Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп 158 поп попиляти, -ляю, -ляєш 1) (многое, всё) перепилить; (подвергая пилке, израсходовать) испилить; 2) (некоторое время) попилить; 3) (перен. — о звучании, плохой игре на смычковом музыкальном инструменте) разг. попиликать. попильнувати, -ную, -пуєш 1) постеречь, посторожить; 2) (посмотреть) понаблюдать, последить; (с целью надзора — ещё) присмотреть [Попильнувавши хвилин п'ятнадцять за пустельною рікою, я відчув, що не можу боротися з дрімотою (Верш.)]; 3) (не поддаваться сну некоторое время) пободрствовать; побыть начеку. попирати, -раю, -раєш, попрати (в буд. вр. не употребляется) торж. уст. поіґирать, попрать [Тепер ти на гвардійськім кладовищі Лежиш, мій друже4, серед вірних друзів, Що смертю смерть попрали, як і ти! (Рил.)]. попирскати1,-каю, -каєш 1) (со смеху) мног. разг. прыснуть; (перен. разг.— ещё) фыркнуть; 2) (обдать брызгами) попрыскать, опрыскать; (слегка) вспрыснуть, спрыснуть; 3) (выпуская с силой воздух, пар) пофыркать. попирскати2, -каємо, -каєте мног. обл. разбежаться [В тій хвилі увійшов професор. Усі хлопці., попирскали до лавок (Фр.)]. попирскувати, -кую, -куєш 1) (со смеху) разг. прыскать [время от времени]; 2) (обдавать брызгами) попрыскивать; 3) (выпускать с шумом воздух, пар) фыркать [время от времени], разг. пофыркивать [В море, попирскуючи клубками диму, виходила «Паллада» (перекл. з Павленка)]. попирувати, -рую, -руєш попировать. попирхати, -хаю, -хаєш пофыркать. попирхувати, -рхую, -рхуєш 'пофыркивать [Коні швидко бігли по м'якому сніжку п весело попирхували (Верш.)]. тіопиряти, -ряю, -ряєш разг. потаскать [По- погнув там молодого свого хребта, попи- ряв задушними літніми ночами ковші по трапах і оцей (Гонч.)]. пописаний 1) написанный; испйсанпый [Вогкуваті стіни рябіли, пописані олівцями та фарбами різних кольорів (Ільч.)]; 2) исписанный; 3) испйсанпый; изборождённый; изрезанный; испещрённый [— А Півня і не пізнаєш, папе сотнику? — перебив його пописаний рубцями козак (Панч); Жінка скинула з себе рядно і показала на світ своє сухе, жовте, пописане зморшками лице (Мирн.)]. Ср. пописати 2—4. пописати, -пишу, -пйшош 1) (определённое время) пописать; 2) мног. разг. написать; (покрыть письменными знаками) исписать [Пописали такі допроси, які писареві хотілось (Квітка)]; 3) (израсходовать на писание) разг. исписать;4) перен. исписать; (покрыть бороздами) избороздить; (покрыть пересекающимися, изломанными линиями) изрезать; (усеять, покрыть чем-нибудь) испещрить [І справді, скілько тут Сокири не бряжчали, Ні дубчика, ні липи не стяли І тільки де-не-де що кору пописали (Греб.)]. попискування попискивание. попискувати, -кую, -куєш попискивать [Під ковзанами шипів і попискував лід(Ст.)]. пописувати, -суго, -сусш разг. пописывать [Він потайки пописує вірші, він щось винаходить (Герас.)]. по-письмённому нар. разг. по-кнйжному, книжно [— Риба без води, а чоловік без землі — гине, — увернув Кулик по-письменному (Мирн.)]. попит, -ту спрос [Вся сучасна легка і харчова промисловість пред'являє величезний попит на електроенергію (Рад. Укр., 1954, І)]; /-^т і пропонування спрос и предложение; на цей товар [є] великий ^т на этот товар большой спрос, этот товар в большом ходу; (разг., торг. — ещё) на этот товар большой расход. попитати, -таю, -тасш и попитатися, -таюся, -таєшся спросить; (справиться) осведомиться; (с целью узнать, выведать — ещё) расспросить [ — Костянтин Петрович' А може, чайку? — попитав Проценко (Мирн.); — Ну, а як же у вас ведеться польова робота? — попитався я далі (Мирн.); Так вже мені хочеться попитати, чи зостануться вони тут, —так вже!.. (Вовч.); Нехай я попитаюся в неї/чи вона думає приходити, чи може вже не схоче4 (Киев. у. — Сл. Гр.)]. попйти,-п'ю,-п'єш 1) попйть,вшшть;(і/толилгь жажду — ещё) напиться; (закончить пить) отпить [Все чисто поїли та попили, тільки порожні пляшки позоставались (Н.-Лев.); Поки приберешся, то бояри й мед поп'ють (Ном.); До джерела ми припадали в лузі Попить води від глибини землі (Мал.); Я [сліпий льотчик] знав, що був уже вечір, бо всі попили вечірній чай (Янов.)]\ 2) (пить в течение какого-нибудь времени) попить [Панові треба було., багатства; треба було вміти себе показати, вміти пожити, поїсти, попити (Мирн.)]; ^ти чаю попить чаю, разг. почаёвничать [Тут богомольці самовара просять... Чаю хочуть попити... (Коцюб.)]. попитися, -п'ємося, -п'єтеся мног. разг. понапиваться (разг.), напиться; (до полного насыщения — ещё) упиться [Г є р ц є л ь: ..Скажи йому, що попилися наймити... (Тоб.); Пропили [недрути] ті п'ять карбованців, попилися п'яні, як земля — насилу., до казарми поприлазили (Мирн.)]. попихати, -хаю, -хаєш 1) толкать; (сильно^ и грубо разг. — ещё) пихать, (слегка) подталкивать [Жінки одні поганяли конину, а інші догори попихали скрипучу колісницю (Фр.)]; 2) (кого, що и ким, чим) (перен.: деспотически обращаться с кем-нибудь) помыкать (кем, чем) [Революція 1905-го року вперше показала царському урядові, російським поміщикам, російській буржуазії, що мільйони і десятки мільйонів стають громадянами, стають борцями, не дозволяють попихати собою як бидлом, як черню (Ленін)]. попихатися, -хаюся, -ха^шся помыкать. попихач человек, которы і помыкают [Переставили вівсяні шестерні, залюбки порядкували, і де лишень охота в людей взялася, кожен вчував себе господарем, а не попихачем (Горд.); — І що я без землі? — вер- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)