пот 258 пот потеплішати, -шає потеплеть, стать более тёплым, стать теплее [Потім його зір . зупинився на возах, і обличчя коваля потеплішало (Донч.)]; сіпало безл. потеплело, стало теплее [Як тільки надворі потеплішало, бурлаки накупили харчі,4 забрали клунки на плечі й помандрували на широкі херсонські степи (Н.-Лев.)]; /—шає безл. потеплеет, станет теплее [Він обіцяв узяти мене з собою на паровоз, як потеплішає (Сміл.)]. потеребйти, -блю, -бйш обл. 1) потащить [Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору (Греб.)]; 2) (мног.: освободить от чего-нибудь ненужного) очистить. потеревенити, -ню, -ниш разг. поболтать; (веселоу пересыпая речь шутками, разг. — ещё) побалагурить [Усі засміялися, навіть батько. Він досі не брав участі в цій розмові, але був не проти, щоб діти потеревенили (Минко)]. потермосити, -мошу, -мосиш разг. потормошить; (толчками, рывками — ещё) потрясти,^ (реже) подёргать; (волоси и т. п.) потрепать [Директор., прискочив до Миколи, вхопив його за плечі і потермосив (Мак.)]. потерпання разг. оцепенение [Я прим'яв подушку і вклався зручніше. Сонне потерпання знову пройняло мене (Смол.)]. потерпати, -паю, -паєш разг. 1) (бояться) дрожать, трепетать [Знав, що зробив незаконно, взявши з собою хлопця, і потерпав (Коцюб.)]; 2) (терпеть лишения) бедствовать, страдать [Йому зараз ніяк не хотілося, щоб у сестри склалося враження, ніби він там потерпає в* степу (Гонч.)]; 3) (терять чувствительность) редк. терпнуть, неметь, деревенеть; (только прям. — о руках и ногах — ещё) затекать; (становиться нещдвижным) цепенеть; см. ещё терпнути. потерпіла 1) прич. см. потерпілий 1; 2) (род. потерпілої) сущ. потерпевшая; пострадавшая; ср. потерпіти 1. потерпілий 1) прич. потерпевший; пострадавший [В місцях, потерпілих від злої навали, ми все, що зруйновано, знов збудували (Забіла); Сава оіжить до майстерні взяти потрібні запасні частини для потерпілого трактора (Гонч.)]; 2) (род. потер^ пїлого) сущ. потерпевший; пострадавший [Обламався од ваги Віз чийсь під мішками! Потерпілий — від нудьги — В поли б'є руками (Ол.)]. Ср. потерпіти 1. потерпіти, -терплю, -терпиш 1) потерпеть; (сильнее) пострадать [Україна належить до тих районів Радянського Союзу, які більше від інших потерпіли в роки навали німецького фашизму (Тези про 300-річчя)]; /—ти від поводі пострадать от наводнения; 2) (проявить терпение в течение какого-нибудь времени) потерпеть [Потерпіть, мамо, ще трохи. Що ж робити? (Мирн.)]; 3) (проявить снисходительность, терпеливо отнестись к кому-нибудь, к чему-нибудь — обычно с отрицанием) потерпеть [Не любив Аркадій Павлович, коли хтось сторонній гудив його дітей.. Такого Аркадій Павлович не потерпить і не дозволить (Шиян)]. потёрплий потерпший; затерпший, онемелый, онемевший, занемевший, занемелый (разг.), одеревенелый, одеревеневший, задеревенелый, задеревеневший; позатекавший; затёкший; оцепенелый, оцепеневший, застылый, застывший. Ср. потерпнути. потерпнути, потерпти, -пне мног. потерпнуть (разг.), затерпнуть, онеметь, занеметь, одеревенеть, задеревенеть; (только прям. — о руках и ногах — ещё) позатекать (разг.), затечь; (стать неподвижными) оцепенеть, застыть [А в сурмачів давно потер пли губи (Пере.); Пішла Ганна боса; ноги розчервонілись, потерпли од холоду (Н.-Лев.); Захлинулась [Маргіт] водою, полетіла кудись перевертом і вся потерп- ла від жаху (Гонч.)]. потерти, -тру, -треш 1) потереть [Каргат замислено потер собі підборіддя (Шовк.)]; 2) (трением превратить в мелкие частицы, измельчить в порошок и т. п.) потереть; (до конца, всё — ещё) истереть. потертий І) прич. потёртый; 2) прич. потёртый; истёртый. Ср. потерти 1—2; 3) (прил.: бывший в долгом употреблении; перен. разг. — о лице, виде: несвежий, измождённый) потёртый, потрёпанный; (сильнее прям. — ещё) истёртый, истрёпанный [Генерал Петренко вийняв свою вже потерту й покреслену червоними й синіми смугами та стрілками карту, поклав на столі (Куч.); Із скверу виходив старий чоловік у потертому макінтоші (Жур.); На палубі страшна біганина — люди військові в погонах, але досить потертого вигляду (Янов.)]; <-*те місце натёртое место; спец. потёртость. потертися, -труся, -трешся 1) потереться [Він [кінь] довірливо потерся головою об моє коліно (Збан.)]; 2) потереться; истереться; ^тися на потерть (на порошок) разг. истереться на труху (в порошок) [Вже не одна гірлянда на голові потерлась на потерть — як хтось покликав музик в велику надвірну хату (Н.-Лев.)]. Ср. потерти 1—2; 3) фам. потереться [Він довго й не сперечавсь, потерся, пом'явся та й мусив доставать гроші (Н.-Лев.)]; «^тися між людьми потереться среди людей [Таж певно хлопцеві найкраще молодому Ума набратися, потершись між людьми (перекл. Рильського)]. потертість, -тості 1) потёртость; истёртость, истрёпанность; ср. потертий 3; 2) спец. потёртость [Вона [упряж] повинна бути міцною і легкою, еластичною і зручною для коня, не робити потертостей, не заважати рухам (Конярство)]. потерть, -ті труха; (возле стогов и т. п. разг. — ещё) огрёбки (мн. ч.), огребье [—Курить хочеться, брат, — чвиркнув Сашко, — ..може, в тебе хоч потерть є якаї (Тесл.); В солом'яну потерть затоптали Антонову кожушанку, на якій замість килима танцювали весільні гості (Чорн.)]. потеруха разг. труха [Гречук видобув з кишені кілька потовчених цурупалок тютю-
|