Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп 166 11011 [долго (много)]; ~дити за ніс разг. поводить [долго] за нос [«Та невже той . Федір так убивається за мною?» — думала вона. «Питав, чи буду я? Підожди, стріну я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюся; та вже ж і за ніс поповоджуї..» (Мирн.)]. поповозити, -вожу, -возиш разг. повозить [долго (мнбго)] [Куць: Я їм коня притяг за гичку в стайню. Гаразд мене поповозив востаннє, вже не возитиме нікого більше! (Л. Укр.)]. поповозитися, -вожуся, -возишся разг. повозиться [долго (много)]. поповчити, -чу, -чйш разг. поучить [долго (много)] [Петра на волю одпустили, Зимою в Київ одвезли, І там у школу оддали, І там чимало поповчили (Шевч.); Мотря, вмиваючись сльозами, стала ганьбити сина. — ..Бач, як поповчили, так і матері стало треба?.. Зара*з до неї? (Мирн.)]. поповчитися, -чуся, -чйшся разг. поучиться [долго (много)] [Поповчивсь і я чимало, та не дуже навчився (Сл. Гр.)\. попогребти, -бу, -бёш разг. погрести [долго (много)] [Душі гірко стане, як попогребеш, женучи такшвидко човна (Сл. Гр.)\. попогриміти, -мить разг. погреметь [долго (много)] [Попогримить у тебе над головою, і ходиш потім очманілий та глухий, мов тетерук (Жур.)]. попожити, -живу, -живеш разг. пожить [долго] [Довелось Ярині, зразу ж перехрещеній на Кармелу, чимало попожити і в католицьких монастирях (Ільч.)]. попожуритися, -журюся, -журишся разг. попечалиться [долго (мнбго)], погрустить [долго (много)], погоревать [долго (много)], поэз. покручиниться [долго (много)], потужить [долго (много)] [А то, як вигнала мене свекруха, щоб їй за неправду важко дихати, що я попожурилась, що я попотужила, що я світом попонудила (Барв.)]. попозбирати, -раю, -раєш разг. пособирать [долго (много)] [— Буде трофейникам роботи, — перемовлялись бійці. — Попозбирають... (Гонч.)]. попозначати, -чаю, -чаєш мног. пообозначить (разг.), обозначить, поотмётить (разг.), отметить, пометить; (поставить метки, отличительные знаки — ещё) понамётить (разг.), наметить. попоїздити, -їжджу, -їздиш разг. поездить [долго (много)]; (непрямым путём; в разных направлениях — ещё) поколесить [долго] [Довгенько-таки попоїздили, ще раз перевернулись, поки потрапили на шлях (С то р.)]. попоїсти, -їм, -їси разг. поесть, покушать, фам. заправиться; (немного или наскоро — ещё) закусить, разг. подзакусить; (вдоволь — ещё) наесться [Іноді йому хотілося і гарячої страви попоїсти (Мирн.); Дай, Катерино, що попоїсти, бо так нагасався, що аж зголоднів (Чорн.)\ Попоїли і випили так, як па празнику годиться (Мак.)]; добре ^ти разг. плотно поесть [Попоївши добре.., старі одіклали обід на пізню годину (Н.-Лев.)]. попоїти, -пою, -поїш 1) напоить, разг. попоить; 2) (дать вина и т. п. до опьянения) мног.разг. напоить [Мотря важко зітхнула... «Попилися?..— подумала. — Хто ж їх попоїв, як не він?..» (Мирн.)]. попокидати, -даю, -даєш разг. побросать [долго (много)], разг. покидать [долго (много)]; (в определённую цель; быстро — еще) пометать [долго (много)]; (с силой, зло разг.—ещё) пошвырять [долго (много)] [Поповозила б ти та попокидала б лопатою оте пісчисько!.. (Л. Укр.); А баба моя тоді оцією дочкою важка ходила... А снопи, як гирі... Аскирдипід хмару... Я на скирді, а баба снопи з гарби кидає... Попокидай снопів, як вона ось-ось розсипеться... (Вишня)]. попокланятися, -няюся, -няєшся разг. покланяться [мнбго] [Так вона мені попокланялась, попопросила мене (Сл. Гр.)]. попоклясти (попокляпу, попоклянёш и реже попоклену, попокленеш) разг. поклясть [долго] [Килина Іванівна, ще попоклявши, тікала у свою хату (Мирн.)]. попокричати, -чу, -чйш разг. покричать [долго]; (громко, сердито разг.— ещё) поорать [долго]; (от боли, от горя, от негодования — также) повопйть [долго] [Отаке наснилося... Що вже попокричав, що поло- стогнав уві сні, так бодай і не згадувати... (Вишня)]. пополазити, -лажу, -лазиш разг. полазить [долго (много)]; поползать [долго (много)] [Довелося Михайлові чимало пополазити по одеських покрівлях, поки обснували дротами все місто (Куч.)]. пополам нар. пополам [— Хе-е-к! — розмахнувся і вдарив він [Кобзар] по дубкові так, що той мало не розколовся пополам (Жур.); Якщо в мене є цукерка — Півцу- керки другу дам, Якщо грушка є в Оверка, Значить, грушку — пополам (Мур.); —Чого ж се воно [борошно] чорне? Пополам із землею? — питали жінки (Мирн.); Ой, артіль, моя «Трояндо», маркізет, мадеполам! Вишивала я узори з тривогою пополам (Тич.)]; з г р і х б м (з лихом, з горем) ^ м разг. с грехом (с горем) пополам [3 лихом пополам йому вдалося налагодити зв'язок з батьком (Руденко); Не пополам із горем — Буду робить до пуття Те, про що ми говорили (Дор.)]. пополамати, -маю, -маєш разг. поломать [мнбго (многое)]; (целиком, всё— ещё) по- изламывать (разг.), изломать; О ^ти голову разг. поломать[дблго] голову; ~ти руки (редк. рук) разг. поломать руки [Що я попотужила, що я світом попонудила, що я пополамала рук !.. (Барв.)]. пополежати, -жу, -жиш разг. полежать [долго]. пополиватн, -ваю, -ваєш мног. полить. пополірувати, -рую, -руєш наполировать, отполировать [Він її [полицю для книжок] добре пополірував (Коп.)]. по-поліському нар. по-полесски [По-полі- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)