Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ион 179 поп попросту см. по-простому. попростувати, -тую, -туєш зашагать; (непосредственно за кем-нибудь, за чем-нибудь — ещё) последовать; (пойти, двинуться куда-нибудь) направиться; (быстро — ещё) устремиться [Василько нічого не відповів Маріці і гордо попростував у село, сам не знаючи чого (Турч.\; Менші дочки попростували за ними [матір'ю та старшою дочкою] слідком, заглядаючи в світлицю через одчинені двері (II.-Лев.)', Наталка привіталася з жінками й, не зупиняючись, попростувала до воріт (Козач.)\ Швидкими кроками віті попростував уперед (Вл.)]. попростягати, -гаю, -гаєш мног. попротяги- вать (разг.), протянуть, книжн. простереть; (только в стороны) книжн. распростереть [Вони [діти] й попростягали рученята — цілуйте! (Вовч.)', Дуби, липи, тополі... таке все кучеряве, зелене стоїть, попростягало гілля (Тесл.)]. попростягатися, -гаємося, -гаєтеся мног. 1) попротягиваться; протянуться; простереться [Яких там між ними не було дерев, кущів: на іншім попростягались такі листи, що під одні три чоловіка сховаються од дощу, а на других такі дрібненькі, як пшеничні зернятка (Спюр.)]; ер. попростягати; 2) (занять большое пространство) раскйпуться, книжн. простереться, распростереться; (расположиться на большей площади, чем обычно — ещё) растянуться; 3) (лечь, упасть во всю длину) разг. попротягиваться, протянуться, фам. порастягиваться, растянуться; (раскинув руки, плашмя книжн. — ещё) распростереться; (лечь, раскинув руки и ноги) разг. раскинуться [Потомлені козаки попростягались на долівці (Стор.)]. попротоптуваний 1) протоптанный; проторённый; 2) протоптанный [Хлопу нічого губити. Ая, що йому губити? Сардак подраний, постоли попротоптувані? ..Тож хлопи наші файно билися (Янов.)]. Ср. попротоптувати 1 — 2. попротоптувати, -тую, -туєш мног. 1) по- протаптывать (разг.), протоптать; (сделать хорошо знакомыми разг. — ещё) проторить; 2) (протереть ходьбой; об обуви: износить до дыр) разг. попротаптывать (разг.), протоптать. попротоптуватися, -туються 1) попротаи- тываться; протоптаться; 2) понротапты- ваться; протоптаться. Ср. попротоптувати 1 — 2. попрохати, -хаю, -хасш 1) попросить; (о ком, о чём или за кого, за что книжн. — ещё) походатайствовать [Мелаика: ..Добривечір, мій пане! Дозволь огню у тебе попрохать (Коч.); Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час (Гл.); — Можна мені пару слів сказати? — попрохала Ольга Ярош, дивлячись на голову сільради (Шиян)]\ 2) (позвать; предложить) пригласить, попросить [Один міщанин клопотав у ратуші до ділу і попрохав його [Василя] па могорич (Мирн.); Коли всі зайшли, капітан попрохав усіх сісти (Трубл.)]. попрохатися, -хаюся, -хаєшся разг. попроситься [Чижик порадив [Шовкуну] піти до когось старшого попрохатись (Мирн.)]. попрочитувати, -тую, -туєш мног. прочитать, прочесть [Екзамени 8-го класу, здається, неважні, можеш і тут попрочитувать, що там треба (Л. Укр.)]. попрочищати, -щаю, -щаєш мног. попрочищать (разг.), прочистить [Забродчики попрочищали єрики, повикидали пісок і почали ловити кефаль (II.-Лев.)}. попроїдати, -щаю, -щаєш (кого, що) разг. редк. проститься (с кем, с чем), попрощаться (с кем, с чем) [Максим хотів попро- щати боярина й його доньку і звернути додому (Фр.); Хто має з ким попрощатися, позволили попрощати (Вовч.)]. См. ещё попрощатися. попрощатися, -іп/нося, -щаєіпся проститься, попрощаться; (при уходе откуда-нибудь уст. —ещё) откланяться; (надолго или навсегда) распроститься, разг. распрощаться [Павпо, озброєний гвинтівкою і трьома бомбами, забіг до Мар'янки попрощатися (Десн.); — Я згоджуюсь, —тихо забриніла та жадана відповідь.. Незабаром він попрощався і пішов додому, не тямлячись від втіхи (Л. Укр.)\ Потім Кармелиха спродала хату свою, попрощалася з усіма й покинула село (Вовч.); Через кілька днів Олександр Висоцький попрощався з цехом і почав працювати в редакції (Ткач); Як я глянув в те безоднє море — Попрощався із своїм спокоєм (Мирн.)]. попруга 1) подпруга, спец. подседельник; спец. подбрюшник [Ддвид став сідло накладать, Став попруги затягать (Тич.); Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, ..встав, відпустив попругу 4 дав йому вхопити трави (Чорн.)]; 2) (длинная узкая часть пространства) разг. полоса [З-за землі, на кривавій попрузі неба, скочила невеличка іскорка (Мирн.); Ось межа! Ся попруга вузька Несильну їх силу роздерла на часті (Фр.)]. попружний подпружный. попручатися, -чаюся, -чаєшся поупрямиться, разг. поуппратьгя, поартачиться: (раздражённо противясь разг. — ещё) поерепёни- ться. пбпридки см. пбпряхн. попрямувати, -мую, -муєпі зашагать; (непосредственно за кем-нибудь, за чем-нибудь — ещё) последовать; (пойти, двинуться куда- нибудь) направиться; (быстро— ещё) устремиться [Антін ще трохи постояв на вузькоколійці і попрямував до села (Чорн.); Обоз вийшов з містечка і поквапно попрямував до лісу (Борз.)]. попрясти1, -ряду, -рядеш 1) спрясть; (кончить прядение) отпрясть [На тобі круг прядива: щоб ти його пом'яла, потіпала і в мички помикала і щоб попряла (Рудч.)]"г 2) (определённое время) пропрясть,отпрясть. попрясти2, -ряДе: ^гн вухами попріість ушами [Антін пригадав, як колись заєцьг перебігаючи дорогу, став па задні лапи, попряв довгими вухами і чкурнув у поле (Чорч.)]. 12* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)