Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
под 7 под ^ть отдалённое сходство; схопити ^ть уловить сходство, разг. схватить сходство; ср. подібний 2; 3) мат. подобие; перспективна ~ть перспективное подобие. подібної) (до кого, до чого, реже кому, чому) (в значении предл.) подобно (кому, чему), наподобие (кого, чего) [Подібно до народників, він [Толстой] не хоче бачити, він закриває очі, відвертається від думки про те, що «укладається» в Росії ніякий інший, як буржуазний лад (Ленін); 3?іба не добре було б дрімати подібно терасам, кам'яним кошикам виноградних садів? (Коцюб.)]; ~но до тбго як подобно тому как; <^но до цього (до того) подобным образом; 2) нар. похоже [Хочу спіймати, записати у пам'яті [звуки] — і не виходить. От-от, здається... Тью, тью, ті-і-і... Ні, зовсім не так... І не подібно (Коцюб.)]. подівати, -ваю, -ваєш разг. подевать, задевать [—А де ж ти подівав панотців? — спитав отець Мельхиседек (Н.-Лев.)]. подіватися, -ваюся, -ваєшся разг. подеваться, задеваться [ — Що за недобра мати? Де у гаспида подівалися двері? — аж скиглить пан Забрьоха (Квітка)]. по-дівочому нар. по-девичьи [Настя, оглянувшись і побачивши свою дочку, чисто по-дівочому розсміялася (Кач.)]. подівувати, -вую, -вуєш побыть не замужем, разг. посидеть в девках [Вона довго подівувала (Барв.)]. по-дідівському нар. 1) по-стариковски; 2) по- старйнному, разг. по старйнке [Його хата була нова і зовні весела, але зроблена по- дідівському: на дві половини, з великими сіньми (Минко)]. подій, -дою обл. удой [Ряба корова на очах худла і все менше та менше давала подою (Коцюб.)]. поділ, -лу 1) (действие) раздел, книжн. разделение, деление, разг. делёж, делёжка [Імперіалізм є запекла боротьба великих держав за поділ і переділ світу.. (Ленін); Суд і в'язниця ще виразніше підкреслили Франкові, що існує класовий поділ суспільства (Козл.)]; ~л на групи деление на^ группы; (распределение) разбивка па группы; ~л п 6 л я раздел пбля; ~л праці разделение труда [Основою товарного господарства є суспільний поділ праці (Ленін)]; 2) (разделяющее место, разделяющая линия) раздел; ^л вод раздел вод; 3) б иол. деление [Розмножуються вони [бактерії] дуже швидко шляхом поділу (Курс патологи); Розмножуються канни поділом проростаючих кореневищ (Колг. вироби, енцикл.)]. поділ, -долу 1) (низко расположенная местность) низменность; долина, по*з. дол, обл. подол [Ой ходила, подруженьки, з гір на поділ (Метл.); Скрізь було видко села на пологих луках, на подолі та рівнині (Н.-Лев.)]; 2) (нижний край, пола платья) подол [—Навіщо ж ти так низько спустила поділ, що аж по траві волочиться?— спитав дід (Н.-Лев.); Несуть [дівчата] плоди У мережаних подолах (Дор.)]. поділений 1) разделённый; разбитый; поделённый [Сторіччя жив український народ, поділений на частини (Рад. Укр., 19499 IX); Сиваш поділений Чонгарським півостровом на дві частини — західну і східну (Наука і життя, 1956, 11); Товщу снігового покриву вимірюють снігомірною рейкою. Вона являє собою планку, поділену на сантиметри (фіз. геогр.); То вона нову хату візьме, то знову стару зоставляє при собі. То чого та худоба, що прижита ними самими, не йде у пай. То землю не так поділено (Мирн.)]; 2) разделённый [Флю- гель: ..Радість, яка охопила моє серце, не може залишитися не поділеною (Собко)]; 3) разделённый. Ср. поділяти 1—3. поділення 1) разделение; (изредка — ещё) раздел; разбивка; книжн. деление; ср. поділяти 1; 2) спец. деление. поділити см. поділяти. поділитися см. поділятися. поділка спец. деление [Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на яку нанесено поділки в міліметрах (Фіз. геогр.)]. поділля разг. долина, по9з. дол [Сплетінням стежечок, вузькими плаями, що оперізують гори, ідуть гуцули на поділля (Ст.)]. Поділля геогр., ист. Подолия [Сюди втікали за часів панщини українці з Поділля, а Канівщини, з Херсонщини і навіть з-за Дніпра, з Полтавщини (Н.-Лев.)]. по-діловому нар. по-деловбму [— Товаришу Хвалько, — по-діловому почав Вадим, — як же все-таки буде з ремонтом, водокачки? (Бойч.)]. поділок1, -лка, подблок уменьш. от поділ 2 [Юрко носить поділком вогку глевтуху з-під стайні (Козл.); Тоді заховав раптом, мов молодий хлопець, голову в подолок матері і якось болісно застогнав (Коб.); Спустила хмарка на луги Мережані по- долки (Тич.)]. поділок2, -лку 1) (участок земли) обл. уст. надел [Поділку у них по дві десятини (Константиногр. у. — Сл. Гр.)]; 2) обл. пол [Люлька випала йому з зубів і лежала на поділку (Фр.)]. поділюваний разделяемый. поділющий см. подільчивийс поділяння 1) разделение; разбивка; книжн. деление; ср. поділити 1; 2) спец. деление. поділяти, -ляю, -ляєш, поділити, -ділю, -ділиш 1) разделять, разделить; (на группы, участки и т. п. — ещё) разбивать, разбить; (производить делёж — ещё) делить, поделить [День свій поділяю між морем і землею (Коцюб.); Десь грюкнули двері — і вихопилося пасмо світла, поділивши вулицю навпіл (Жур.); Прогнав його Бородай. Пішов додому Чіпка, насупившись, поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника... (Мирн.); Який він брат мені? Захопив у свої лабети все добро та й брат! ..Чому ж він не поділяє добра..? (Мирн.); Зажерся [піп] з дяком, ніяк не |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)