Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пор 212 пор рату присвячено байку [Гребінки] «Рибалка» (Іст. укр. літ.)]. порукатися, -каюся, -каєшся разг. поздороваться [за руку]. по-румунському, по-румунськи нар. по-румынски [Окрім нас, сиділо щё дві пані в купе, але що це були румунки й говорили між собою лиш по-румунськи, ми були полишені щодо дискусії виключно на себе (Коб.)]. порум'янити, -ню, -нищ порумянить. порум'янитися, -нюся, -нишся порумяниться. порум'яніти, -цію, -иїєіи зарумяниться, покрыться румянцем; стать румяным [Як загледить [Маруся] чужого чоловіка, то не то що личечко, а й ніжечки, здається, ..порум'яніють (Вовч.); Я порум'янію, Я знов стану як були! (Федьк.)]. порунтати, -таю, -таеш обл. 1) побеспокоить, потревожить [На пальцях ходив та говорив шепотом, щоб її не порунтати (Вовч.)]; 2) взять, перен. тронуть [— Ти, відай, злодій? — Я, пане, ще чужого стебла не порунтав (Стеф.)]. порусявіти, -вію, -вієш порусеть. по-руському, по-руськи нар. редк. по-русски [Глаша — славна дівчина і по-руському вміє добре говорити (Мирн.); Хазяїн — чех, що говорить по-руськи (Коцюб.)]. См. ещё по-російському. порух, -ху 1) движение [Тут [на греблі] люди розмовляють не голосом, а жестами й порухом губ (Ваш); За його кожним порухом пильно стежили інші вибійники (Панч); Він не зводив очей з онукового личка, намагаючись помітити найменші порухи маленької душі (Янов.)]; 2) -обл. суматоха [Одчиняє він хату, уступив, молодиці з ним всипали, а вона [жінка] лежить... Порух великий зчинився, плач ізняли, крик (Вовч.)]. порухати, -хаю, -хаєш подвигать; (слегка) понір велить. порухатися, -хаюся, -хасшся подвигаться; пошевелиться; ^тися кілька х в и- л й н подвигаться несколько минут, продвигаться несколько минут. Ср. порухати. поруч 1) нар. рядом; (близко, поблизости) разг. около, возле [Десь зовсім поруч стукнув кулемет (Бажан); І він [Гнат] наглянув дівчину зовсім несподівано. Він косив ячмінь, вона плоскінь брала. Ниви їх були поруч (Коцюб.); Поруч височіли значно вищі, значно монумента л ьпіші споруди (Собко)]; 2) предл. а) с твор. п. рядом (с кем, с чем); (одинаково, на одинаковых условиях, одновременно с чем-нибудь) наряду (с чем) [Чіпка сів поруч з матір'ю (Мирн.); Поруч зі старими майстрами уже успішно працюють молоді талановиті перекладачі (Гонч.); Поруч з піднесенням добробуту гірників підноситься їх культурний рівень (Рад. Укр., 1952, VIII)]; «~*ч з цим наряду с этим; б) с род. п. возле (кого, чего), около (кого, чего), подле (кого, чего); рядом (с кем, с чем) [Захотілось Якову, щоб поруч нього була мати (Шиян); Ганна сиділа поруч інженера Магяша, мовчазна і сумовита (Собко); Катерина йшла близько, поруч Данила (Коп.); Вій розстебнувся — і засяяв орден, Здобутий в Перекопському бою, І поруч нього — другий, за рекорди (Мур.)]. поручальїпіії поручительный. поручата, -чат см. поруччя. поручати, -чаю, -чаєш, поручйти, -ручу, -ручиш поручать, поручить [На случаи, що я і зовсім можу не встати, я вказала їм дорогу до Вас, отже, поручаю Вашій ласкавій помочі й увазі своїх недавніх приятелів (Л. Укр.); Він [Каменський] казав, що папа поручив йОхМу взяти у нас для передачі в їм сі книжки (Л. Укр.)]. поручатися, -чаюся, -чаєшся, поручитися, -ручуся, -ручишся 1) поручаться, поручиться [А хто тобі поручиться, що вона й досі тобі вірна і досі тебе кохас? (Стор.); Я все зроблю для нашої справи, хоч би се було для мене і трудно і тяжко. За других не можу поручитись (Л. Укр.)] ; 2) страд, з. (несоверш.) поручаться. порученець, -нця разг. порученец [Командуючий спитав Мишу, хто він і що він тут робить, і, діставши ясну й ґрунтовну відповідь, наказав порученцю записати Мишине прізвище й частину (перекл. з Поле- вого)]. поручений порученный. поручения поручение. поручень, -чия поручень; (чаще мн. ч.: поручні, -нів) поручни; (у балкона, лестницы и т. п. — обычно) перила [Вадим сперся на поручень містка (Войч.); Ось він ступив на міст, зупинився, дивиться через поручні на річку (Шиян); Вона підбігла до поручнів, що оточували площадку (Смол.)]. См. ещё поруччя 1. поручик, разг. поручник воєн, дорев. поручик [ Не вспіли генеральшу поховати, як приїхав з полку старший панич — тепер уже якийсь там поручик, чи що (Мирн.); Тепер з нею ходив молодий, витоиченийпоручпик(Кач.)]. поручитель, -теля, разг. поручник поручитель [Завтра вранці перед репетицією Олександра Іванівна мала піти до загсу. Я забіг на світанку, бо ж був поручителем (Смол.); І довелося [панові Бжеському] поставити двох поручників у тому, що кара буде сплачена протягом місяця (Тулуб); — Позич мені руб грошей! — Дай, каже, поручника. — Якого ж я тобі поручника дам? Хто за мене поручиться? Я бідний (Чуб.)]. поручителька, разг. поручниця поручительница. поручительство, разг. поручництво поручительство. поручительський, разг. поручницький пору* чйтельский. поручйти см. поручати. поручитися см. поручатися. поручі, -чіп ист., церк. поручи [Зняв [епіскоп] швиденько і омофор, пояс, поручі й підризник (Ільч.)]. поручкатися, -каюся, -каєшся разг. обмеляться рукопожатиями, поздороваться [за руку]; (з ким— ещё) подать руку (кому) [Ярина підступила до нього ближче. По- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)