Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пос 233 пос тами й хвальбою (Н.-Лев.)]. Ср. поема- I ЧИТИ. | посмачити, -чу, -чйш прям., перен. разг. I приправить, сдобрить [2-й вартовий їсть: Сиренькі [печеня], та дарима, аби гаряча. С і н о п: Ось на перчину, трохи посмачи (Л. Укр.)\ Нема чим картоіпю посмачити (Н.-Вол. у. — Сл. Гр.)\. посмачніти, -шє разг. сделаться вкуснее. посмертний посмертный [В залах Академії художеств СРСР відкрилась посмертна виставка творів народного художника СРСР Віри Гнатівни Мухіної (Літ. газ., 1955, II); Повірте слову, мій шановний друже, Посмертного життя не хочу я собі (Л. Укр.)]. посмертно нар. посмертно [Контр-адмірал, випустивши з обіймів Вихора, сказав: — Спасибі за службу, мічмане. Ми не забули тебе, ти знову орденом нагороджений. Думали, що посмертно, а раз так, значить будеш безсмертний... (Куч.)]. посмик, -ку рывок [Хтось невидний у хмарі морозної нари, що влетіла знадвору, рішучим посмиком відчинив двері (перекл. з Полевого)] . посмикати (посмикаю, посмикаєш и посмйчу, посмйчеш) подёргать; (трогать некоторое время, не оставляя в покое, разг. — ещё) потормошить, потеребить [Коли ми піднялись по сходах, ьа знайомих нам дверях Н побачили замок. Ми трохи посмикали його І (Сміл.); Вона, було, пиріжком наділить, а І надломиш у садку вишню, то за чуприну посмиче (Вовч.)]. посмиком нар. обл. стремглав, стремительно [Чи спав, чи не спав, удосвіта скочив на коняку та посмиком у Лучки... (Вовч.)]. посмикування подёргивание [Доцент зблід, відступив од вікна. І Клара, й Лариса помітили нервове посмикування його щік (Руденко)]. посмикувати, -кую, -к>сш подёргивать; (трогать, не оставляя в покое, разг. — ещё) тормошить, теребить [Від лікарні котилась підвода. Збоку чвалав вайлуватий Софрон, сердито посмикував за віжки (Збан.); Дамаскін посмикував свій чорний, чапаєвський вус (Ле і Левада)]. посмикуватися, -куюся, -куєшся подёргиваться [Його порубдьоване обличчя весь час посмикувалося (Гонч.)]. посмирйти, -мирю, -мириш разг. сделать смирным, уст. присмирить [Інша весела дівчина і прудкая, що не посмирили її ані робота, ані труди, щиро співала і підтанцьовувала (Вовч.)]. посмирніти, -нГю, -нГєш и посмирнішати, ¦таю, -шаєш присмиреть, разг. осмирнёть; стать смирнее [Ста р ш и и а: ..От як завтра дамо хльосту, то посмирнішаєш—о, посмирнішаєш! (Тоб.)]. посмілішати, -шаю, -шаєш осмелеть, стать смелее, разг. посмелеть [Він відійшов у затінок, ..прислухався до веселого гомону у хаті і знову посмілішав (Чорн.)]. посміти, -мїіо, -мієш посметь; (решиться на что-нибудь — еще) осмелиться, отважиться [Ніхто його не посміє зупинити І (Квітка); —Щоб ти сказивсь! — Бровко собі шепоче, А вимовити не посмів (Гл.); Молодий стояв, як опарений, понурившисьТ і не посмів і очей звести на Зіньку (Стор.)]. посмітити, -мічу, -мітиш см. насмічувати,, насмітити. посмітюха 1) [хохлатый] жаворонок [Рудою колією біжить посмітюха (Коп.)]; 2) м. и ж. р. перен. б ран. негодник (м. р.), негодница (ж. р.); 3) детская игра [Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи: малі босі ноженята підкидали порох — три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб.)]. посмітюшка уменьш., ласк, [хохлатый] жаво- роночек [Посмітюшка бігла перед дітьми по землі, зачіпаючи крильцями бур'янець (Янов.)]. посміх, -ху 1) насмешка; (глумление, издевательство) посмеяние, (изредка) уст. посмешище [І ф і г є н і я: ..О, Мойро! Невже тобі, суворій, грізній, личить Робити по- сміхи над бідними людьми?!. (Л. Укр.)-Г Він не міг ні забути, ні подарувати над собою посміху (перекл. з Вовчка); Дворові жінки почали сміятися, а Парасці що за діло? Пчювати їй на їх посміхи! (Мирн.)]; виставляти, виставити па ~х выставлять, выставить на посмеяние, книжн. предавать, предать посмеянию [Як я могла думати, що виб'юся в люди, сидячи у сієї відьми? Та вона не то що не помагає знайти кращу долю, вона мене ще в ярмо запрягає, на посміх людський виставляє! (Л. Укр.)]; віддати на ~х отдать на посмеяние; на ^-х на смех, в насмешку; 2) (предмет насмешек) посмешище [М а- р'я н а: ..Яке велике щастя жить з тобою і буть посміхом для усього села! (Тоб.); І з посміху люди бувають (приказка)]; скорий поспіх — людям ~х поел. поспешишь — люд^й насмешишь [Хренов: Я винний? Облиште. А хто казав: скорий поспіх — людям посміх? (Довж.)]; 3) редк. улыбка; усмешка [Жонглював він легко, невимушено, з веселим посміхом (Донч.); Ще здалека долинув гомін дітворм. Школа зустріла нас веселим посміхом одчинених вікон (Жур.)]; см. ещё посмішка. посміхатися, -хаюся, -хаєшся, посміхнутися, -нуся, -нёшея улыбаться, улыбнуться; усмехаться, усмехнуться; (самодовольно разг. — обычно) ухмыляться, ухмыльнуться [Ходили в поле, жали свій хліб і посміхались злорадо (Коцюб.); Раптом Ляля обернулась до рідних і якось криво, не по- своєму посміхнулась (Гонч.); Миттю засяяла мокра трава, заблищали вікна будинків, посміхнулося голубе вимите небо (Янов.); Посміхався тихо в вуса Наш товариш комісар (Мал.)]; почати пхатися начать улыбаться, заулыбаться. посміховище, (реже) посмішище, посміховисько посмешище [А тепер ви, куме, людське посміховище, от що ви... (Козл.); Не хотів він уславитися, як простакуватий мугир, і стати знов посміховищем пан» |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)