Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
тт 260 пот разг. помыкать кем [Скілько літ вона потирала мною, скілько літ знущалась, кепкувала (Барв.); Потирав він об мене свої руки і до дітей сікається (Барв.)]. потирач фолък. уст. помыкающий кем; разг. помыкальщчк, помыкатель [Довелося хазяїну мною руки потирати. Ой потирай, потира чу, коли тобі дЬвелося, а я буду коритися, коли мені горе нялося (народна пісня)]. потйрити, -рю, -риш 1) фам. потащить; (украсть вулъг. — еще) стырить, стащить; 2) (бросить) фам. швырнуть. потйритнся, -рюся, -ришся вульг. потащиться [Так і потирився в калюжу, — наче ^далеко обійти (^Харък. — Сл. Гр.)]\ потиск, -ку пожатие [Ізмаїл вийшов з рідного йому в піднесеному настрої, гордий цим міцним батьківським потиском руки (Собко)]. потискання пожатие [Майор протягнув руку, і Данило відповів на міцне, сердечне потискання (Коп.)]. потискувати, -кую, -куєш и (реже) потискати, -каю, -каєш, потиснути, -ну, -неш 1) пожимать, пожать; (слегка — ещё) тискать, разг. потискать; (надавливать, придавливать) нажимать, нажать [Він потискує руку генерал-майорові Сабурову (Шиян)\ Потискає бондарівну за білії пальці (Гул. — Сл. Гр.); Софрон потиснув батька за лікоть (Смол.); Алебастрова., лялька, коли їй легенько потиснути пупчика, соромливо пищала (Кач.)]; •—'пути один одному руки пожать друг другу руки, обменяться рукопожатиями [На прощання вони міцно потиснули один одному руки (Ле і Левада)]; ^ти плечима редкк пожимать, пожать плечами; см. ещё знизувати2; мороз потис разг. ударил мороз, мороз покрепчал [Потис мороз, вітри ревуть, І сніг поля вкриває (Фр.)]; 2) (только соверш.) разг. сжать, сдавить [Бере камінь лев у лапи.. Як потисне, — камінь тріснув (Руд.)]. потйснутися, -нуся, -нешся потесниться [Чемно попросив [незнайомий] когось там потйснутися, поклав під стіну чемодан, всадовив.. Ганну і сам усівся поруч (Козак.)]. потихеньку, потихёпько (редк.), потихесеньку нар. уменыи. потихоньку [Дихав вітер потихеньку (Вишня); А далі, брате мій, потихенько, помаленько почав я укоськувать її... (Коцюб.); А вставайте, милі братця, Потихесеньку, Заряжайте ружжя Помалесеньку! (народна пісня)]; '-'ку та помаленьку полегоньку да помаленьку. потйхо см. потиху. потихоия редк. тихоня [В потихонях чорт сидить (приказка)]. См. ещё тишко. потиху, редк. потйхо нар. разг. потихоньку [Так іде собі потиху Денис і раптом спинився (Коп.); Потиху й обережно усі [втікачі] посунулись до берега (Коцюб.); — Потйхо, потйхо, не всі разом, — шамкав дід Овсій (Коцюб.)]. потихшати, -шаю, -шаєш сделаться тише, стать тйгае; (только о живом — ещё) сделаться смирнее, стать смирнее. потйхше нар. потише [Горлов: Ти по- тихше. Тут тобі не тил, а фронт, і я командуючий (Корн.)]. потйцяти, -цяю, -цяєш и потйцькати, -каю, -каєш разг. потыкать [Коли розцвіли конвалії в нинішню весну, Антон в'яло по- тицькав щіточками в полотно, однак від цього портрет до завершення не просунувся (Волош.)]. пбтич нар. разі. 1) спотыкаясь [I ходить по- тич, неначе п'ян (Федък.)]; 2) вниз головой [Який він мені родич? Хіба що летів через тин потич (приказка)]. потік, -току 1) поток; (только о течении уст. редк. — ещё) ток; (поменьше) ручей; (только перен.: для обозначения бесконечности в развитии, протекании какого- нибудь явления) река [3 гір дзвінко шуміли потоки (Баш); Антін ішов провулками, обминаючи потоки води, що часто перетинали йому шлях (Чорн.); А скільки мрій було зеленою весною, Як пінились вони, мов золоті потоки! (Рил.); По тротуарі плив та плив Потік людський (Фр.); Нескінченним потоком рухаються колони демонстрантів (Рад. Укр., 1952, XI)]; '-'ки слів потоки слов, прен. словоизвержение; <^кн сліз потоки слёз, ручьи слёз [Прагну я собі потоків сліз, гарячих сліз, нестриманих, раптових (Л. Укр.)]; 2) (след, оставшийся от текущей жидкости) редк. потёк; 3) спец. поток. поті ль см. поти. потім 1) нар. потом, после; (вслед за чем- нибудь книжн. — ещё) затем, ра&г. там, уст. засйм; (по прошествии некоторого времени — ещё) впоследствии [Потім від сильнішого пориву вітру хмари дощові розходяться і видко ліс — уже в яскравому осінньому уборі (Л. Укр.); Та весну зміняє літо, Потім — осінь і зима (Дор.); X у с а: .. Я не на те учу рабинь по-рим- ськи, щоб потім їх скотарками робити (Л. Укр.)]; ^»м видно буде см. видно 1; а ^м а затем [Повчаться вони трохи, а потім Семен почне розказувати і про світ божий, і що робиться на світі... (Коцюб.)]; і (й)~-»м разг. [и] подавно [Вони й дома все одмикують од роботи, а в полі — й потім (Н.-Лев.); Медок солодок, а патока й потім (Ном.)]; 2) (в значений предл.) разг. после [Потім того ні до кого вже не переходила жити (Мирн.)]; 3) (в значений сущ.) потом [Хотіла щось лишити на потім, та й розповіла йому все (Воскр.)]. потіння потение [Які ж конкретні результати кліматолікування в сосновому лісі? .. у 93 процентів хворих зникало потіння (Наука і життя, 1956, 9)]. потіпака см. потіпаха. потіпаний потрёпанный, оттрёпанный. потіпати,-паю,-паєш 1) потрясти; (побить) поколотить [А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (Панч)]; 2) (о лихорадке) потрясти, разг. потрепать. потіпати, -паю, -паєш потрепать, оттрепать; (побить палкой) разг. поколотить [На |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)