Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ПО II 159 поп тілося в його похнюпленій голові. — Людський попихач... (Мири.)]. попихачка женщина, которой помыкают [Раніше просту селянку пани людиною не вважали: попихачка, темінь, робоче бидло... (Гонч.)]. попйхкати, -каю, -каєш 1) попыхтеть [Проти хати Устини Гординської зупинився «Мар- мурин поїзд», «з нього вийшли пасажири,, і поїзд попихкав, посвистів на Бориню (Чорн.)]; 2) (покурить) разг. шутл. подымить [Кола попихкав цигаркою, коротко засміявся • (Кундз.)]. попихкувати, -кую, -куєш 1) разг. попыхивать; (с дополнением — ещё) потягивать [Став він закурювати.' Одірвав на цигарку, скрутив, лежить, попихкує (Головко); Чер- вонофлотець одиноко сидів на порожній лавці, попихкуючи прокуреною люлькою (Куч.)]; 2) (о машинах) пыхтеть [время от времени] [Біля естакади попихкує череватий паровозик (Ст.)]. попичка орн. синица [болотная], камышевка. попишатися, -таюся, -шаєшся 1) (кем, чем) погордиться; (выставляя напоказ что-нибудь — ещё) пофорсить (разг.) [О, треба бути смілим, Щоб попишатися таким митецьким стрілом! (перекл. Рильського)]; 2) (без дополнения) разг. покрасоваться^ (кичась — ещё) поважничать [Не довго ж вона попишалася! Так, годочок або зо два (Барв.)]. попищати, -щу, -щиш попищать. попиячити, -чу, -чиш разг. попьянствовать, покутить [У них було таке місце, де частенько збиралися попиячити (Вас.)]. попів (попова, попове) попа (род. п. от поп); (принадлежащий попу — ещё) поповский [Цілу ніч у попа гуляв, попову дочку звеселяв (Мирн.); Бреше, ..як попова собака (Ном.)]. попівна поповна [Батько з шкури ліз/щоб одягти Раїсу не гірш од попівен (Коцюб.); Пишається, як попівна в гостях (Ном.)]. попівночі нар. пополуночи [На ратуші вибила вже друга година попівночі (Мак.)]. попівство духовенство [На зразок Шевчен- кових сатиричних творів він [Федькович] пише політичні сатиричні вірші, в яких картає представників цісарської влади, попівство, служителів Ватікану (Іст. укр. літ.)]. попівський поповский [Отже, будьмо спокійні і не турбуймося попівським віщуванням кіпця світу (Козл.); Хоч до їди в мене й попівськая натура, Та, на лихо, один живіт, одна і шкура (Г.-Арт.)]; *—кі очі разг. завидущие глаза. попГвщина поповщина [Він [Жан Мельє] належав до плеяди тих французьких філо- софів-атеїстів XVIII сторіччя, про яких В. І. Ленін писав, що їх література — гостра, жива, талановита публіцистика, яка дотепно і відкрито нападає на пануючу по- півщину (Наука і життя, 1956, 7)]. , попід предл. 1) с вин. п. а) под [Немов попід копита орд схилилася трава (Пере.)', Погонич., лупцював їх [коней] немилосердно гарапником попід черево (Н.-Лев.); Баби вхопили осавулиху попід руки та й повели по селі (Н.-Лев.); Сова хоч би літала попід небеса, то соколом ніколи не буде (Ном.)]; б) (для обозначения места вблизи чего- нибудь) около, возле, у; (по направлению- длины чего-нибудь) редк. вдоль, мимо [Скрізь, де вони проходили попід освітлені вікна й одчинені двері, до них приставали жінки й чоловіки (Коцюб.); Кола., поволеньки пішов тротуаром попід кам'яниці навкруг плацу (Кундз.)]', в) (для обозначения направления действия к пространственному или времённбму пределу) к, ко, под [Вони відійшли попід верби (Коцюб.)]; 2) с твор. п. а) под, (перед некоторыми сочетаниями) подо [Він знайшов^ би нові слова, не ті, що листям осіннім шелестіли» попід ногами, а повні, багаті й дзвінкі (Коцюб.); Туман важкою парою вривався попід дверима в клуню (Мирн.); 1 Нева Тихесенько кудись несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч.); Мавка: ..Біло, чисто попід наметами (Л. Укр.)]; б) (для обозначения места вблизи чего-нибудь) около, возле, у; (по направлению длины чего- нибудь) вдоль [Коли от ярок попід самим гаєм (Вовч.); Попід стінами стояло дванадцять стільців, в кутках — косі столики (Н.-Лев.); В гаю, попід річкою, [Яків) крадькома проходить у сад (Вас.)]; ста» підковою йде^дпарком нруд подковой огибает парк. попідбиваний 1) подбитый; подколоченный; подмётанный [Були., чоботи з підковами й німецькі, тільки гвіздочками попідбивані (Квітка)]; 2) подбитый; подшибленный; 3) взбитый; 4) подбитый; 5) окученный; 6) подведённый; 7) подбитый, подзадоренный. Ср. попідбивати 1—7. попідбивати, -ваю, -ваєш мног. 1) подбить; (прибить снизу к чему-нибудь—ещё) подколотить; (сапожн.—ещё) подметать; 2) (ударяя, заставить упасть; подстрелить)* подбить; (причинив ушибы, увечья разг. — ещё) подшибить [Мужик їй і очіпок збив, усі патли пообривав, і очі попідбивав (Квітка)]; 3) (лёгкими ударами сделать рыхлым, пышным, пенистым) взбить; 4) (а тесте) разг. подбить; 5) (о растениях) обл. окучить; 6) (итоги) подвести; 7) (кого-нибудь на что-нибудь) разг. подбить, подзадорить; (к чему-нибудь плохому — ещё) подстрекнуть. попідбиватися, -ваємося, -ваєтеся мног. 1) устать, утомиться; (ослабеть) пообес- сйлеть (разг.), обессилеть, выбиться из сил [Засумували наші некрутики! А до того, попідбивалися так, що молили бога, коли б уже швидше доставитись на місце (Мирн.)]; 2) (взлететь вверх— о птицах} подняться. попідбиратися, -раємося, -раєтеся мног. подобраться. попідбігати, -гаємо, -гаєте мног. 1) подбежать; 2) (проникнуть подо что-нибудь) поподтекать (разг.), подтечь. попідбривати, -ваю, -ваєш мног. подбрить. попідбриватися, -ваємося, -вастеся мног. подбриться. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)