Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пор 213 ручкалися (Десн.); Світлана вискочила на перон, розцілувалася з дівчатами, поручкалася з хлопцями (Янов.)]. поручневий перильный. поручник1 см. поручик. поручник2 елі. поручитель. поручництво см. поручительство. поручниця см. поручителька. поручницький см. поручительський. поручні см. поручень. поруччя 1) поручни, (у балкона, лестницы и т. п. — обычно) перила [Всюди через потік пороблені були вигідні з поріччями кладки (Фр.), Сходи провалено в кількох місцях, поруччів теж не існувало (Смол)}; 2) (у мебели) ручка; (у кресла— ещё) подлокотник [Вона не сіла. Тільки оперлась на поруччя стільця (Коцюб.); Олена., оперлась мовчки 'о поруччя крісла (Коб.)]. порушати см. порушувати. порушатися см. порушуватися. порушений 1) нарушенный; преступленный; извращённый; поколебленный [Г о д в і іі- с он: Ще заповідь порушена :• він матір не поважав (Л. У к р.)]9, 2) поднятый; возбуждённый, затронутый [Тема ця до нецікавих не належить, хоч порушена вже віддавна (Рил.); Аудиторія виявила великий інтерес до порушеного питання і прагнула поширити його (Смол.), Про громадські справи, порушені у Вашім листі, напишу Вам з гір (Л. Укр.)]; 3) двинутый, редк. движимый (наст. ер.); пошевеленный; сдвинутый; задетый; затронутый [Одвага наша — меч, политий кров'ю, Бряжчить у піхвах, ржа його взяла. Чия рука, порушена любов'ю, Той меч із піхви видобуть здола? (Л. Укр.); Спинний мозок був уже порушений, лікарі дивились на неї безнадійно (Коп.)]; 4) тронутый [Опівдні повернулися брати додому. Наймолодший з них., вийняв із печі страву та побачив, що вона порушена (народна казка)]; 5) тронутый; растроганный; взволнованный [Громада стояла німа, глибоко порушена. Дехто просив розв'язати Гната, але староста пе звелів (Коцюб.); — Добре, добре! — крикнув я з-під моста, порушений жалібним Хоми ним співом (Фр.)]. Ср. порушувати 1—5. порушення 1) нарушение; отступление; преступление; извращение [Особливо складні порушення земної кори спостерігаються в гірських країнах (Наука і життя, 1957, 1); Імперіалістська війна є кричуще порушення всякої демократії однаково і V відсталих монархіях і в передових республіках.. (Ленін)]; ~ня клятви нарушение клятвы» книжн. клятвопреступление; "-ня обміну речовин физл., мед. нарушение обмена веществ; ^ня правила нарушение правила, отступление от правила; 2) подпитие; возбуждение. Ср. порушувати 1—2. порушити см. порушувати. порушитися см. порушуватися. порушник нарушитель [Причепа обурепо зиркнув у бік порушника тиші (Тулуб); Порушників людського закону судять і карають!.. (Ле і Левада); Степан Глушакг батько пілота, стріляє з маузера в порушників кордону (Довж.)]. порушниця нарушительница. порушуваний 1) нарушаемый; извращаемый [В залі то западала абсолютна тиша, порушувана тільки потріскуванням корінців у самокрутках, то враз вибухав гомін, вигуки та суперечки (Смол.)]; 2) поднимаемый; возбуждаемый; затрагиваемый; 3) движимый; задеваемый; затрагиваемый. Ср. по* рушувати 1—3. порушування 1) нарушение; отступление; преступление; извращение; 2) поднятие; возбуждение. Ср. порушувати 1—2. порушувати, -шую, -шуєши обл. порушати, -шаю, -шаєш, порушити, -шу, -шиш 1) нарушать, нарушить; (не выполнять в точности чего-нибудь установленного—ещ'е) отступать, отступить (от чегб), перен. книжн. уст. преступать, преступить (что); (ложно истолковывать, перевирать — о словах, мыслях и т. п.) извращать, извратить; (возбуждать сомнение, неуверенность в чём- нибудь) колебать, поколебать [Тихо було в катакомбах, ніщо не порушувало мертву тишу підземелля (Смбл.); Вона іде навшпиньки, щоб своїми кроками, лопотінням плаття не порушити довколишнього спокою (Чорн.); Мигдай відчув, що жінка порушила ритм ходи, оглянувся (Десн.); Не будемо порушувати цієї традиції (Янов.); Мама гостро наглядала за тим, щоб усе робилося, як вона установила, і щоо ніхто не посмів порушати її наказів (Мирн.); Письменник раз у раз міцно стримує свою фантазію, щоб не порушити правди (Смол!)]; ~шити авторитет поколебать авторитет; ^ти закон нарушать, нарушить закон, перен. книжн. уст. преступать, преступить закон; ^ ти мовчання (мовчанку) нарушать, нарушить молчание, уст. разрешать, разрешить молчание [Вони йшли мовчки. Порушив мовчання бородач (Риб.)]; <-^ти р і в н о в а г у выводить, вывести из равновесия; <^ти сло- в о нарушать, нарушить слово; 2) (начинать) поднимать, подымать, поднять; (пред- лагатъ на обсуждение, решение—ещё) возбуждать, возбудить; (перен.: слегка касаться чего-нибудь) затрагивать, затронуть [Талановита молодь, що прийшла в літературу за післявоєнні роки, порушує важливі теми (Літ. газ., 1951,VI); Петро: Мамаша! Щовечора ви порушуєте це фатальне питання,— питання про те, хто має носити самовар (перекл. з Горького)]; 3) разг. двигать', двинуть; (слегка) шевелить, пошевелить; (не поднимая, перемещать) сдвигать, сдвинуть; (касаясь, зацеплять что-нибудь) задевать, задеть; (слегка) затрагивать, затронуть [Порушити рукою Не дають мені кайдани (Л. Укр.); Калеб стежить очима но книзі за читаним і безгучно порушує устами (Л. Укр.); То був здоровий гірський орел. Він довго кружляв, шукаючи добичі, плавав у повітрі з широко розпростертими крилами, зовсім пе порушаючи иими(Фр.); О. Артемій тільки порушив плечима мовч- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)