Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
иод 9 под. Ший хід подій з усією силою підтвердив величезну життєвість і необхідність цього союзу [Радянської України з Радянською Росією] (Наука і життя, 1957\ 12)]; 2) редк. поступок, действие, уст. деяние [Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія... (Вовч.)", Хлопець: ..У неї все якось дуже просто і щиро виходить, до її подій зовсім не треба ніяких слів пояснення (Л. Укр.)]. подіяти, -дію, -дієш 1) подействовать; (на кого, на что — ещё) повлиять, оказать действие, книжн. возыметь действие [Коли, бач, Турна не здоліють, То картами уже подіють, Що між старці Турн попаде (Котл.)]; ~ти грубою силою воздействовать грубой силой; добре ~ти оказать благотворное действие; ліки не ~ діяли лекарство не подействовало; приголомшливо ~ ти на кого ошеломляюще подействовать на кого, произвести ошеломляющее действие7 на кого; 2) (с кем-нибудь, с чем-нибудь) разг. сделать; (при отрицании разг. — ещё) поделать І Недолі й дотепніші люди не вбили, Що ж з нею подіють слабі мої сили? (Л. Укр.); Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою (Мирн.); Соня до Золотницького: Може, хоч вас послухає [батько], бо ми й справді не можемо нічого подіять (Тоб.)]; що ~дієш что поделаешь [Вже мені не везе з перекладачами, що подієш (Коцюб.)]. подіятися, -діється (з ким, з чим, реже кому, чому) разг. сделаться (с кем, с чем} (редк.), случиться (с кем, с чем), произойти (с кем, с чем) [— Гляньте, хлопці, щось із Щуром нашим подіялось, — гомонить хтось, придивляючись до Щура (Вас); Марія не знає, що подіялось Остапові в той зимовий вечір (Куч.); Побіжу мерщій додому, чи пе подіялось чого там? (Шевч.)]. подлип см. підлий. подлість, -лості см. підлість. подлубати, -баю, -баєш разг. поковырять [Чана хитро зіскалив одне око і подлубав пальцем у густій бороді (Панч)]; в голові ~ти перен. разг. шутл. раскинуть умом (мозгами) [Н є ч и п і р: Легко сказати, Тяжко зробити. Перш треба подумать, В голові подлубать! (Кроп.)]. подлубатися, -баюся, -баєшся разг. 1) поковыряться, покопаться [Подлубавшись стальним дзьобом у покидьках, грак раптом пострибав боком і полетів низько вздовж вулиці (Коп.)]; 2) (перен.: медлительно делать что-нибудь некоторое время) покопаться. подмух, -ху редк. дуновение [І легесеньке, легесеньке зітхання, невиразне й тихе, як подмух вечірнього вітерця по вербах та лозах, вирвалося з грудей Ваті (Н.-Лев.)]. подмухати, -мухаю, -мухаєш подуть; (только ртом разг. — еще) нофукать [Лаврін узяв Лукію за руку. Пальці в неї були холодні. Лаврін.. подмухав на них (Донч.)]. подмухувати, -мухую, -мухуєш и (реже) по- | дмухати, -мухаю, -мухаєш подувать [Висо- I кий повільно подмухував міхом (Кундз.); Подмухав вітрець легенький, За слівцем шептав слівце (Граб.)]. поднесь нар. книжн. уст. поднесь [І думав я, і думав зал увесь Про шлях його [Кропив- ницького], де терен з лавром сплівся, Про подвиг многорічний, що лишився На віків, нетлінний і поднесь (Рил.)]. подніпровський, подніпровий поднеировский ' [І подніпровські села, і масиви ланів, і плесо ріки, і сині гаї сонце заливало., ясним промінням (Чорн.); Я бачу ночі подніпрові, Шинельки ваші в тумані (Мал.)]. Подніпров'я Поднепровье. подніпрянець, -нця житель Поднепрбвья- Подніпрянщина Поднепровщина. подністровський поднестровский. Подністров'я Поднестрбвье. подністрянець, -пця житель Поднестро- вья. Подністрянщина Поднестровщина. поднювалити, -лю, -лиш разг. поднева- лить [Солдат посміхнувся, промовив неквапливо, з лукавинкою: — Вам не холодно? Лягайте ближче до вогнища та засніть. А я поднювалю (Руденко)]. подоба 1) вид, облик, образ, книж н. обличье [Минуло кілька тижнів. Фабрика швидко* стратила свою опрятну і иразничну подобу (Фр.)]; 2) (нечто похожее, сходное) подобие [Далі від машини, на городі, стояла нашвидку зроблена якась подоба стола» на чотирьох вбитих у землю кілочках (Верш.); А жила в тії вдовиці щей сирітка білолиця і такої красоти, що й подоби* не знайти (Забіла); На дев'яту добу настала якась подоба тиші (перекл. з Симонова)]; жалюгідна ~ба чого жалкое подобие чего; за образом і ~ бою по образу и подобию; 3) (в предикативной функции) подобает; (с отрицанием) не подобает [Чи подоба ж се, бабуню? бог із вами! Як же б то між гостями або в гостях позабувати музику або танці..? (Вовч.)\ Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» (Л. Укр.)]; 0 н є ~ба -річ разг. не подобает; у ~бі стати разг. понравиться; яка ~-»ба? обл. с какой стати?; какая надобность? [Чого мені журитися? Якая подоба? А чи пан я? А чи дука? А чи хлібороба? (Манж.)]. подобати, -баю, -баєш разг. любить [Лелека зразу холоду нагнав І Жаб дурних клювати добре став — Найбільше молодих подобав він ковтати (Гл.)]. подобати, -баю, -баєш 1) безл. подобать, книжн. приличествовать [—То ти й не знаєш, яке зілля подобає хлопцеві в купіль- класти, а яке дівчипі?—Ба ні, на цьому не битий (Янов.); Не подобає так робите І (Варе.)]; я к <—бає как подобает [Далеко [ десь, серед чужих країв. Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подобає (Гл.)]*г І 2) (быть похожим на кого, на что) * обл. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)