Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
иод 5 под изумление; (сомнение, колебание вследствие непонимания — ещё) недоумение [Очі Максима блищали огнями гордості й подиву, коли говорив про свого батька (Фр.); Тобі, Москва, землі всієї подив, Хвала тобі у всіх серцях жива (Рил.); У великих круглих зіницях кочегара був скоріше подив, ніж страх (Донч.)]; викликати ~в у кого приводить в изумление кого; від ~ву от изумления [Він дивиться на мене широкими від подиву очима (Козач.)]; в^ві в изумлении; в недоумении [— Чи ти здурів? — в подиві відсторонив його Іван. —Навіщо нам туди йти? (Куч.)]; г і д- ний ^ву достойный изумления, поразительный, изумительный; з ^вом с удивлением; с изумлением; с недоумением; (в значении нар.) удивлённо4, изумлённо; недоумённо [Тепер уже не Марія, а Сидорчук з деяким подивом перехопив ясний погляд Данила (Жур.); Таня з подивом розглядає хату (Куч.)]; на ~в к удивлению [На подив Ференца, Вася, виявляється, негайно перейшов від слів до діла (Гонч.)]; на превеликий ^в к величайшему удивлению; повний^ву полный недоумений, недоумевающий; полный изумления, изумлённый; 2) редк. поглядёние (редк.); людям н а ^в разг. людям на поглядёйие. подивитися, -дивлюся, -дивишся посмотреть, (реже) поглядеть; (в зеркало на себя — ещё) посмотреться, поглядеться; (обратить взгляд и перен,.: отнестись к чему-нибудь, к кому-нибудь как-нибудь — ещё) взглянуть, книжн. уст. воззреть [Василина встала, подивилася на матір, на Вербу і швидко пішла в хату (Корн.)\ Кому не віриться — нехай подивиться (приказка); В Празі ви можете зустріти кладнепського гірпика, що приїхав спеціально для того, щоб подивитися в столичному театрі п'єсу О. Корнійчука «Макар Діброва» (Гонч.): Подивись у воду на свою вроду (Ном.);^ Хочеться хоч подивиться На свій край на милий! (Шееч.); Ну, баба і пішла на капітуляцію. Подивлюся, каже, що у вас з того вийде (Жур.)}; <—»тися скоса посмотреть искоса, покоситься; значуще ~тйся значительно посмотреть, многозначительно посмотреть; піти ^-тися пойти (сходить) посмотреть [— Я сама піду подивлюся, Якове, ще розпитаюся!—заговорила Маруся (Вовч.)]; пильно ~тися н а кого, на що пристально посмотреть на кого, на что, уртавиться на кого, на что и в кого, во что [Мати пильно подивилася йому в очі, паче вивіряла, чи правда тому (Мирн.)]. подивізійний воен. подивизионпый. подивізійно нар. воен. подивизионно. подивізіонний воєн, по дивизионный. подивізіонно нар. воен. подивизионно. подивляти, -ляіо, -ляєш обл. 1) (когб, що, з кого, з чого) (с непереходным значением) удивляться (кому, чему), дивиться (кому, чему) [Переглянув я ті книжки і подивляю Вашу роботу. Адже опріч знання різних діалектів треба мати дуже музи- I кальне вухо, щоб зловити усі одтінкп говорів (Коцюб.); Із ран—нове життя заколоситься» що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! — ну як же не сіять? (Тич.)]; 2) рассматривать; (глядеть с восхищением, с изумлением на | кого, что — ещё) дивиться (разг.) [Олена подивляла гарного коня. Він ішов дуже- гордо і мав густу гриву, котра майже* зовсім закривала голову (Коб.)]. подивлятися, -ляюся, -ляєшся посматри- вать, (реже) поглядывать [Бурлаки зглянулись і все подивлялись на проворного бродягу, все чогось не йняли йому віри (Н.-Лев.)\ Довго ходила Зоня до таблиці з назвами технікумів, довго подивлялась на останні сторінки місцевої преси (Вільде)]. по-дивному нар. странно [Зимовим вечором, котрого не забути, Коли я завітав із міста в рідний дім, Денис одвідав нас, по-дивному обутий (Рил.)]. подивування редк. удивление. подивувати, -вую, -вуєш и подивуватися, -вуюся, -вуєшся (кому, чому, з кого, з чого, на кого, на що) удивиться (кому, чему), разг. подивиться (кому, чему, на кого, на что), обл. подивить (кому, чему, на кого, на что) [Девіз немудрий свій тут написала праця. — Нехай вибагливий не подивує гість: Хто робить, той і їсть (Рил.); Еней сьому подивувався І баби сучої спитався: Як відьму злую сю зовуть? (Котл.); — Хто тепер подивує з тебе? — чути з темряви грубий голос (Вас); Не подивуйте, що я так зарані приїхав (Н.-Лев.); Парубок не знав, на чому зупинитися, на вішр подивуватись: чи на блискучі проти сопДя, як кришталь, двері, ..чи на дзеркальні, в чоловічий ріст, вікна (Мирн.)]. подиктувати, -тую, -туєш 1) (некоторое время) подиктовать; 2) обл. продиктовать [Мі- хонський подиктував йому якесь завдання подимати, -має разг. повевать [І я ніби пробуджуюсь од сну: із естради подимає гарячим вітром, як кропивою жались (Вас.)]. подимити, -млю, -мйш подымить. подимйтися, -миться подымиться. подимне 1) прил. см. подимний; 2) (род. подимного) (подать от дыму — жилья) сущ. ист. подымное, подымщина [Взяли подимне од дворів (Котл.)]. подимний ист подымный. подймщина подымщина, подымное (сущ.). Ср. подимне 2. подина обл. низменность; долина [Він їхав один, ..далеко залишивши позад себе в подині зелений, мов величезний кущ бузини, — кишлак Алмаз (Ле)]. См. ещё під1 З. подирати, -рає разг. подирать; О мороз по шкурі (поза шкурою) ^рає мороз по коже подирает, мороз по коже дерёт [Я пам'ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (Коцюб.); Ще й досі, під пізній |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)