Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
л ос 219 пос тами [Зо всіми миттю побратались [троян- і ці], Посватались і покумались, Мов зроду тутечка жили (Котл.); У вас дочка, а в нас син, то, може, й посватаємось (Харьк. у. — Сл. />.)]. посвербіти, -бить прям.у перен. почесаться, разг. посвербёть, позудёть. досвердлити, -вердлю, -вёрдлиш посверлить; (буравом—ещё) побуравить[—Хіба я винен, що він на ногах не встояв? — Посвердливши якусь хвилину Васька очима, ч я мовчки схилився над столом (Збан.)]. по-свинському, по-свинячому нар. фам. по- свйнски [— Ні, — каже [Карпо], — це вже по-свинячому вийшло... не вмів я по-людському жити... (Коцюб.)]. посвист, -ту посвист, свист [Зрідка тишу степову протне посвист ховраха (Десн.); Розпечені гармати з посвистом викидають снаряди (Скляр.)]. посвистати, -вищу, -вйщеш посвистать [Ви- ] їхав на улицю, посвистав, уже він своєї миленької не застав (Чуб.)], посвистіти, -вищу, -внстйш посвистеть [Тільки посвистиш та й годі! (Квітка)]. посвистування посвистывание [Довгий час панувала мовчанка, порушувана веселим посвистуванням поручика (Галу)]. посвистувати, -тую, -туєш посвистывать [Посвистував кулик дзюбатий (Гл.); Ходить* козак, посвистує, щоб дівчина вийшла (Чуб.)\ Вітрець посвистував між бур'янами (Скляр.)]. посвідка удостоверение; свидетельство [Безстрашний партизан зайшов до їдальні з посвідкою робітника скульптурної фабрики {Грим.); Ковщик: ..От я і прошу вас, | чи не намалюєте ви нам великі шлюбні посвідки, ну хоч з п'ятдесят штук (Корн.)]; ^ка на проживання уст. вид на жительство; ^ка про особу удостоверение личности. посвідник юр. удостоверйтель. посвідниця юр. удостоверйтельница. посвідчений 1) удостоверенный; засвидетельствованный; 2) показанный. Ср. посвідчувати 1—2. посвідчення 1) (действие) удостоверение; свидетельство; ~ня особи удостоверение личности; на ~ип чого в удостоверение чего; ср. посвідчувати 1; 2) (документ) удостоверение; свидетельство; медйчне ^ня медицинское свидетельство; особисте г^ня удостоверение личности [Колосок подав особисте посвідчення, додавши при тому, що це і є його командировка (Куч.)]. посвідчити см. посвідчувати. посвідчування удостоверение. посвідчувати, -чую, -чуєш, посвідчити, -чу, -чині 1) удостоверять, удостоверить; свидетельствовать, засвидетельствовать, посви- дётельствовать [Нехай посвідчить здвоєна сосна, Вертлявий півник на причілку дому, Як школярем любив він із вікна Плигнути й бігти по піску сухому (Руденко)]; <—»тц особу удостоверять, удостоверить личность; 2) (давать показания при допросе) юр. показывать, показать [Бабич: Нас, куме, на свідків клич. Ми посвідчимо, як вони з тобою обходилися! (Фр.)]. посвідчуватися, -чується страд, з. удостоверяться. посвідчувач юр. удостоверйтель. посвідчувачка юр. удостоверйтельница. посвіжілий посвежевший [Павло зайшов посвіжілий, бадьоріший, ніж його бачила Ніна останній раз (Коп.); — Весна, — з насолодою подумав і Черниш, вдихаючи посвіжіле озонисте повітря (Гонч.)]. посвіжіти, -жію, -жієш и посвіжішати, -шаю, -шаєш посвежеть, стать более свежим [Вона рада була, що в неї тепер є багато роботи, і навіть помолодшала, лице посвіжіло, рухи жваві, енергійні, все робить бігом, за що не візьметься — горить в руках (Чорн.); Гарне, але бліде лице трошки посвіжішало (Н.-Лев.)]. по-свійському, по-свійськи нар. разг. по- свойски. посвіта, нбсвіт, -ту обл. 1) свет, освещение [Місяць на уповні і така ясна посвіта, що на стежинці хоч голки збирати (Вовч.)]; 2) светильник [Поспішали Піші ловчії з хортами, Тут же з посвітами джури (Л. Укр.)]. # \ посвітити, -вічу, -вїтнш 1) (излучать свет некоторое время) посветить [Старе серце завжди шукає, де б його погрітися, кому б його посвітити на прощання своїм погаслим світлом... (Мирн.)]; 2) (помогая кому-нибудь в пути, в работе и т. п.) посветить; (навести свет на кого-нибудь, что-нибудь} осветить [Г і л ь д а: Тихше. Постривай. Хтось плаче тут... чи жінка... чи дитина. Здається, тут... Дай світло — посвіти (Коч.); Знайда пішла по огірки, а Анч узяв свічку, щоб посвітити їй (Трубл.); Онися взяла свічку й посвітила на діл (Н.-Лев.)]; 3) (заставить загореться) мног. засветить, позажигать (разг.), зажечь [В'їхали в село, тільки світло посвітили (Головко); Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (Н.-Лев.)]; 4) (чим— перен.: предстать с чем-нибудь неприкрытым, обнажённым) вульг. посветить (чем), показать (что) [Галя регоче: О боже! От якби хто бачив [як впала Явдоха]! Петро: Що? посвітила чим-небудь? Явдоха: Петре! срамник! (Мири.)]. посвітйтися, -вітпться 1) посветйться; (о свете, огне —.едва виднеясь — ещё) по- брёзжить; 2) (начать гореть) мног. засветиться, позажигаться (разг.), зажечься [Сами свічі посвітилися (Чуб.)]; 3) разг. зажечь огни [Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися (Харьк. — Сл. Гр.)]. посвітлілий посветлевший [Останні зорі тихо згасли в посвітлілому небі (перекл. з Полевого); — Л про тебе, Андрюшо, слава хороша йде. — Галина Львівна підвела на нього свої посвітлілі очі (Гур.)]. посвітління посветлёние. посвітліти, -лію, -лієш и посвітлішати, -шаю, -шаєш посветлеть, стать светлее [Похмурий і відлюдний Кулик, що вже кілька годин сидів у сільраді, напружено чекаючи по- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)