Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пор 208 пор хйм [Порох завжди треба держати сухим. Так говорить мудра народна приказка .(Вишня)]; нюхати ^х, понюхати '--•ху перен. нюхать порох, понюхать пороха [Ах, панове! Про трусість Мовчіть вн мені! Чи ви нюхали порох В життьовій війні? (Фр.); — Пруть [пани], як ті людолови-но- гайці! — Людолови вони й є!— Хай сунуться. Дамо їм понюхати пороху! (Тулуб)]. порохівниця пороховница [Ганяв [Томаш] отару вздовж Бугу і не один раз надибував на забитих і збирав навколо них мідні ґудзики, кулі, хрестики і порохівниці з рогу або позеленілої міді... (Тулуб)]] є ще порох у ^цях (реже у ^ці) єсть ещё порох в пороховницах [Ми йдемо весь день по горах, Нам би треба оддихнуть, Та в порохівницях порох Єсть іще — рушаймо в путь! (Дор.);—За господарську лінію я не боюся, — вів далі батько. — Хоч мені вже й шістдесят, а є ще порох у порохівниці! (Минко)]. порохкати, -кає похрюкать. порохкувати,-кує похрюкивать!Поросята, схожі на гладкі березові колодочки, тицялись під черево матки, і вона, розлігшись, блаженно порохкувала (перекл. з Мальцева)]. порохпавпіі см. порохнявий. порохпавіти см. порохнявіти. порохпйй см. порошний. порохня, (реже) порохно 1) труха [древесная] [Стіни [хатки] попрогнивали, вивалювалися, — порохня сипалася з голих колод (Мирн.); Великий дуб, та порохнею напханий (приказка); X р а п к о сам: Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами (Мирн.); Очі його, великі і нерухливі, світилися мертвим скляним блиском, б іиском вогкого, гнилого порохна (Фр.)]; взятися "*-»пею стать трухлявыми, разг. потрухляветь [Верби коло тину стали дуплинасті і взялися порохнею (II.-Лев.)]; 2) перен. труха [Колишні царські лизоблюди Чи блюдолизи— все одно! Небавом і сліда не буде Од вас, огидне порохно! (Рил.)]. порохнява пыль [Цілими днями люди й худоба спрагло ковтають гарячу степову порохняву (Гонч.)]. порохнявий, обл. порохпавпіі трухлявый [Смерека була дуже стара і наскрізь порохнява (Фр.); І спатимеш не під ковдрою.., а в домовині порохнавій, тісній (Тесл.)]. порохнявіти и обл. порохнявіти, -віє трухляветь. пороховий пороховой [Ішли бійці атаками в пороховій імлі і геть прогнали ворога з радянської землі (Забіла); В паузах між розривами [мін] Богучар і Каюмов кидалися вперед, і тоді не так гидко тхпули порохові гази (Куч.); Тут були порохові льохи, склади набоїв, куль, свинцю (Тулуб)]. порочити, -чу, -чипі порочить [Як служити? Як вислужитись? Тебе б'ють, тебе рвуть, морочать тебе, порочать, а ти стій, не моргни!.. (Вовч.)]. порочний порочный [Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Ле)]; ~иъ коло лов. порочный круг. порочність, -пості порочность [В. І. Ленін розкрив порочність тверджень меншовиків, що виділення передових елементів у централізовану і дисципліновану організацію ослаблює їх зв'язки з масами (Ісгп. КПРС)]. порочно1 нар. порочно. Ср. порочний. порочно2 нар. обл. погодно [Лікар прибіг, — жив тут Недалеко у пана одного він порочно (Вовч.)]. пороша пороша, первый снег [А за вікном летить пороша і сонце в ній — неначе дим (Сос); Сипала порошею завія, Роджена вітрами уночі (Мал.); За вікнами вітер дерева ламає, На травах від яблунь рожева пороша (Воронько); Моєї юності останній, може, рік, Жадоби світлої пора моя хороша. Ти відпечаталась в душі на цілий вік, і старості тебе не зледеиить пороша!.. (Рил.)]. порошина, порошинка 1) пылинка, разг. порошина, порошинка; (маленький кусочек чего-нибудь, частичка сора) соринка [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині, своєму чорноголовому Івасеві. Носиться цілими днями із ним, з рук не спускає, не дас порошчні упасти (Мирн.); Машина ледве помітно здригнулася. В обличчя кольнула краплина чи порошинка (Коп.); В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка недобачає (прислів'я); Букет білих троянд стояв на місці — у ведмедику — і на ніжних, блідих пелюстках іскрилися порошинки роси (Смол.); Увечері, під вихідний день, Катька перевдяглася по-святковому й пішла до Уляни. В свідомості затаїла маленьку порошину надії, що зустріне там Семена (Сміл.)]; 2) (крупица пороха или порошка) порошина, порош'н га. порошити, -рошу, -рбіішш 1) пылить [День був ясний і, може, трохи вітряний — здорово порошило (перекл. з Павленка)]; 2) (кого, что) пылить [І гарно тут і погано. Гарно — як ніхто не тарахкотить по дорозі й не порошить тебе пилом (Коцюб.)]; ^ти очі чим пылить в глаза чем [Уздовж Дніпра дув пронизливий вітер і порошив очі чорним пилом (Ланч)]; 3) (о снеге) порошить; перен. падать, сыпаться [В заліплені шибки порошив сухий сніг (Ле); Усе округи дуже тихо було: чутно тільки порошать лигтя під віконечком І (Вовч.)]; 4) разг. редк. брызгать [Темний вологий вітер. Пс^рошить дрібний дощ (Грим.)]. порошйтися, -рбшнться пылиться. порошиця зоол. пврошйца. порошковйдний порошковидный [На чорноземних грунтах під кукурудзу рекомендується вносити подвійні органо-мінеральні суміші, які складаються з органічних Добрив і порошковидного суперфосфату (Колг. І Укр., 1956, 4I. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)