Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лон 183 пор і Карпа] своїм страшним видом (Мирн.); Навколо вигону густо наліплено хат у балці, вони поп'ялись і по схилі аж під Ліс, і понад яром од греблі (Головко)]; 3) (подняться) взойти) полезть, взобраться, разг. взлезать. поп'ятний разг. попятный [Слухав ото він [панич] пана, слухав, а далі як визвіриться. — ..Я думав, — каже, — що ви миритися приїхали, а ви так — базікати.— Пан мій тоді на поп'ятний двір (Мирн.)]. пор, -ру см. пір. йора пора [По дрібних капілярних порах вода розходиться [в грунті] в усі боки, від мокрих місць до сухих (Колг. вироби, енцикл.); На підборідді волосинки кволі Ще проростали із розкритих пор... (Бажай)]. пора 1) сущ. пора, время; (преим. с определением — ещё) час [Він полюбив, бо полюбити Прийшла пора (Рил.)\ Випав удушливий день саме серед гарячої пори жнив (Мирн.); Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (Коцюб.); Свій час умів він розділити так, що на всяку роботу, на всяку науку знаходив час і пору (Фр.)]; пори року времена года; без ^рй (в значении нар.) разг. преждевременно, книжн. безвременно [Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу той шлях тернистий (Л. Укр.)]; в пору разг. в пору (разг.)у вовремя (нар.) [Посій в пору, будеш мати зерна гору (прислів'я)]; д а в н ь о ю^рою в давние времена [Так-то було на Вкраїні Давньою порою (Руд.)]; до ~рй, до часу разг. до поры, до времени; д о тих пір до тех пор [Дуже тобі дякую, що ти їх [листи] не затримувала до тих пір, поки я приїду, а прислала тепер (Л. Укр.)]; з т и х пір с тех пор, с той поры [3 тих пір вісім років не щастило мені в авіації (Куч.)]; н а ~>рї (о становящемся взрослым) разг. на возрасте; (в расцвете) в поре [Дівка на порі — женихи у дворі (приказка); За столом чотири сини, — Разом з'їхались в гостину; Всі змужніли, на порі, Як один—богатирі! (Шпак)]; на <^рї стати разг. стать невестой [Видавши одну [дочку], незчулася Яресьчи- ха, як і друга стала на порі (Гонч.)]; на пёрших ^рах на первых порах, первое время [На перших порах ото і приют у себе дала [Дов^нина жінка Христі] (Мирн.)]; на ту пору, (реже) отій ~рї в ту пору, в то время [І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав (Шевя.); Бачу я себе о тій порі, коли ходив із старою та завоженою граматикою в руках і з радісними, золотими надіями в грудях(#ас.)]; и є в пору (в значений нар.) разг. не в пору (разг.), ле вовремя, некстати [Гарні гості, та це в пору (Ном.)]; тепер ^ра па вас разг. теперь ваше время [Ті люди, що весь вік несли тяжке завдання, Казали: «Годі нам, тепер пора на вас, На вас, робітники незнані, молодії!..» (Л. Укр.)]; 2) предик, пора, время [Вечоріло. Климові пора додому, а він все ще на лузі (Грим.); І гіллячко і віночок Вже вити пора, А іще ж то барвіночку Для вінка нема (Л. Укр.); Князь рече до воїнів: — Пора! (Бажан)]. порада 1) совет; (наставление — ещё) внушение; (содействие в чём-нибудь) помощь [Руднев усім давав батьківські поради, продовжуючи виховувати своїх партизанів (Воронько); Петро Кобзар приїхав до міста за порадою Сидорчука (Жур.); Мені набридли її поради й повчання! (Донч.); А син все стояв на одному місці та дивився в далеч, неначе шукав поради в синього неба (Н.-Лев.)\; дати" ^ду дать совет, подать совет, посоветовать, книжн. преподать совет [— До Гната Яворського вдатися мусимо. Він дасть пораду, як і що, — знайшов вихід Антін (Чорн.)]; н в слухати, не слухатися ~д не слушать, не слушаться советов; не слушать, не слушаться внушений; слухатися, послухатися ^ди слушаться, послушаться совета, следовать, последовать совету; 2) (предмет, доставляющий внутреннее удовлетворение) разг. отрада, утешение, утёха [—Проклятії щоб вине знали утіхи в старих літах, щоб ви, не мали поради в своїх дітях! — шептав він у ті часи (Мирн.); Розваж мене, музо, моя ти порадо, Так тяжко в сей вечір на серці мені (Л. Укр.); І марить молодий чумак про родинні втіхи з любою дружиною, і веселішої співає сопілка — його порада, його розвага єдина в далекій дорозі... (Коцюб.)]. порадити, -джу, -диш (кому, реже кого) посоветовать (кому), дать совет (кому), рекомендовать, порекомендовать (кому), разг. присоветовать (кому); (вразумить, указать выход из положения) разг. надоумить (кого); (окавать поддержку советом) помочь (кому) [Я тільки нічого порадити тобі не могла, бо я не вмію радити (Л. Укр.); Вчитель порадив, як нам треба повторювати те, що вже вивчено (Донч.); Добрі люди порадили Глущукам іти до міста на фабрику (Чорн.); Порадь ти нас, милий брате, Що будем чинити (Руд.); — Хто ж і порадить сироту, — одказують старі козачки, — як не ми? (Вовч.)]. порадитися, -джуся, -дишся посоветоваться, посовещаться [Тоді порадились разом, і Прокіп повіз продавати пшеницю (Коцюб.); Вийшли з хати батько й мяти В садок погуляти, Порадитись, кого б то їм Своїм зятем звати? (Шевч.)]; ~тися у кого (редк. кого) разг. попросить совета у кого [Кассандра: Гелене, ..хочу щиро порадитись тебе, — ти наймудріший з усіх братів (Л. Укр.)]. порадіти, -дію, -дієш 1) (з кого, з чого и кому, чому) порадоваться (кому, чем^) [Чому б і нам не порадіти? Погляньмо: всюди красота (Гл.); З чужого щастя тужить не годиться, То ж порадію, як тільки можу (Шп.)]; 2) мног. обрадоваться [Пораділи, що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату согласні перевернут иі (Вас.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)