Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
лор 189 пор кими сльозами (Довж.); Петрусь поспішив одскочити, хоч так порвався, що аж упав з лави додолу... (Мирн.); І серце напружилось перед грозою, Як птиця, щоб раптом порватися в змах (Бажан); Іноді їй [Зої] вчувалося, що десь гримить, і вона нервово поривалася до вікна (Гонч.); — Ох, мені лихо, як же я заспала! — кинувшись, сказала Настя і зразу порвалась надвір (Мирн.); Аж ось розляглося: — Тікаймо! Є лаз!— І вихором табір порвався ураз... (Стар.); Польський народ, вбачаючи в нас своїх вірних друзів і рятівників, поривався назустріч нашим воїнам, кров'ю скріплював братерство народів (Літ. газ., 1951, V); Над містом, немов грандіозні вітрила, порвалися у височінь червоні прапори (Куч.)]; вриватися в далечінь рваться вдаль; 2) (только несоверш. перен.: испытывать влечение) влечься, тянуться; (настойчиво стараться •достичь чего-нибудь — ещё) стремиться |Н є о ф і т-р а б: ..Без заздрощів, без сумнівів нечистих до ясної надії пориваюсь {Л. Укр.)] ; вриватися до світла тянуться к свету; вриватися до ідеалу стремиться к идеалу; 3) (в сочетании с неопр. ф.: стараться что-нибудь сделать) пытаться, попытаться, пробовать, попробовать; (только Несоверш*: настойчиво стремиться — ещё) порываться [Йон кілька раз поривався щось сказати • Параскі- ці, та все у нього якось не виходило (Коцюб.); Кассандра поривається кинутися з муру на поле (Л. Укр.); Івась порвався не йти, а бігти, — такий грізний та страшний стояв коло його Василь (Мирн.); Бачить [панночка], що корюся, та ще гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвалась (Вовч.); Якась стара — не менше як дев'яносто літ — жінка раз у раз поривалася танцювати тарантелу (Сміл.)]. «іоривач, -ча обл. кочерга [Хлопець сів на поривач і брикав по хаті (Стеф.)]. поривний, редк. порйвистий порывистый; (очень быстрый — ещё) стремительный [Давид, поривний, схватив будьонівку з ключки і — до дверей (Головко); Хлопець був гарячий і порйвистий (Мак.); Бистрий, поривний «Чардаш» одразу взяв в галоп (Шиян); Здавалось, його поривний погляд потягне за собою все тіло (Гонч.)]. поривно нар. порывисто; стремительно [Уклін садам, що в чистому цвітінні По- ивно прагнуть ген до верховин! (Нагн.); _ тут вона поривно ступила до бійців, очі її зайнялися гнівом . (Головко); Поривно сходилися лави в громах пекельних батарей, і кров'ю зрошували трави бійці за щастя всіх людей (Сое.)}. Ср. поривний. поривчастий, (реже) поривчатип порывистый; (резкий и очень быстрый — ещё) стремительный [Рушниця сповзає у нього з плеча; поривчастим змахом він знову відводить її за спину (Волош.); Очі в його горіли, щоки пашіли, зітхання важке, по- ривчате (Мирн.)] ;"^тий вітер порывистый ветер [Налітав поривчастий вітер, за вікнами гойдалися й шуміли дерева (Шиян)]; *^та вдйча (натура) порывистая натура [Він знав її нервову, поривчасту вдачу (Н.-Лев.) ]. поривчастість, -тості, (реже) порйзчатість порывистость; стремительность [Сосновий ліс стримує сильні вітри; вони втрачають тут свою різку силу і поривчастість (На- ука і життя, 1956, 9)]. Ср. поривчастий. поривчасто, (реже) порйвчато нар. порывисто ; стремительно [Вона поривчасто нахилила його голову й поцілувала в теплі губи. (Донч.) ; Він підійшов до неї, побачив , як її плечі поривчато кидались , хотів щось сказати, та не міг (Мирн.); У Ва- нютки здригнулася губа. Поривчасто він кинувся до Ніни (Шиян)]. Ср. поривчастий. пори вча тий см. поривчастий. пори вча ті сть см. поривчастість. порйвчато см. поривчасто. поридати, -даю, -даєш порыдать. порижілий порыжевший, разг. порыжелый [Крамар із дужим служкою якийсь час недовірливо позирали на зарослого бородою балакучого чоловіка в старому, порижілому від давності кобеняці з овечого сукна (Ле)]. порижіти, -жію, -жієш порыжеть [Незабаром пішла крига па річках, з'явилися перші гості з півдня і порижіли білі полярні куріпки (Багм.)]. порикувати, -кую, -куєш рычать [время от времени] [Часом він [Єгипет] ворушивсь, наче лев, у кайдани закутий, Глухо порикував , наче підземний вогонь (Л. Укр.)]. поринання ныряние, погружение [с голов ой}. поринати, -наю, -наєш, поринути, -рйну, -рйнёш 1) нырять, нырнуть, погружаться [с головой], погрузиться [с головой]; (на короткое время — ещё) окунаться, окунуться [Вліз у воду Гриць —і^ну Поринати в глибину (Нех.); Та й замовкла русалочка, В Дніпро поринула, Мов пліточка (Шевч.); І їй здається — виринає З-за хвилі човен, доплива... І в хвилі човен порина (Шевч.); Газетчики-хлопчаки поринали в юрбу, вигукуючи назви газет {Донч.); Юркові здавалось, ніби він поволі поринає в крижану воду (Козач.); Солдатські чоботи поринали в сніг (Шиян); Леся: ..Я не хочу без музики! Мені потрібна вона! Я хочу поринати в її хвилі, мчати на її пінявих бурунах (Сміл.); Сонце велике й пекуче котиться на небі і поринає за землю, мов за морську поверхню (Янов.)]; 2) (перен.: становиться почти незаметным в массе чего-нибудь) тонуть, потонуть, утопать,утонуть [Полохливий заєць, причаївшись під кущем, пригина вуха, витріща очі й немов порина ввесь у" морі лісових згуків... (Коцюб.)і Село далі якесь. Хати, клуні, хліви... так і поринають в садках (Тесл.)]\ 3) (перен.: сосредоточиваться на чём- нибудь) окунаться, окунуться, погружаться, погрузиться; (полностью отдаваться чему-нибудь — ещё) уходить, уйти; (о тяжёлом состоянии — обычно) впадать, впасть, повергаться, повергнуться [Він сидів за своїм письмовим столом, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)