Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
-поп 182 поп -пущуся, -пустишся 1) спец. отпускаться, отпустйться; 2) (отказываться добровольно от чего-нибудь) разг. отступаться, отступиться; (в пользу кого-нибудь — ещё) уступать, уступить [Але я не попущуся, мушу вивідатись, хто вона, бо від першого разу., почув я, що без неї жити не можу (фр.)]', 3) (терять прежний, более высокий духовный, моральный или социалъ- ныйЪблик) перен. разг. опускаться, опуститься [Як свиня вкусить або жінка попоб'є, то па страшний суд не встанеш. Щоб ти не попускався! (Барв.)]] 4) страд, з. (несо- верш.) распускаться; ослабляться, отпускаться; травиться; ер. попускати1 1. попуст, -ту 1) см. допуск; 2) (о нравственном или физическом состоянии) разг. облегчение [Ані смерті, ані попусту (Ном.)]. попустити см. попускати1. попуститися см. попускатися. по-пустому, редк. попусту нар. разг. попусту, по-пустому, впустую, зря, без пути; говорити ~му говорить попусту, говорить зря. попустувати1, -тую, -туєш разг. пошалить, порезвиться, побаловаться, обл. побаловать, подурить; (легкомысленно веселясь разг. — ещё) попроказить, попроказничать, поозорничать, подурачиться; (о взрЬслых — ещё) поребячиться [Будинок великий, двоповерховий, з просторими кімнатами й залами, — буде де попустувати (Літ. газ., 1952, VI); Хлопці попустували трохи, а далі з заспокоєною Марійкою майнули на базар (Коцюб.)]. попустувати2, -тує побыть незанятым. попутати, -таю, -таєні 1) стреножить, обл. спутать [Труба й: ..Попутай коней, най пасуться! (Фр.); Пошле, було, індиків насти. Я попутаю їх, наче коні. Лежать вони любенько цілий день на полі (Барв.)]; 2) перен. разг. попутать; лихий ^тав чёрт попутал [Тамечки виріс, оженився й оселився. Та лихий його попутав (Мирн.)]. попутний попутный [Він зійшов з попутної машини на околиці великого села недалеко від Курська (Собко)]; ^ний вітер попутный ветер [Попутний вітер швидко жене його баркас далі й далі від берега (Шиян)]. попутник 1) попутчик [Воно й добре б трохи відпочити та дочекатися чи то чумаків, чи то яких іі ших попутників (Тулуб)]; 2) перен. попутчик [Для всякого марксиста, звичайно, ясно, що як ліквідаторство, так і одзовізм, це — дрібнобуржуазні течії, які притягали до себе буржуазних попутників соціал-демократичної партії (Ленін)]. поиутництво перен. поп утни чество. попутниця 1) попутчица [Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (Гур.)]; 2) попутчица. Ср. попутник 1—2. попутницький перен. попутнический. попутно нар. попутно. попутчик редк. попутчик [Мій попутчик, старий холостяк-учитель, спинився коло вербдт (Вас.)]. См. ещё попутник 1. попухлий мног. опухлый, опухший [Ноги його були попухлі, мов коновки, і блищали якимось синявим полиском (Фр.)]. попухнути и редк. попухти, -хне мног. поопухать (разг.), опухнуть [Батько й мати Василеві засмучені.., очі попухли, радості і помочі нема від дітей (Барв.); Від зарази скот попух (Фр.); Такий хворий, що волосся попухне (Ном.)]. попущений 1) распущенный; ослабленный, отпущенный; перепущенный; вытравленный [Волосся [у Марції] зачесане з мистецькою простотою, розділене проділом і попущене так, що покриває більшу частину лоба і спадає хвилястими кучерями (Л. Укр.)]; 2) позволенный; дозволенный; допущенный; 3) уступленный, отданный; 4) опущенный; наклонённый, склонённый; 5) отпущенный. Ср. попускати1 1, 3—6. попущення ослабление. попхати, -хаю, -хаєш фам. потащить, вульг. попереть [Відколи Микола, крекчучи та надсаджуючись, попхав да тачці мої речі, ..почуваю себе наче в Ялті в готелі перед виїздом (Коцюб.)]. попхатися, -хаюся, -хаєшся разг. поплестись, потащиться [Отара ж попаски попхалась навмання (Греб.)]. попхикати, -каю, -каєш разг. похныкать; {плача) повсхлйпывать. попхйнькувати, -кую, -куєш разг. похныкивать, хныкать [Сидить бідне циганя, По- пхинькує стиха (Руд.)]. попхнути, -ну, -неш разг. 1) толкнуть; (сильно и грубо разг. — ещё) пихнуть, пхнуть; (толчком сбросить) столкнуть, разг. спихнуть [В Гашіци затряслись коліна. Вона, вагаючись, зупинилась перед ворітьми, але Прохіра попхнула її на двір... (Коцюб.); Важкий ключ уже вилітав на вулицю без шкоди, та вітер попхнув кватирку йому назустріч. На тротуар брязнули скалки розбитої шибки (Янов.); Бідна Оля! Але що ж могло попхнути її до такого., кроку? (Фр.)]; 2) (перен.: сместить, заставить уйти) спихнуть [Непогано було б попхнути того Киселя з Київського воєводства і самому сісти на те місце (Риб.)]. поп'яніти, -нГсмо, -нієте мног. попьянёть (разг.), опьянеть [Коли знайдено було джерельце, що било просто з-під куща.., гості мов поп'яніли з радощів, кинулись напиватися досхочу (Янов.)]. по-п'яному нар. разг. спьяна, спьяну [Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п'яному, хоч ні, — безнастанно співав (Коб.)]. поп'ястися, -пнуся, -пнешся разг. 1) пробиться [Катерина якось згадувала, що на горі, між кущами ялівнику, поп'ялась трава (Чорн.); Ішов справді парубок. Чорний шовковий пух тільки що висипався на верхній губі, де колись малося бути вусам; па мов стесаній борідці де-не-де поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко (Мирн.)]; 2) (занять место на большом расстоянии) растянуться, протянуться, расположиться, разместиться [3 одного бэку по горі поп'явся лісок, а з другого замчище дивилося на їх [Івася |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)