Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
под Ь под вечір, подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом... (Мирн.)]. подй р кувати, -кує (о коростеле) трещать [время от времени], покрикивать [Розмірено сплескувалась дніпрова хвиля внизу, десь у плавнях подиркував деркач (Гонч.)]. по-дитячому, (реже) по-дитячи, по-дитинячому нар. по-детски, по-ребячески, по- ребячьи [Він відвернувся до канапи і захлипав по-дитячому (Панч); Безжурний Петро гнув всілякі жарти, вигадки, весело, по-дитячи сміявсь (Коцюб.); Вона усміхнена була І по-дитинячому мила (Воскр.)]. пбдих, -ху 1) прям, дыхание; (в некоторых выражениях — ещё) дух [Стримуючи подих, слухаємо ми слова, повні невимовного горя, одчаю (Минуле укр. театру); Лежали [дівчата], рівно дихаючи, подих в подих (Гонч.)]; з а т а м,у вати *-^х см. затамовувати 1; зачаїти ~х см. зачаїти; переводити, перевести ~*х переводить, перевести дух, переводить, перевести дыхание [Катерина підкладала під колесо камінь, щоб не котився він [віз] донизу, перепочивали, переводили подих і знову тягли на гору (Чорн.); Вершник перевів подих, кинув оком на юрбу (Риб.)]; перехоплює (перехопило) *-^х перехватывает (перехватило) дух, перехватывает (перехватило) дыхание [Микола Федорович трохи заїкався, і від цього здавалося, що подих йому перехоплює невимовна., злість (Ільч.); Йому навіть подих перехопило. Скільки тут хліба!.. (ЯСур.)]; 2) (прям, редк.: отдельное вдыхание) вдох; (вместе с выдохом) вздох [Після кожного подиху^ хотілося швидше відчути ще раз цей неповторний смак весняного повітря (Собко); Радісний подих пронісся в юрбі (Головко); Батьківщино, навіки з тобою кожний подих і кожная крапля моєї крові (Сос.)]; дб останнього ^ху до послёднзго издыхания; 3) перен. дыхание, веяние; (о ветре и т. п. — еще) дуновение [Подих нової епохи дійшов і до цього великого міста: Київ також ставав на шлях індустріалізації (Вітчизна, 1956, 2); В цих пахощах прілого листя відчувався подих весни (Шиян); Клени обсипаються від найменшого подиху вітерця (Донч.)]. подихати (подихаю, подихаєш и подйшу, подишеш) подышать [Пізно ввечері я вийшов на вулицю, щоб подихати свіжим повітрям (Трубл.)]. подихати1, -хає, подихнути, -не 1) повевать, повеять [Легенький вітрець подихає — і скрізь розносить тепло раннього літнього ранку... (Мирн.); Настала осінь. Подихнули морози,^ зціпили землю, зв'ялили гаї та діброви (Коцюб.)]; 2) (только не- соверш.: чем) перен. дышать; (обдавать жаром и перен.: быть здоровым, румяным— о внешнем виде человека разг. — ещё) пыхать [Все подихало молодою парубочою красою (Н.-Лев.); Післяобіднє сонце так палило, Що од підвішеного над обривом Уламка рейки жаром подихало (Вире.)]. подихати2, -хаю, -хаєш, подохнути, -ну, -неш разг. подыхать, подохнуть, разг. издыхать, издохнуть, околевать, околеть [За три місяці — зима, а ми, як звірі, без хати. Доведеться подихати під снігом (Тулуб); Ой не клюйте, гайворони, Чумацького трупу, Наклювавшись, подохнете Коло мене вкупі (Шевч.); Немає більше пана, Й куркулі подохли (народна пісня)]. подихнути см. подихати1. подичавіти, -віємо, -вієте мног. 1) одичать; (прийти в запустение — ещё) заглохнуть [Там була будка з соломи, де жив сторож. Він мав там кури, що подичавіли. Сторож не міг їх половити (народна казка)]; 2) (прийти в бешенство) озвереть, рассвирепеть, разг. освирепеть. по-диявольському, по-диявольськи нар. разг. дьявольски. подібний 1) (до кого, до чого, реже на кого, на що, кому, чому) подобный (кому, чем^), сходный (скем, с чем), похожий (на кого, на что); (при сравнении разг. — ещё) наподобие (кого, чего) (предл.), вроде (кого, чего) (предл.) [І почуття, подібне до сорому, опекло йому лице (Тулуб); Сухе тіло [мамине] гріло мене теплом, таким знайомим і ні на що не подібним (Коцюб.); X і л о н: Учителю, зоставшись при тобі, я став би долею тобі подібний (Л. Укр.)]; б^ти ~пим до кого, до чого походить на кого, на что, быть похожим на кого, на что [І тільки Тетяна Басан по-справжньому зворушила його серце. Вона була так подібна до тієї, що загинула на фронтії (Ткач)]; і ~ні до цього злочини и тому подобные преступления; 2) (без дополнения — такой, как этот) подобный, сходный, похожий, разг. схожий; (реже — такой же) одинаковый, одпорбдный [Мендель віддавна вже острив зуби на прилягаючий, зовсім подібний грунт Яця Зелепуги (Фр-); І наче в такт природі' серце моє стрепенулось од бажання подібної ж гармонії в людському житті (Коцюб.); Коло мене сиділи дами, одна в жовтогарячому убранні, і волосся у неї було подібної барви (Л. Укр.); Здається, голос своєї батареї він упізнав би серед тисяч подібних (Гонч.)]; і том^ ^не редк. и тому подобное; нічого ^иого! ничегб подобного!; пригадую щось ~не припоминаю что-то подобное, припоминаю что-то в этом рбде; 3) мат. подобный; ^ні фігури подобные фигуры. подібність, -ності 1) (до кого, до чого, реже з ким, з чим) сходство (с кем, с чем) [Петро увійшов до передпокою і, глянувши на хазяйку, був вражений її подібністю до Марії (перекл. з Поповкіна)]; 2) сходство; схожесть; одинаковость, однородность [Л ю- б о в: ..Скажіть, правда ж я похожа на мамин портрет? О строжин: Так, здається. (Дивиться на неї.) Справді фамільна подібність... (Л. Укр.)]; далека |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)