Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пот 261 гот тобі круг прядива: щоб ти його пом'яла, потіпала (Рудч.)]. потіпаха, потіпака бран. потаскун (м. р.); ж. р. потаскунья, потаскуха, потаскушка [Якіїсь мучились там птахи 3 куделями на головах; Се чеснії, не потіпахи, Були тендітні при людях (Котл.); Старий потіпака Глядить-глядить, поки з носа Потече кабака... (Гл.)]. потіпач, -ча см. тіпальник. потіснити, -ню, -ниш потеснить; ^ти ворога потеснить врага. потіснитися, -нюся, -нйшся потесниться [Він присунув собі з-під стіни ослінчик до стола, товариші потіснилися (Фр.)]. потіти, -тГю, -тїєш потеть [Аж потіють, та товпляться, Щоб то ближче стати Коло самих (Шевч.); Над чим потієш, товаришу голова? {Чорн.)\ Бідняки потіють, а пани з того жиріють (приказка)]. потіха 1) потеха [Мельник меле, шеретує, Обернеться, поцілує Для потіхи (Шевч.)]; 2) (предметі занятие, доставляющие отраду, удовольствие) утешение, разг. утеха, потеха [Тільки мені й потіха, що коли присняться мої дітки (Вовч.)]. потічок, -чка, редк. поточок уменьш. ручеёк [Випливало з-під скали невеличке джерело, що малим потічком спадало в долину (Фр.); А я той цвіт позриваю та сплету віночка, кину його, червоного, в воду до поточна (Л. Укр.)].. потішати, -шаю, -шаєш, потішити, -шу, -шиш 1) тешить, потешать, потешить, (сильнее) разг. распотешить (только со- верш.)\ (развлекать — ещё) забавлять, забавить, (немного) позабавить (только со- верш.) [На гарбузі, десь в огороді, Козак Нюхайлик проживав; Що не придума — сміх та й годі, Всіх огородян потішав (Гл.); Це дуже весела людина, і він нас потішає (Коцюб.); Не доспи, не доїж, а дитину потіш! (приказка)]; 2) (доставлять удовольствие, удовлетворение) тешить, потешить, радовать, обрадовать, порадовать, (сильнее) наслаждать, насладить; (слух, чувство и т. п. »— ещё) услаждать, усладить, перен. книжн. лелеять (только несо- верш.), (реже) книжн. льстить, польстить [Одно тільки потішало Маланку: ось не видко — будуть ділити землю (Коцюб.); Вулиці квітковими ароматами душу потішають (Волош.); Аби мені було можпа пити-гуляти, Свою душеньку потішати (Тич.); Прийди, прийди, серденько, мою душу потіш (Стор.)]; 3) разг. утешать, утешить; (рассеивать чьё-нибудь беспокойство, умерять волнение — обычно) успокаивать, успокоить [Ох, тепера мепе у недолі моїй Не один добрий Друг потішає (Л. Укр.); Побігти б до неї! Потішити стареньку, розпитати, що таке сталося^!.. (Фр.)]. потішатися, -шаюся, -шаєшся, потішитися, -шуся, -шишся 1) тешиться, потешаться, потешиться; распотешиться; забавляться, забавиться; позабавиться; (только соверш. разг. — ещё) побаловаться, обл. побаловать [Коли та дурниця забавляє нас, тішить, то чом же й не потішитись нею? (Мирн.); Він потішався унучатами, веселився (Квітка)]; 2) (чим) тешиться, потешиться (чем), радоваться, обрадоваться, порадоваться (чему); наслаждаться, насладиться (чем); услаждаться, усладиться (чем) [Побачивши, що впіймано гінця, Хосров тим потішався без кінця (перекл. Бажана); Посидів я трохи, подивився, потішивсь... далі й надокучило мені (Вовч.)]. Ср. потішати 1—2; 3) (только несоверш.: находить утешение в чём-нибудь) утешаться [Він потішався надією, що так на може довго тягтися (Коцюб.)]; ~ шитися на чому уст. утешиться в чём [— Не жалуйте єї, пані! — сказав доктор. — Я певнісінький, що й вона швидко потішиться на моїй утраті (Фр.)]\ ~тнся н а- перёд предвкушать, предвкусить; 4) (з кого, з чого и редк. над ким, над чим) (издеваться) тешиться, потешаться, потешиться (над кем, над чем) [В такі дні з нього міг потішатися кожний їздовий (Гонч.); Віктор з охотою і сам потішався над собою і над Тамарою, якщо вона, звичайно, пе чула... (Коп.)]. потішений потешенный, обрадованный, порадованный; услаждённый; польщённый [Потішений відповіддю дочки, а, головне, виразом її обличчя, Сахно знову вийшов у садок (Собко)]. Ср. потішати 2. потішити см. потішати. потішитися см. потішатися. потішненький уменьш. от потішний 1 [Було собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі не було такого: Жартливе і швидке (Гл.)]. потішний 1) редк. потешный, забавный [Вона [мати] ..й сама з ними разом всміхається на усе смішне та потішне у казці (Вовч.)]; 2) уст. потешный; '--•ні вогні уст. потешные огни; 3) обл. утешительный потішник разг. забавник. потішниця разг. забавница. потішні, -них сущ. ист. потешные. потішувати, -шую, -шуєш см. потішати. поткнути, -ну, -нёш: ~ти носа а) (вмешаться не в своё дело) фам. сунуть нос, сунуться с носом; б) (появиться где или показаться куда) разг. показать нос [—Так і так, — кажу, — чекали на комісію, а вона й носа не поткнула у мій двір (Рад. Укр., 1946, І)]. поткнутися см. потикатися. потліти, -ліє мног. поистлёть (разг.), истлеть [Мабуть, вже і кісточок не зісталось від Уласа — потліли! (Мирн.)]. по-товариському, по-товарйськи нар. по-то- варищески [Вона не спускала перед пим очей, дивилась прямо, по-товариському (Шовк.); Коли тобі самій ніколи або тяжко буде віднести його [вінок], то попроси Павла Лукича зробити се, він, певне, пе відмовить, по-товариськи (Л. Укр.)]. потоваришувати, -шую, -шуєш и обл. по- товарншйти, -шу, -шйш сдружиться [Минув рік, як вони познайомилися та потоваришували (Трубл.); Яким зовсім потова- ришив з о. Федором (Н.-Лев.)]. потовиділення физл. потоотделение. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)