Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
поп 168 ной попоневірятися, -ряюся, -ряєшся разг. помыкаться; (испытать всевозможные мытарства, невзгоды, лишения разг. — еще) помытариться; (побывать во многих местах, не находя себе места в жизни — еще) поскитаться; (помучиться равг. — ещё) помаяться, промаяться. попонеділкувати, -кую, -куєш разг. уст. попоститься по понедельникам [Іди, небого, не журися, Попонеділкуй, помолися, Все буде так, як я сказав (Котл.)]. попонний попонный. попоносити, -ношу, -носиш разг. поносить [долго ^ (много)] [Г о р н і г: ..Як отак сорок літ на спині оце шмаття попоносиш, то вже либонь-таки дещо знатимеш, ой знатимеш! (перекл. Л. Українки)', — Скільки я попоходила, скільки я попоносила, поки [землю] тоді оддали!.. — згадувала Мотря (Мирн.)]. попоноситися, -ношуся, -носишся ( з ким, з чим) разг. поноситься [долго] (с кем, с чем). попоночіти, -чїє безл. разг. потемнеть, стемнеть; (о наступлении вечера — ещё) повечереть [Побіжи та запри лишень його у хлів, щоб не бігав за ворота, як попоночіє надворі (II.-Лев.)]. попонудйти, -нуджу, -нудиш разг. 1) (кого) наводить [долго] скуку (на кого) (несоверш.), разг. нагонять [долго] скуку (на кого) (несоверш.)\ (сильнее) наводить [долго] тоску (на кого) (несоверш.), разг. нагонять [долго] тоску (на кого) (несоверш.); 2) (с непереходным значением) томиться [долго] (несоверш.)', (с оттенком:, по ком, по чём) тосковать [долго] (несоверш.) [Що я попотужила, що я світом попонудила (Барв.)]; 3) (изнурить кого) мног. истомить; 4) (о физиологическом состоянии) безл. тошнить [долго] (несоверш.), разг. мутить [долго] (несоверш.). попонудйтися, -нуджуся, -нудишся разг. скучать [долго] (несоверш,), тосковать [долго] (несоверш.); (о плохом, мрачном настроении — ещё) хандрить [долго] (несоверш.) [А побрались — що було я попонуджуся, поки не пішли діти (Барв.)]. попопити, -п'ю, -п'сш разг. попить [хорошо (вдоволь)], відпить [хорошо (вдоволь)] [Батюшкам та матушкам хотілось по чарці, хотілось добре поїсти та попопити (Н.-Лев.)]. попоплакати, -лачу, -лачеш разг. поплакать [много (долго)] [Хто скаче, той і плаче! От я звікувала в розкоші, заміж пішла по любості, сини в мене, як соколи... та за те ж я й попоплакала найгіркішими слізьми (Вовч.)]. попопрати, -перу, -переш разг. 1) постирать [долго (много)]; 2) обл. помочить [сильно], разг. измочить [Дощ мене попоправ (Харьк. у. - Сл. Гр.)]. попорати, -раю, -раєш (кого, що) разг. убрать (что); (успешно окончить работу) управиться (с кем, с чем), разг. справиться (с чем) [Сьогоднішній день старий Проць Штефапчук зустрів до схід сонця.. Попорав корівку. Одкидав гній од коней (Янов.); Треба вставать та накинуть свитину на спину, та попорать скотину (Ном.) ]. попоратися, -раюся, -раєшся (коло кого, коло чого, редк. з ким, з чим и без дополне*- ния) 1) поработать; (распорядиться по хозяйству, перен.— ещё) похозяйничать, разг. похозяйствовать; (о кропотливом деле) разг. повозиться (с кем, с чем, над чем и без дополнения); (успешно окончить работу) управиться (с кех\г, с чем), разг. справиться (с чем) [Оце зразу піду в комору та й закочу [спати]; а ти, будь ласка, попорайся за мене (Мирн.); Попорався [Чіпка в коморі], як знав; вирнув — та й наткнувся на сторожа... (Мирн.); Уже Христя й попоралася біля чого було треба — нема АІар'ї (Мирн.)]; 2) (покопошиться, разрывая что-нибудь, поискать, вороша что- нибудь) покопаться, порыться [А чміль попорався між густих тичинок і з гудінням полетів далі над толокою (Донч.)]. попорений см. попоротий. попорипати, -паю, -паєш разг. поскрипеть [долго (много)] [Попорипай мені дверима (Сл. Гр.)]; ~тн хату разг. походить в дом [Перш ніж заарештувать мене, попорипала поліція хату (Тесл.)]. попоробити, -роблю, -робиш разг. поработать [много] [Ще годів п'ять попороби, тоді й сам порозумнішаєш (Барв.)]. попорожнйтн, -ню, -нищ мног. разг. поопо- рожнять (разг.), опорожнить. попорожніти, -пїе стать пустым [Треба збирати швидше кавуни, а то попорожніють: дощу нема, а спека (Волч. у. — Сл. Гр.)]. попорозказувати, -зую, -зуєш мног. порассказать (разг.), рассказать [Попорозказую іноді казок було хлопцям.. Мелю й мелю їм прямо сам з себе: то по лісах десь ходжу, то по болотах, по печерах (Тесл.)]. попороситися, -росяться мног. опороситься. попороти, -порю, -пореш попороть, распороть [Попорола сорочку, бо не по-моєму пошита, — по-своєму перешию (Васильк. у. — Сл. Гр.); Іван Волів таки запріг, їм боки попоров і виорав обліг (Боров.)]. попоротий, попорений попоротый, распоротый. попоротися, -пореться попороться, распороться. попорохнявіти, -віє разг. стать трухлявым [І деревня попорохнявіє, поки зберемося хату перекидати (Сл. Гр.)]. попорошити, -рошу, -рошиш 1) попылить; 2) (о снеге) попорошить; 3) (покрыть чем- нибудь сыпучим) разг. посыпать. попорпатися, -паюся, -пае.шея разг. покопаться; (перебирая что-нибудь — ещё) порыться; (занимаясь кропотливым делом разг. — ещё) повозиться [Кирило попорпався в кошику, вийняв пляшку (перекл. з Федіна)]. по-португальському, по-португальськн пар. по-португальски. попорядкувати, -кую, -куєш похозяйничать, похозяйствовать (разг.), распорядиться [по хозяйству] [Василько вичікував, коли ро- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)