Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нос 253 нос підмела (Мирн*); Прийшов з посудиною, щоб купити до хазяйства на скільки треба горілки (Квітка); Є п і с к о п: ..Хто мас воду? Дай її сюди.— Простягається кілька посудин з водою (Л. Укр.)\; сполучені ~-»іш физ. сообщающиеся сосуды;' 2) (судно, лодка, корабль) разг. посудина ІЛюди біля шлюпки, скориставшись із набіглої хвилі, штовхнули свою посудину на воду (Трубл.)]. «осудити, -суджу, -судиш 1) посудить; (посплетничать) обсудить [Посудим людей раз, а люди десять раз (Ном.); Сядьмо ж, сусід своїх носудьмо-погудьмо абощо (Вовн.)]] 2) (составить, высказать суждение, обстоятельно обдумав) редк. посудить, рассудить [Вона [вдова], на мій погляд, зовсім по правді посудила, що треба перше всього усі гроші докупи зібрати (Мирн.)]; <^»дй с'а м разг. прсудй €ам [X р а п к о: ..Як же я піду? На кого я кину хату, господарство? Сам ти посуди (Мирн.)]. посудний посудний. посудник посудник. посудниця судомойка, обл. посудница [Його мати служила посудницею в ресторані (Лат)]. посудомийня, редк. посудомийна судомойка ІДо иосудомийки повбігали чергові офіціанти (перек*. з М. Островського)]. посудомити,-мить свести [судорогой], стянуть [судорогой] [Щоб тобі руки посудомило! (Ном.)]. посукати (посучу, посучиш и посукаю, посукаєш) (скрутить /. одну пить) ссучить; (мчог. разг. — ещё) посучйть; (верёвку и т. п.) свить; (мног. разг. — ещё) посвивать, (плотно, туго) покрутить [Чом ти, козаче, поводів не маєш? Ой як не маєш, я ж би ті посукала (Чуб.); Із його сала свічі посукала (Чуб.)]. посукатися (посучіїгься и посукається) ссучиться; посучиться; свиться; посвиваться [Прокидається, а ті мички й попрялись і посукались (Рудч.)]. Ср. посукати. посумнілий опечалившийся, опечаленный [Хвиля смутна, каламутна, вже не ясна, вже не біла, відпливає посумніла (Л. Укр.)]. посумніти, -цію, -нїсш опечалиться [Чого ти, Миколо, так посумнів? (Мак.); Його лице посумніло (Фр.); Задумана береза над яром посумніла., і без вітру ронить додолу свої пожовклі листочки (Фр.)]. посумувати, -мую, -мугш {за к и м, з а ч и м, редк. по кому, почому) попечалиться (о ком, о чём), погрустить (о ком, о чём); (сильнее) погоревать (о ком, о чём), разг. потужить (о ком, о чём), покручиниться (о ком, о чём) [Брати трохи посумували за Максимом, а далі й забули (Мирн.); Увечері посумую, а враііці заплачу (ПІевч.)]. посунений, посунутий подвинутый; поданный; отодвинутый; придвинутый; пододвинутый. Ср. посувати 1. посунути см. посувати. посунутий см* посунений. посунутися см посукатися. посупити, -плю, -пиш 1) нахмурить, разг. насупить; 2) (голову) понурить, опустить, повесить [Голову посупив., і ні до кого нічичирк (Квітка)]. посупитися, -плюся, -пишся 1) нахмуриться, разе, насушіться [Та аж посупиться Денис, та аж з серцем скаже: «Чого ти за другим приглядаєшся?» (Квітка)]; 2) понуриться, опустить голову, повесить голову, повесить нос [Ти поникла, як в'яла трава, ходиш, посупившись, наче віку дожила і все* дороге втратила (Барв.)]. посурмити1, -млю, -мит уст. потрубить [в «су р м у»]. посурмити2, -млю, -мйш (покрасить сурьмой) посурьмить. по-сусідському, по-суеїдськн нар. по соседски [Побратались вони [звірі], щоб по- сусідськи жить, Ніколи шкоди не чинить посутенїлий потемневший, разг. потемнё- лый; стемневший [її червона сукня майорить у вечірньому посутенїлому повітрі (Мирн.)]. Ср. посутеніти 2. посутеніти, -нїь 1) (о наступлении сумерек) безл. стемнеть; (о наступлении темноты— обычно) потемнеть [Надворі вже посутеніло (Смол.); Сонце вже черкнулося обрію, і в кімнаті посутеніло (Собко)]; 2) (стать тёмным или темнее) разг. потемнеть, разг. стемнеть [Потемнів і ставок, носутеніла слобода, виблискуючи білими хатками (Мирн.)]. посутній существенный; (о мысли, замечании и т. п. — изредка) дельный [Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (Ко- зач.)]. посутність, -пості существенность; дельность. Ср. посутній. посутньо нар. существенно; дельно. Ср. посутній. посуха засуха [Рослини по степу стояли сизі, як полин, зварені невблаганним і нескінченним чадом посухи (Ряб.)]. посухостійкий с.-х. засухоустойчивый [На півдні України бавовник с найціннішою і найбільш посухостійкою культурою (Колг. Укр., 1955у 4)]. посухостійкість, -кості с.-х. засухоустойчивость [Калій підвищує зимо- та посухостійкість рослин (Колг. вироби, енцикл.)]. посуху нар. разг. посуху. посупі, -ші разг. валежник. посушити, -сушу, -сушиш посушить; (сделать совсем сухим — ещё) высушить [Ой пішов дід по гри^и, баба по опеньки, дід свої посушив, бабині сиренькі (Чуб.); Чи я в полі не травиця була, Чи я в йолі ке зелена росла? Взяли ж мене покосили І на сіно посушили! (народна пісня); Така нудьга мене бере, що, здається, якби я зозулею летіла, то ліси б посушила своєю нудьгою (Н .-Лев.)]. посушитися, -сушуся, -сушишся 1) посушиться; высушиться; ср. посушити; 2} (про- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)