Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
под 8 под поділять гіриносів (Коцюб.,)]; ~ляй і п а- н у й разделяй и властвуй [Поділяй і павуй — така політика царського уряду (Сталін)]', 2) (перен.: выражать солидарность, согласие с кем-нибудь в чём-нибудь) разделять, разделить; (несоверш. — о чувствах, переживаниях — ещё) делить [Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась (Коцюб.)', Ні з ким долі поділити, Ні з ким заспівати (Шевч.)]', 3) (только соверш.) мат. разделить; ~лйти пряму пополам разделить прямую пополам. поділятися, -ляюся, -ляєшся, поділитися, -ділюся, -ділишся 1) (на части, группы, участки и т. п.) делиться, разделяться, разделиться, (реже) разбиваться, разбиться [Чи може так бути, як йому уявилося? Що земля поділяється на шматочки, що людей усе більшає, а землі не прибуває (Коцюб.)', Товариство поділилось на групи, зайняті живою розмовою (Фр.)]; голоси ^лилися голоса разделились; 2) (чем с кем) прям., перен. делиться, поделиться [Галя: I книжками поділяємося. Треба кому, а мені не треба — чому ж не дати? (Мирн.); Той бубличків, паляничку — Всього понаносять, Аби було з ким пожити, добром поділитись (Шевч.); Поділяєть'ся зо мною радісною звісткою: вона теж думає вийти в люди (Вас.)]; 3) (чим) (только соверш.: распределить между кем) поделиться (чем), разделиться (чем), разделить (что), поделить (что) [Всі троє примостились десь під парканом і поділились ласощами (Коцюб.); Після вечері поділилися [братчики] грішми; заховав кожен по три сотні (Мирн.); От і поділились вопи батьківським добром (Н.-Лев.)]; 4) (только несоверш.У выделяться в группы на основании каких-нибудь признаков) делиться [Залежно від часу достигання сорти груш поділяються на літні, осінні й зимові (Колг. вироби, енцикл.)]; 5) страд, з. (несоверш.) разделяться; разбиваться; делиться; разделяться; делиться; ср. поділяти 1—2. подільний разделимый; (поддающийся делению — ещё) делимый; '-«•не яйце физл. дробящееся яйцо [Після запліднення яйце людини проходить у своєму розвитку ті ж основні фази, які проходить кожне подільне яйце тваршш-ссавця (Осн. даре.)]. подільник 1) спец. разделитель; 2) полит, ист, разделйст [..після того, як вияснилась безнадійність прийняття [Об'єднавчим] з'їздом проекту націоналізації, Ленін та інші націоналізатори приєднали свої голоси на з'їзді до голосів подільників (Сталін)]. подільність, *ності разделимость; делимость [Відкриття подільності атомів і їх перетворення — блискуче підтвердження діалектичного матеріалізму (Наука і життя, 1956, 10)]. Ср. подільний. подільський геогр., ист. подольский [А за вікном летіла й летіла в сонці, в яскравих багрянцях подільська золота осінь (Гонч.); Було колись: — його благородіє, поручик Лука Іванович, дідич подільський, а тепер... босявка (Коцюб.)]. подільчиппії, редк. поділющий разг. готовый поделиться, обл. подёльчивый [її поважали сусідки, бо була приязною, сміхотливою і подільчивою (Козач.); Вона у вас гарна: трудяща і поділюща (Барв.)]. поділ ьчивість, -пості разг. подёльчивость (обл.). подірчавити см. подірявити. подірчавіти, -віє разг. продырявиться, про- дырйться [В Остапенка оселя подірчавіла,^— вода у хату лилася (Мирн.)]. подірчавлепий см. подірявлений. лодірявити и (реже) подірчавити, -влю, -виш разг. продырявить; (покрыть сплошь дырками) изрешетить [А там — дивись — і другий [черв'як] пнеться, третій, четверо тий... Подірчавили тіло... (Мирн.)]. подірявитися, -виться продырявиться; изрешетиться. Ср. подірявити. подірявлений, подірчавлений продырявленный; изрешеченный, изрешечённый [Кора дерев була густо подірявлена кулями (Борз.)]. Ср. подірявити. подіти* -діну, -дінеш деть, подевать, девать [Дівчина здивовано посміхалась і не знала, куди подіти свої руки (Коп.); Ща робити йому одинокому в світі, де себе подіти? (Мирн.)]. подітися, -дінуся, <¦ дінешся разг. деться, подеваться, деваться; (исчезнуть неизвестно куда фам. — ещё) запропаститься, запропасть [Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: — Де ж я прихилюсь? І де подінуся на світі? (Шевч.); Батька викликав сина і так присоромив його, що- той не знав, куди подітись від сорому (Рад. Укр., 1950, IX); Де в гаспида подівся наш музика? (Коцюб.)]. подія 1) событие; (что-нибудь менее значительное, нарушающее нормальный порядок, привычный ход вещей — обычно) происшествие; (непредвиденное, неожиданное приключение — ещё) случай [300-річчя возз'єднання України з Росією, як видатна історична подія, є великим святом не тільки українського і російського народів, але і всіх народів Радянського Союзу (Тези про 300-річчя); Знову і знову проходали перед нею події цілого дня (Собко); Ясно, виразно, мов перед очима, встала в його нам'яті одна подія, що розбуркала в десятилітньому хлопцеві мозок, вкинула в серце зерно нових, не дитячих бажань (Коцюб.)]; випереджати ~дії см. випереджати 2; день був багатий на ~-»дп день был богат происшествиями [Наступний шкільний день у п'ятому класі був багатий на події (Донч.)]; малознач- н а ~* дія см. малозначний; назрівають ~дїї назревают события; передбач и- т и^дїї предвосхитить события; сплетення ^дїй сплетение событий; цепь событий; хід (розгортання) ~дїй ход событий, разг. разворот событий [Даль- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)