Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп ському довге волосся [дядька Лева] білими хвилями спускається на плечі (Л. Укр.)]. пополовині нар. редк. пополам [Палажка.. вперіщила граблями по воротях.. Граблі перебились пополовині (Н.-Лев.); Що ж до того, як нам надалі ділитися, то я прохав би Вас деякий час не вносити зміни, себто ділитися пополовині (Коцюб.); Через рідку траву блищить глина пополовині з шматками не зовсім чистого граніту (Н.-Лев.)]. См. ещё пополам. пополовіти, -віє пожелтеть [От, пополовіли жита, час уже й жати (Мири.)]. пополоскати, -лощу, -лбщеш пополоскать, виполоскать; (кончить полоскание) отполоскать; редк. помыть, вымыть [Товариші попали в грозу і снігопад, їх добре пополоскало дощем і снігом (Шер.); Ми [гуси] попливем да ноги пополощем (Рудч.)]. пополоскатися, -лощуся, -лбщешся пополоскаться. пополоти, -полю, -полеш выполоть; (всё сплошь спец. — ещё) ополоть; (несколько участков; провести повторную полку) переполоть; (кончить полку) отполоть; (провести некоторое время, занимаясь полкой — ещё) пополоть [Ти б пополола бурячки, Галочко (Барв.); Ото як пополола колись на вгороді, щось у мене у попереці тріснуло (Вишня)]. пополотий выполотый; ополотый; переполотый; отполотый. Ср. пополоти. пополотнілий побледневший; побелевший, разг. побелёлый [Саме в той час, коли ми вже почали збиратись в дорогу, в хату вбігла пополотніла Паша (Збан.); Він стояв серед чужих людей, що грізно оточили його, простоволосий, з пополотнілим од страху обличчям (Риб.)]. Ср. пополотніти. пополотніти, -нпо, -іпєш побледнеть, редк. побелеть [Він побачив, що Танине обличчя пополотніло від несподіваного щастя (Соб- ко); Але ось у жандарма знову ковзнула на устах посмішка, від якої Василько пополотнів (Турч.)]. пополохати, -хаю, -хаєш мног. испугать; (сильнее разг. — ещё) напугать; (вызвать небольшой испуг разг. — ещё) попугать; (встревожить) разг. всполошить; (заставить подняться с места) вспугнуть, спугнуть [Як загуду-задзеленчу, дак пополохаю [горобців] так, що поуз перелітують садок наш (Вовч.)]. пополохатися, -хаємося, -хаєтеся испугаться; напутаться; попугаться; всполошиться [Пополохались коні і верхівці. Літаки своїм гуркотом і кулеметами гнали назад полк кінноти (Трубл.)]. Ср. «пополохати. пополошити, -шу, -шйш мног. разг. всполошить; (визвать испуг) разг. попугать; (сильнее) напугать. пополошитися, -шимося, -шитеся всполошиться; попугаться; напугаться [Батько уступить до хати, — ми й пополошимось усі (Вовч.)}. Ср. пополошити. пополуднати, -наю; -наєш и пополуднувати, -ную, -нуєш разг. пополдничать; (закончить разг.—еще) отполдничать [Пополуднавши, деякі полягали спати (Коцюб.); Після 167 поя обіду полежать у садку, потім пройдуться, знову полежать, потім пополуднують (Вишня)]. пополудневий см. пополудній. пополудні, нар. пополудни, после полудня [Атака почалася пополудні, після мінометного обстрілу (Ст.); Ще пересплю ніч, а завтра буду в Римі, так о годині 5 пополудні (Коцюб.)]. пополудній, пополудневий послеполуденный [Стояла нудна пополудня пора (Коза.); Це було в пополудневій порі (Коб.)]. пополуднувати см. пополуднати. пополювати, -люю, -люєш (на кого, на що, кого, що) поохотиться (на кого, на что, за кем, за чем) [— А в мене сила лосів, — відгукнувся через стіл Консцпольський.—Я гадаю, що пишне панство не відмовиться на них пополювати (Тулуб); Одної благодатної осені ми з приятелем вирішили пополювати дикі гуси (Вишня)]. пополякати, -каю, -каєш разг. напугать [сильно] [Уже і так пополякали [Енея], Насилу баби одшептали (Котл.)]. по-польському, по-пбльськи, обл. по-поль- ській нар. по-польски [Проте незвичайно здатна дитина навчилася у сільській школі читати й писати по-українському, по-польському і по-німецькому (Коцюб.); Олеся до його заговорила по-польській (Н.-Лев.)]. попомерзнути, -ну, -неш разг. 1) помёрзнуть [долго (сйльно)І [Дурний, каже, твій Петро. Попомерзне, поголодує, розумнішим стане: прийде (Жур.)]; 2) (о сильном, продолжительном ощущении холода) озябнуть, обл. зазябнуть; (сильнее) замёрзнуть, разг. промёрзнуть. попоміряти, -ряю, -ряешразг/помёрить [долго (много)] [Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю!.. Попоміряв і я колись — Щоб його не мірять!.. (Шевч.)]. попомучити, -чу, -чиш разг. помочить [мнб- гої, разг. помаять [много], промаять [долго] [Дома ж на нього чекала кохана дружинонька, і пан Демид навмисне хотів затриматися^ щоб попомучити її дожиданням (Ільч.)]. попомучитися, -чуся, -чишся помучиться [много]; помаяться [много], промаяться [долго] [Сьогодні в Андрія був шалений день. Двічі за зміну «забурювались» вагонетки, і він доволі попомучився, поки їх поставив (Гур.); А що попомучилась вона, що сліз повиливала над ними [діточками]..! (Вовч.)]. Ср. попомучити. попомуштрувати, -рую, -руєш разг. помуш- тровать [хорошо (основательно)] [Мучився отак з ним батько, мучився, та, заплакавши, й каже Мотрі: — .. Хай же йде в москалі. Нехай його в службі попомуштрують (Мирн.)]. попом'яти, -мну, -мнеш разг. 1) помять, смять, (всё) измять; (превратить в комок — ещё) скомкать, разг. покомкать, (всё) искомкать; 2) (перен.: побить) помять [сильно] [Буде й вам [піщатіам] те, що ведмедівцям! Попомнуть і вам боки (Мирн.)]. попона попона [Дмитро випріг коней і накрив їх попонами, щоб пе простигли (Чорн.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)