Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пор 195 пор нуся. Таку мені й жінку треба. Хай не буде вона панею, а буде помічницею (Мирн.); Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет; Хоть се не по царській породі, Та де ж взять дров, коли все степ (Котл.)]; 3) геол. порода [В дуже зруйнованих горах породи, що колись залягали глибоко, опиняються близько від поверхні, а іноді цілком виходять на поверхню (Фіз. геогр.); З тунелю ввесь час ішли вагонетки з породою (Ле)]; порожня (пуста) ^да горн, пустая порода; утворення гірських порід образование горных пород. породатися, -даюся, -даєшся разг. породниться [3 нею хоче породатись шах (пе- рекл. Бажана); Старий батько не знав, де стать, де сісти; йому прийшлося не тільки познайомиться і вченим миром, але навіть породаться! (Н.-Лев.)]. породжений 1) рождённый; произведённый на свет; порождённый [Давайте, говоріть, ви, народом породжені й на тій же землі вирощені лицарі правди! (Ле)]; 2) порождённый, рождённый; возбуждённый, вызванный [Не надовго вдалося буржуазії відтягти революційну кризу, породжену війною (Ленін); Породжений націстською пропагандою жах скував всі інші її [Едіт] почуття, затемнив розум (Соб ко)]. Ср. породжувати 1—2. породженниця разг. родительница [Не єсть ти мені наймичка або челядниця, а єсть ти мені матінка-породженниця (Чуб.)]. породження порождение; (о ком-нибудь, о чём- нибудъ, внушающем отвращение, книжн. рит. — ещё) исчадие [Він робив нововведення і вважав їх верхом технічної сміливості, а справді вони були породженням малодосвідченості і неграмотності (Соб- ко)]. породжувапнй порождаемый, рождаемый; возбуждаемый, вызываемый [Російська революція є тільки першим етапом першої з пролетарських революцій, неминуче породжуваних війною (Ленін)]. Ср. породжувати 2. породжувати, -джую, -джуєш, породити, -роджу, -родиш. 1) (только соверш.) родить, разг. произвести на свет, уст. породить [Породила Мотря за три роки трьох синів, як соколів (Мирн.); Раз мати породила, раз і умирати (Ном.)] ;могйла мишу ~дйла см. могила 2; 2) (перен.: давать начало чему-нибудь) порождать, породить, рождать, родить; (служить причиной появления чего-нибудь — ещё) возбуждать, возбудить, вызывать, вызвать [Низький економічний розвиток суспільства в первісну епоху породжував у людей хибні уявіеняя про природу (Іст. Укр. РСР); Прекрасні колгоспні жнива! Скільки радості породжують вони в кожного колгоспника! (Десн.); Боротьба радянського народу за нові успіхи в комуністичному будівництві породжує масовий героїзм людей на трудовому фронті (Наука і життя, 1958, 2); Колгоспний лад породив нове ставлення до праці (Рад. Укр., 1954, І); Та через хвилину Русевич голосно розреготався: не так уже й важко збагнути, де лежать причини, що породили оцю безглузду писанину (Шовк.); Ображене почуття затьмарювало радість зустрічі, породжувало в її душі тривогу (Шиян); Один неприємний •випадок охолодив повагу Григорія до Круп'яна і навіть породив підозру (Ст.)\; ~вати сумнів рождать сомнение, возбуждать сомнение. породжуватися, -джується, породитися, -родиться 1) (только соверш.) разг. родиться; (прям. разг. — еще) народиться [Сестра в гущині тернівка породила з великими муками, і поки була не при пам'яті, я задавив дитину і сказав сестрі, що воно породилось неживе... (Стор.); В його серці породилася пісня (Стеф.)]; 2) (только несоверш. перен.: возникать, появляться) рождаться [Чим довше існує пісня, тим більше породжується її варіантів, які іноді взагалі втрачають ознаки своєї першооснови (Нар. творч. та етн., 1957, 1)]; 3) страд, з. (несоверш.) порождаться, рождаться; возбуждаться, вызываться [Треба було довести, що ідеї не падають з неба, що вони породжуються самим життям (Сталін)]; ср. породжува ти 2. породинний посемейный. породинно нар. посемёйно. по-родинному нар. по-семейному; по-род- ственному (разг.), родственно [—Ні, донечко, я тільки на вас глянути, по-родинному, по-родинному, — ласкаво усміхалася баба (Собко)]. породистий породистый [Він їхав на породистому скакуні, вкритому барвистим килимом (Борз.)]. породистість, -тості породистость. породити см. породжувати. породитися см. породжуватися. породичати, -чаю, -чаєш разг. породнить; (перен.: сблизить — ещё) сроднить [I вже сусіди не пріч породичати Мусія Завірюху із Гнатом Хоменком (Горд.)]. породичатися, -чаюся, -чаєшся породниться; (перен.: сблизиться, свыкнуться с чем-нибудь — ещё) сродниться [Третім у цьому ряду їхав значний козак Золотарепко з Ніжина, з яким Хмельницький хотів породичатись через його сестру Ганну (Панч); Як породичався Чумак із старшиною, сам чорт йому не брат (Горд.); Коли вкосилися як слід, тоді й пісня зринала над мірними помахами кіс, і всі потішали себе, що саме на сіні й треба з косою породичатися, бо потім на хліб не потягнеш (Янов.)]. по-родичївському нар. по-родственному (разг.), родственно. породілля роженица, разг. родильница [Третього дня породілля вже встала з постелі й поралась коло хати (Н.-Лев.)]; допомога уділлі (^д іллям) помощь роженице (роженицам), родовспоможение. породільний родильный [Зіна родила вперше. В породільному покої їй раніше не доводилось бувати (Смол.)]. породний, порідний с.-х. порбдный [Якість І годівлі має винятковий вплив не тільки на 13* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)