Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лон 181 ПОІГ 1953, XI); Чорнобривцеві пощастило в перших^двох частинах [трилогії «Визволена' Ъемля»] яскраво і переконливо показати глибоку популярність самої ідеї возз'єднання західних українських земель з Радянською Україною (Смол,)]. популярно нар. популярно [Поліна: ..Я хочу, щоб мені популярно розповіли про всі найновіші досягнення (Собко)]. популяція биол. популяция. попурі нескЛ. сущ. ср. р. муз. попурри [Він грав попурі з опереток (перекл. з О. Толстого); Пісня шпака — справжнє попурі. Яких тільки колінець не вставляє у свою веселу пісню птахі (Веч. Київ, 1957, III)]. штурхати, -хаю, -хаєш попорхать. попуск, -ку, попуст, -ту попустительство, уст. попущение; {излишняя снисходительность в требованиях) книжн. послабление, разг. поблажка; (в отрицательных предложениях разг. — ещё) спуск [Але Бжеський не міг заспокоїтися..: — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (Тулуб); — Розходьтесь, соколи мої ясні! — промовляє стара плачучи: — вже нашому лиху нічого, мабуть, не вдієш! Попуст божий, діти! (Вовч.)]. попускання 1) распускание; ослабление, отпуск; 2) позволение; дозволение; допущение; потворство, послабление; попустительство, уст. попущение. Ср. попускати1 1,3. попускати1, -каю, -каст, попустити, -пущу, -пустиш 1) распускать, распустить; (делать менее натянутым) ослаблять, ослабить, отпускать, отпустить, спец. перепускать, перепустить, мор. травить, вытравить [Попускаючи мотуз, Яків потроху відходив від основи димаря (Волош.);Розсердився [Ентелл] і роз'ярився, Аж піну з рота попустив (Котл.); Вони саме їхали на горбик, попустивши повіддя, давши спітнілим коням волю (Гопч.); Мати все переказала синові й радила, щоб він таки держав Олесю в руках і не попускав віжок (Н.-Лев.); Колька діяв, як справжній досвідчений рибалка. Він попускав мотузка і знову натягав його (Собко); Піщанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навіть на новім хазяйстві подарував на сім'ю по дню поля (Мирн.); Встановивши, що повітря ніде не просочується, сигнальник став попускати канат (Трубл.)]; *-^тйти сльози разг. распустить нюни [Ентелл од ляпаса здригнувся, Разів із п'ять перевернувся, Трохи не попустив і сліз (Котл.)]; 2) (перен.: слабеть; бе.зл. — об облегчении боли) разг. отпускать, отпустить [Люті морози доходили краю й не попускали (Довж.); Вдень мороз попустив, сонечко світило ясно (Фр.); Щось спазматично захлипало в його горлі і зараз попустило (Фр.)]; 3) (давать возможность что-нибудь делать) позволять, позволить, книжн. уст. дозволять, дозволить; (перен.: не препятствовать чему-нибудь предосудительному* непозволительному) допускать, допустить;\несоверш. книжн. —ещё) потворствовать, послабдять; (несоверш.: не противодействовать чему-нибудь противозакон~ ному книжн. неодобр. — ещё) попустительствовать; (преим. в отрицательных предложениях: не оставлять без внимания или наказания совершённый проступок) разг. спускать, спустить, книжн. уст. попус- скать, попустить [Я, діти, люблю вас і через те часто попускаю вам різні вчинки, за які слід карати (Сміл.); — Панове громадо! — казав Джеря людям. — Пан хоче нас скривдить, та ми того не попустимо (Н.-Лев.); Михайло: ..Тільки попусти їм, то й на голову вилізуть! (Тоб.); Горе вам! Не обіжайте бідних людей! Я сього не попущу, поки жив. Я найду суд і розправу! (Вовч.)]; 0 ^тйти на поталу кому разг. отдать в жертву кому [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі, гайдамаці... (Мирн.)]; не ~тйти в обра з у не дать в обйду [Зате його рівні любили як товариша, котрий нікому не попустить свого брата в образу (Мирн.)]; 4) (отказываться добровольно от чего-нибудь) уступать, уступить, отдавать, отдать [Катерина та Дем'ян посварились за бур'ян: Катерина Дем'яну не попустить бур'яну (Ном.); Жалкенько було Михайлові попускать братові більш огороду, та така батькова воля — попустив (Тесл.); Було, що підуть брати у бір по ягоду або по гриби й візьмуть малую сестричку з собою, то вже нікому не попустить менший брат нести втомлену Галю (Вовч.)]; 5) (перемещать в более низкое положение) опускать, опустить; (нагибать — ещё) наклонять, наклонить, склонять, склонить [Сидить дівчина на лавочці, попустила свої руки білі в великій тузі (Вовч.); З боків млина, як вартові, стоять двоє кучерявих яворів у рясному інею, попустили гілля аж до коріння (Вас.)]; ~ти с є б» є (не уделять себе внимания) перен. опускаться, опуститься [Як же то мені самій тяжко на його дивитися, що вій себе так попустив! (Барв.)]; 6) (о волосах, ногтях: отращивать) разг. редк. отпускать, отпустить; (соверш. мног. — ещё) поотпускать [Вуса-> хоч вони й чорняві, Федько рішуче голйв, баки таки, хоч отакенькі, а попускав (Вишня)]. попускати2,-каю,-каелп мног. І) пустйть;(дать возможность выйти, уйти; освободить — ещё) поотпускать (разг.), отпустить, повипускать (разг.), выпустить; (дать доступ внутрь — ещё) повпускать (разг.), впустить, разг. понапускать, напустить [Складіть свою зброю на землю, коней попускайте, а ти, восьмий, стій на коні, дивись на нашу битву, ти будеш за свідка (народна казка)]; 2) (бросить) пустить; (не удержать в руках— ещё) поронять (разг.), уронить, (нечаянно) выронить, разг. проронить [Маруся, як тільки почула про старостів, то, що було у руках, усе попускала (Квітка); Летіла сорока звисока, попускала пір'я додолу (Метл.)]. попускатися, -каюся, -каєшся, попуститися, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)