Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пос 220 пос вин з міста, відразу посвітлів лицем і навіть кинув якесь жартівливе слівце (Жур.); \ все посвітлішало та покращало навколо, коли він їй сказав: «Ви чогось смутні?» (перекл. з Вовчка); Вона відпочила після подорожі, засмагле обличчя посвітлішало, помолодшало (Тулуб)]. по-світському, по-свїтськи нар. по-светски. посвічувати, -чую, -чуєш прям., перен. разг. посвечивать [Куди Яр-Тур не поскаче, Золотим шоломом посвічуючи, — Купою на купі Поганськії трупи (Мирн.); То не мати, то не жива людина, то — виходець з того світу.. Шия жовта, як у мертвяка, якось витяглася, посвічуючи своїми кістками (Мирн.)]. по-своєму нар. по-своєму [Єгиптянин: ..Я будував би храми по-своєму, я б видумав нові емблеми для богів, а колонади зовсім би не таким порядком ставив (Л. Укр.); Я кручу по-своєму, а вона [ьума] розкручує по-своєму (Н.-Лев.)]. посвоячення разг. родство [Та Нюх так злюче відрікався від посвоячення з жебраками, так ненависно обзивав при жандармах і його, і матір, і весь рід Круків, що юнак сказав собі в думці: — Нехай же й він, паскуда, посидить за людську правду (Козл.)]. посвоячити, -чу, -чиш разг. породнить. посв< я іитііся, -чуся, -чишся разг. породниться, вступить в родство. поскяга 1) посвящение; 2) посвящение [Там же були й книги Тургенева, Кольцова, Аксакова, Полежаева, Огарьова, Долон- ського, Куліша. На багатьох мережились авторські написи й посвяти (Ільч.)]; 3) посвящение [Отець Дем'ян "так щиро хрестився, як зараз, ще тільки в день милостивої посвяти його в попи (Ле)]. Ср. посвящати 1—3; 4) обл. жертва [Як в оті тяжкі конання хвилі Ти в нестерпній муці хоч раз крикнеш, Хоч зітхнеш, хоч думкою самою Пожалієш сього вчинку свого, То даремна вся твоя посвята (Фр.)]. посвятити см. посвящати. посвятитися см. посвящатися. по-святковому, (реже) по-святочному нар. празднично [Як тільки Вутанька повернулася, повдягались обидві по-святковому, пішли на сходку разом: мати й дочка (Гонч.); Біля воріт виладналися по-святочному зодягнуті старі козаки, які скучали за військом, мов мати за дітьми (Панч)]. посвяткувати, -кую, -куєш попраздновать. по-святочному см. по-святковому. посгячепий 1) посвященный; 2) посвященный [Нинішній останній день ловів мав бути посвячений самому головному.. — ловам на медведів (Фр.)]; 3) посвященный; 4) освящённый. Ср. посвящати 1—4. посвячення 1) посвящение; 2) посвящение; 3) посвящение; 4) освящение. Ср. посвящати 1—4. посвящапня 1) посвящение; 2) посвящение; 3) посвящение; 4) освящение. Ср. посвящати 1—4. посвящати, -щаю, -щаєш, посвятити, -вячу, -вягиш 1) посвящать, посвятить [Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології, він тримав у замурзаних землею руках якусь в'ялу стеблинку (Янов.)]; 2) (предназначать кому-нибудь, чему-нибудь) редк. посвящать, посвятить; см. ещё присвячувати; 3) (возводить в какое-нибудь звание или сан) уст. посвящать, посвятить; ^тйти в рицарі посвятить в рыцари; 4) (совершать над чем-нибудь церковный обряд и перен.) освящать, освятить [Де були колодязі і на ставку, усюди воду посвятили... (Квітка); У тому Мотронинському монастирі зібралися до Максима запоріжці, посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом — панів бити (Іван.)]. посвящатися, -шаюся, -щасшся, посвятитися, -вячуся, -вятишся 1) уст. посвящаться, посвятиться [На те піп посвятився, щоб по церкві крутився (Ном.)]; 2) страд, з. (несоверш.) посвящаться; посвящаться; посвящаться; освящаться; без кого вода и е ~тйться разг. без кого не обойдётся [Вести приїжджих гостей випало на долю Семену Бойкові, до нього вчепилася й дружина, —'без неї, бач, вода не посвятиться (Янов.)]; ср. посвящати 1—4. поседіти см. посидіти. посезонний посезонный. посезонно нар. посезонно [Йона теж он батракував, але ж він тільки посезонно (Гонч.)]. посекретарювати, -рюю, -рюєш разг. посе- кретарствовать. посекрётничати, -чаю, -чаєш разг. посекретничать. поселенець, -нця поселенец [Серед поселенців Слобідської України були також російські селяни-втікачі (Іст. Укр. РСР)]. поселений поселённый [Дворище займало десятин з десять поля; багато там люду було поселено (Мирн.)]. поселенка, поселениця поселенка. поселення 1) поселение, уст. посёлье [Характерним явищем феодального часу б той факт, що основна маса поселень була неукрінленою (Архл.у 1953, VIII)]; 2) (ссылка в отдалённую местность) дорев. поселение [Батько О. О. Богомольця., був висланий у Сибір на поселення (Мікр. ж., 1956, XVIII, 3)]; О військові ~ня ист. военные поселения. поселенський поселенческий. поселити см. поселяти. поселитися см. поселятися. посёлок, -лка посёлок [Як же зруйнували Кош, то наш поселок з землями достався якомусь пану (Стор.)]. поселянин уст. поселянин [На широких степах селилися поселяни (Ле)]. поселяння поселение. поселяти, -ля о, -ляєні, поселити, -селю, -селиш поселять, поселить [Клим перші дні ночував у тій кімнаті, де опинився в ніч свого прибуття.. На третій день його поселили разом із старшими хлоп'ятами |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)