Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пос 232 пос недьо подякував громаді за послуханпя і зліз із каменя (Фр.)]. послухати, -хаю, -хаеш 1) послушать [Хочеться послухать, як море заграє (Шевч.); Уночі, Як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле, Розчини вікно, послухай (Тич.); Почує, так послуха, коли має члм слухати (Ном.)]; 2) (последовать советам, выполнить чьё-нибудь требование) послушаться, послушать; (беспрекословно подчиниться — ещё) повиноваться [Послухайте мене; я таки пожив на світі, бачив дечого чимало на своєму віку (Квітка); М и х а й л о: Так він і послухає! (Тоб.); Послухай дурного, то й сам дурним станеш (Ном.)]; О ^хай! (как ооращение к кому-нибудь) послушай! [— Послухай, — каже Клим, — ти справді вже глузуєш! (Гл.)]; <^хаії-н о! разг. послушай-ка!; не ~ти поради не послушаться совета. послухати, -хаю, -хаєш см. слухати. послухатися, -хаюся, -хаєшся послушаться, послушать; (беспрекословно подчиниться — ещё) повиноваться [Не ходи-бо, Климе, послухайся батька (Панч)]; ^тися добром (добровільно) послушать честью, согласиться честью; п е ~тися пе послушаться, ослушаться [Як нам не хотілось іти, як бажалося почути, що папа буде читати! Та не послухатись маминого наказу не можна, і ми з братом нехотя вийшли з хати (Мирн.)]; н є ^тися п о- р а д и не послушаться совета. послухай (род. послухача) разг. редк. слушатель; (об исполняющем практически что- нибудь — изредка) исполнитель [Аби був побрязкач, то будуть і послухачі (Ном.); X р а п к о: ..Аби тут було "(б'є по кишені), а то знайдуться і помагачі, і послухачі (Мирн.)]. послухпяніїй редк. послушный [Послухняні велетні-машини, Як слони, покірні малюкам (Рил.)]. См. ещё слухняний. послухняність, -пості, неслухнянство редк. послушание; (беспрекословное подчинение — ещё) повиновение [Ще~дужче полюбив тебе і за твое послухнянство (Квітка)]. См. ещё слухняність. послушенство 1) уст. послушание [— Ну,— каже, — добра ти в мене дитина, я тебе нагороджу за твоє послушенство (народна казка)]; 2) церк. послушничество [їх [послушників] роки були вже покликані до армії, на фронт, на війну — але послушенство в монастирі звільняло їх від призову на позиції (Смол.)]. послушка церк. послушница [3 літньої кухні дим бухав хмарою, а послушки, в темних одежах, блукали по дворі (Коцюб.)]. послушний послушный [А я молода та послушная, Свого свекорка та послухала (Чуб.); Машини усі послушпі Людині, одній людині В операторській будці (Шп.)]. послушник церк. послушник [Незабаром молодий послушник прийшов до висновку, що найсвятіша річ у монастирі—гроші (Донч.)]. послушниця церк. послушница [Розказувала вона, що була в якомусь нанянському монастирі за послушницю, але покинула монастир і пристала до штундів (Н.-Лев.)]. послушницький церк. гіослушнический [Коса.. виривалася з-під послушницького гострого клобука, огинала плечі і важко спадала вниз, підкресливши в ході м'які форми гінкого стану цілком мирської грішниці... {Ле)\. послушність, -ності послушание; (беспрекословное подчинение — ещё) повиновение. послушно нар. послушно [Фоня послушно склав свої квиточки, записи, закрив палітурку, взяв її під пахву і пішов (Ле)]. послюсарювати, -рюю, -рюєш разг. после- сарить, послесарничать. посмаглий 1) запёкшийся, пересохший, разг. пересохлый [Вона якось одразу проясніла, краєчком хустки витерла посмаглі губи... (Головко)]; 2) потемневший, разг. потемнё- лый; посмуглевший. Ср. посмагнути 1—2. посмагнути, -ну, -пеш-разг. 1) (о губах) запечься, пересохнуть [Губоньки в тебе як посмагли (Барв.)]; 2) (от солнечных лучей) потемнеть; (о цвете лица, тела—ещё) посмуглеть. [Гречка посмагла (Лебед. у. —Сл. Гр.)]. посмажений пожаренный, изжаренный» зажаренный; калённый; отжаренный [В печі в ринках та мисках покотом лежала посмажена цілісінька зграя курей, качок, індиків, гусей... (Н.-Лев.)]. Ср. посмажити. посмажити, -жу, -жиш пожарить, изжарить,, зажарить; (орехи и т. п. — обычно) покалить; (кончить жарить) отжарить. посмажитися, -житься пожариться, изжариться. посмакувати, -кую, -куєш (що и чого, реже чим) разг. посмаковать (что); (съесть что-нибудь лакомое — ещё) полакомиться (чем); (попробовать— изредка) отведать (что, чего) [Василь Семенович сів на скриню, узяв грушу й собі, відкусив шматок, посмакував (Собко); Катерині і потрібпа тільна корова, щоб хоч на старість досхочу посмакувати молоком (Чорн.); Ну, добрії люди, випийте по чарці і вареничків з суницями посмакуйте (Барв.)]. посмалений опалённый; обожжённый [Немов привітав [кінь] зарослого густою бородою високого і дужого чоловіка в посмаленому ковальському одягові під ремінним фартухом на шиї (Ле)]. Ср. посмалити. посмалити, -малю, -малиш опалить; (заставить обгореть, обуглиться со всех сторон) обжечь [Дев'ятнадцять самих баранячих голів до захолоду сама посмалила (Барв.); Та одна діброва не горіла, соловейкові крильця посмалила (Чуб.)]. посмалитися, -малюся, -малншся опалиться; обжечься [Доки сили стає, шугають вони [голуби], сполохані з гнізд своїх, над широким полум'ям, ..поки не посмаляться (Мирн.)]. Ср. посмалити. посмальцювэти, -цюю, -цюєш посалить: ~ти хліб разг. намазать хлеб салом, маслом. посмачений прицравленный, сдобренный [Вона була зла на того варвара за його розмову, не поемачену ані кришки комплімен- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)