подзвінне (Н.-Лев.)]. подзвіння см. подзвін. подзвонити, -воню, -вбниш 1) позвонить; (в дверной звонок разг. — ещё) позвониться; (о колоколах, телефонных звонках и т. п.) зазвонить; (сильнее) затрезвонить [На великій перерві вчителька подзвонила з учительської на квартиру до агронома (Донч.); Хтось подзвонив, і за хвилину до мене в кімнату ввійшов чоловік (Смол.)]\2) редк. позвенеть, позвикать [За ворітечка вийшла, ключами подзвонила (Чуб.)]. подзвонювання разг. позванивание. подзвонювати, -нюю, -нюєш разг. позванивать [Біля озерця на галявині подзвонювали дзвониками породисті корови лісника (Ст.); Зашумів [дощ] понад лісом, наближався тисячним кришталевим шерхотом, легко подзвонював у верховітті (Гонч.)]. І подзвякування разг. позвякивание. подзвякувати, -кую, -куєш разг. позвякивать [Тихо подзвякуючи шаблями, партизани сідлали коней (Збан.); На вибоях підскакували вгору залізні борони, подзвякувало переднє колесо культиватора (Ст.)]. подзеленькати см. подзенькати. подзеленькувати см. подзенькувати. подзенькати и подзеленькати, -каю, -каєш разг. позвонить; позвикать [Данько помахав, подзенькав у повітрі зв'язкою запасних підків (Гонч.)]. подзенькувати и подзеленькувати,-кую, -куєш разг. позванивать; позвякивать [Кришталева люстра горить у нашому залі, мирна розмова точиться,цодзенькує посуд (Гонч.); Він [трамвай] прокладає поперед себе дві смуги жовтуватого світла, різко подзеленькує, висипаючи на шосе перших пасажирів (Вітчизна, 1956,2); Старшина козацька спинами стіни витирає, ще й шабельками подзенькує (Панч)]. подзижчати, -чу, -чйш пожужжать. подзюбаний см. подзьобаний. подзюбати см. подзьобати. подзюрити, -рить разг. полить струёй [Он знов крізь стелю подзюрило (Сл, Гр.)]. подзюркотати, -коче и подзюркотіти, -тйть усилит, пожурчать. подзюрчати, -чйть пожурчать. подзьобаний, подзюбаний поклёванный; исклёванный; переклёванный [У вікових парках понад самою водою причаїлись білі, подзьобані кулями вілли (Гонч.)]; 0 А*ний віспою изрытый оспой [Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося до молодиці (Коцюб.)]. Ср. подзьобати. подзьобати и подзюбати, -баю, -баєш поклевать, (сильнее) исклевать; (мног. — ещё) переклевать [Соловейко на маківці весь мак подзьобав (Сл> Гр.); Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали (Сл. Гр.); Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю (Збан.)]. подзьобувати, -бує поклёвывать [Кури й індики товклись біля коней, подзьобуючи вівсяні зерна (Риб.)]. поди см. під1 3. подибати1 см. подибувати. подибати2, -баю, -баєш разг. поковылять* (медленно или с трудом) разг^ поплестись [Пріська, ще раз подякувавши, подибала вулицею (Мирн.); Спотикаючись об сухі грудки босими ніжками, Василько подибав назад додому (Панч)]. подйбатися см. подйбуватися. подибувати, -бую, -буєш, подибати, -блю, -блеш обл. встречать, встретить [На її лиці було знати супокій, який подибуємо в людей, що живуть у найглибшій самоті й духовній рівновазі (Коб.); Панувала веселість загальна, щира, сердечна, яку тільки в військових товариствах' так часто можна подибати (Фр.)]. подйбуватися, -бується, подйбатися, -бле- ться обл. встречаться, встретиться. подив, -ву 1) удивление; (крайнее — ещё) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)