л ос 231 послёпнуть (разг.)у редк. ослепнуть [На очах більма поробились, Крли б довіку посліпились, Що йе поможеш ти мені (Котл.)]. і послГплий мног. ослепший [Для кособокого, ріденького проміння Вузьким замком висить кістляве, зле вікно Зі скельцями, посліплими давно (Бажан)]. посліпнути и посліпти, -пнемо, -пнете мног. послёпнуть (разг.), ослепнуть; (на один глаз разг. — ещё) окриветь [І раптом стали. Посліпли. Море світла залляло їм очі (Коцюб.); Пасічник: ..Бджоли як посліпли од злості (Янов.)]. посліпуватий подслеповатый; близорукий [Там стояв напіводягнений чоловік її і жмурив посліпуваті очі (Коцюб.)]. по-словацькому, по-словацьки нар. по-сло- вацки. по-словёнському, по-словенськи нар. по- словёнски. по-слов'янському, по-слов'янськи нар. по- славянски. послуга 1) услуга; (любезность — ещё) одолжение, разг. труд [Василь Іванович того не знав, з якою радістю я заходилась підігрівати чай. Було дуже приємно зробити для нього маленьку послугу (Гур.); Оксана стояла на воротах і щиро дякувала діверові за послугу (Панч)]; ведмежа <-*та см. ведмежий; до ваших ^г к вашим услугам [— Завжди готовий до ваших послуг, —уклонився Петушек (Шовк.)]; зробити ^ту кому см. зробити; користуватися '--•гамн кого-нёбудь см. користуватися; я не хочу користуватися з його *^г разг. я не хочу пользоваться его услугами, я не хочу ему одолжаться; 2) (о службе, прислуживании) уст. услужение, рит. служение [Лицар: Мовчи! Не смійсь і не бреши! Гордую тобою я не тим, що хлопка ти, а тим, що на послугах розгубила сумління'й честь (Л. Укр.)]; 3) (только мн. ч.: послуги, род. послуг) услуги; кімната з усіма ~гами комната со всеми услугами. послугач, -ча обл. слуга, у саг. служитель, прислужник [Зимою, коли не було ли- бацького заробітку, він звичайно наймався в Дрогобичі на якогось послуга ча.. до готелю (Фр.); Та, боже мій, краще не жити, ніж доживати вік такою безсловесною рабинею, таким нещасним попихачем, безнадійним послугачем, як ота безталанниця!..^. Укр.)]. послугачка обл. служанка, прислуга, уст. служительница, прислужница [Він не держав слуги, а тілько послугачку, що тепер, прилагодивши вечерю, пішла собі додому (Фр.)]. ^ послуги см. послуга 3. послуговувати, -говую, -гбвуєш и редк. послугувати, -гую, -гуеш уст. прислуживать, уст. услуживать; (заботиться^ оказывать помощь — ещё) ухаживать. послуговуватися, -говуюся, -говуешся, по- слугуватися, -гуюся, -гуешся пользоваться, воспользоваться, использовать (несо- верш. и совериі.) [Етнографія має багато родичів. Вона межує і з загальною історією, і з фольклористикою, і з літературознавством та мовознавством, вона не раз послуговується і матеріалами економіки, географії, архітектури, археології, антропології (Рил.); Шевченко не раз описував ранок в українськім селі, але ніде в такій мірі не послугувався музикальними мотивами, як власне тут (Фр.)]. послугувати см. послуговувати. послугувагися см. послуговуватися. послужити, -лужу, -лужиш послужить [Не послужила и місяця — занедужала; жене коваль з хати (Вовч.); Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (Коцюб.); Послужи ж, моя ти зброє, Молодій ще силії (Шевч.)]; я к ^»жить доля (щастя) разг. как (если) улыбнётся судьба (счастье) [Як послужить доля, то сього року буде велика добич (Вовч.)]. послужливий услужливый; (очень любезный — ещё) предупредительный, уст. редк. обязательный [В Коцюбинського вистачило сили ласкаво подякувати не в міру послужливому сторожеві й піти (Сміл.)]. послужливість, -вості услужливость; предупредительность; обязательность [Севочка самовіддано і мало не побожно всюди носив за нею чемоданчик. Усім така послужливість здавалась кумедною, але Севочка не звертав на те уваги (Собко)]. Ср. послужливий. послужливо нар. услужливо; предупредительно; обязательно [Найменший син Олімпіади послужливо подав сусідці кварту » (Шиян); А пам'ять послужливо нагадала їм [рекрутам] забуті випадки, коли султани відкупалися від перських шахів і афганських емірів живою даниною (Тулуб)]. Ср. послужливий. послужнйй:^ний список послужной список. послух1, -ху 1) послушание; (беспрекословное исполнение чего-нибудь — ещё) повиновение, подчинение [Старших дітей, дочок, тримав батько в суворому послухові (Верш.); Годвінсон..: Гадаєте, він послух вашій волі тим об'явив, що показав отеє [фігурку]? (Л. Укр.); Батько-мати тепер уже не цуралися дочки, як спершу: вони її прихиляли до послуху то сим, то тим (Мирн.)];~х перед законами повиновение законам; виходити З'-'ху выходить из повиновения; 2) церк. послушание [Вибувши літа монастирського послуху, Вишенський осів у самотнім скиті десь серед лісу (Фр.)]. послух2: п о ~ху (взначении нар.) разг.редк. понаслышке [Мене взято немовлям, і рідний свій Чорностав я знав тільки по послуху (В*вч.)\. послуханпя уст. редк. 1) послушание; повиновение, подчинение; 2) послушание. Ср. послух1 1—2; 3) слушание [І, може, заграє та кобза вільніше, Ніж тихії струни мої, І вільнії гуки її Знайдуть послухан- ня у світі пильніше (Л. Укр.); За сим Бе-
|