Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
«ОС 21 8 пос .посадковий см. посадочний. посадник ист. посадник [У 1209 році повсталі новгородці розгромили двір посадника Дмитрія із знаменитого боярського роду Мирошкиничів (Нар. стар. іст. УРСР)]. посадництво ист. посадничество [Микита: Вже відняв Великий князь посадництво у нього, На Ульфа він страшну обрушив лють (Коч.)]. посадниця ист, посадница. посадовий должностной; ^ва і н с т р у к- ц і я должностная инструкция. лосадовйти см. посадити. посадочний, посадковий 1) посадочный [Посадкові ями для весняного садіння копають також восени (Колг. вироби, енцикл.)]; '—'іній (~внй) Матеріал посадочный материал [Посадковий матеріал вирощується посівом насіння у грядки (Тр. Бот. саду у 1949, 1)]; 2) посадочный; погрузочный [Щоранку Даша, взявши на станції плацкарти і посадочні талони, виїздила назустріч дальнім поїздам (Жур.); Нові посадочні платформи [на ділянці Бровари — Київ — Мотовилівка] матимуть довжину 200 метрів (Веч. Київ, 1958, III)]; 3) посадочный [Посадочний майдан для літаків підходив аж до самого хутора (Ле і Левада)]; *"-»ний (~вий) знак ав. посадочный знак [На аеродромі викладали посадкові знаки (Ільч.)]. Ср. посадка1 1—3. «посадський ист., до рев. 1) прил. посадский [На соборі були широко представлені різні верстви російського суспільства: бояри, дворяни, купці, посадські люди (торгівці, ремісники, стрільці), духовенство, двір- цевих слобід тяглі люди (Іст. Укр. РСР); Бурлаки зостались коло човна, а перевозчик побіг на гору в Кривду, де жив посадський пристав (II.-Лев.)]; 2) (род. посадського) сущ. посадский. «осадчик спец. посадчик. «осадчпця спец. посадчица. посажёпний посаженный. -посаженно нар. посаженно. посажпа прил. обл. с приданым, приданница [Побачивши її, молоду, вродливу і посажну панночку, ..він зараз поміркував, що з усіх можливих фінансових спекуляцій ся буде, мабуть, чи не найліпша (Ф/?.); Та на прикмету взяв я дівчину одну — Хорошу дівчину, до того посажну... (перекл. Рильського)]. •посалити, -лю, -лиш посалить. посапати, -паю, -паєш с.-х. пополоть [сапкой (цапкой)]. посапувати, -пую, -пуєш посапывать [Доро- щук мовчав, голосно посапуючи носом (Донч.)]. посатанілий осатанелый; ошалелый: взбешённый [Посатанілий зі злості, [Никодим] все ще не випускав комісарових бакенбардів і торгав їх (Фр.)]. Ср. посатаніти. •посатаніло нар. осатанело; ошалело; взбешённо. Ср. посатаніти. «посатаніти, -нію, -нісш разг. осатанеть; (прийти в неистовство разг. — ещё) ошалеть, перен. взбеситься, сбеситься [М о- л о д и ц я плаче: Щоб уже він, клятий, сам посатанів, як такого мені лиха та клопоту наробив! (Мирн.)\ Його лице зблідло, а очі стали страшні, злі: він посатанів (II.-Лев.)]. посахарити, -рю, -риш посахарить. посварений 1) поссоренный; рассоренный; ср. посварити 1; 2) поссорившийся; побранившийся, поругавшийся; полаявшийся; рассорившийся; перебранившийся, переругавшийся; разбранившийся, разругавшийся; повздоривший [Мінявся [орендар] жартами, посварених мирив (перекл. Рильського)]; в о- н й були ^»ні они были в ссоре [До брата його мені не радили вдаватись, бо, кажуть, вони були посварені здавна і сливе не зналися (Л. Укр.)]; ср. посваритися 1. посварити, -варю, -вариш 1) поссорить; (окончательно—ещё) рассорить [Кобзар: ..Не посварять пани-магнати Нас з великим руським братом (Дмитр.)]; 2) (сделать выговор кому-нибудь) побранить, разг. поругать, полаять, фам. пожучить [Не без того, щоб часом не посварив [чоловік], не раз, було, й попоб'є; а все ж я за ним лиха не зазнала (Л. Укр.); Вона [дівчина] видалась йому такою дитячою.., що брала його охота звернутись до неї через «ти» і посварити суворим тоном, щоби не витворяла дурниць (Вільде)]. посваритися, -варюся, -варишся 1) поссориться, быть в ссоре, разг. побраниться, поругаться, вульг. полаяться; (окончательно — ещё) рассориться, разг. перебраниться, переругаться, фам. разбраниться, разругаться, перен. шутл. расцарапаться, вульг. разлаяться; (слегка разг. — ещё)\ повздорить, перен. шутл. поцарапаться [Катерина не схотіла відповідати, щоб не посваритись з чоловіком при людях (Коп.); Тоді вона посварилась з нашою матір'ю і довго до нас не ходила (Вовч.); Дівчинка гуляла в лісі з братиком, посварилась і гірко заплакала (Іван.)]; милі яряться — краще помиряться см. помиритися 2; 2) (на кого,реже кому) п ^грозить (кому), разг. погрозиться (кому) [Хтось унизу посварився на їх [хлопців] палицею і щось кричав (Мирн.); Пархоменко, що їхав з командармом, у відповідь на радісні ви* гуки машиніста посварився йому кулаком (Панч)]. посватаний посватанпый; просватанный; сосватанный [Молодого не треба було вибирати, бо Василь, її посватаний жених, був тутечки (Квітка)]. Ср. посватати 1. посватати, -таю, -таєш 1) посватать, разг. просватать; (кого кому или кого за когц — ещё) сосватать [Любку посватав гарний парубок, Олекса Чабаненко (Н.-Лев.); Вискочила за нього дівка бойка; сама й посватала себе за нього, сама і весіллям орудувала (Квітка)]; 2) перен. посватать, сосватать [Проклятий шеф посватав нас [футболістів Киева] на змагання. Берлін- цям готувався тріумф, а нам — потрощені кістки й сухий рахунок м'ячів (Янов.)]. посвататися, -таюся, -таєшся посвататься [Він посватався до Христі Стодольної (Ле)]. посвататися, -таемося, -таєтеся сделаться сва- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)