дот 263 пот у світ творів В. І. Леніна потомный выход в свет сочинений В. И. Ленина. потомний2 (о времени) аоэз. редк. будущий, рит. грядущий [Що бачу я в далекому просторі? Прийдешність бачу я, віки потомні (Л. Укр.)]. потомно нар. потомно. Ср. потомний1. потомок, -мка потомок [Оцей годований кабані Оце ледащо. Щирий пан, Потомок гетьмана дурного (Шевч.); Дивіться, потомки, як народ, очолюваний більшовиками, не шкодуючи життя, бився з загарбниками! (Янов.)]; далекі ~мки наші далёкие (редк. поздние) потомки наши. потомствеиий 1) (наследственный) ист. потомственный [В особисте потомствене володіння за ним [гетьманом Брюховецьким] була закріплена Шептаківська волость з містами і селами (Іст. Укр. РСР)]; 2) (настоящий, коренной, исконный) потомственный [Потомствений каменотес розповідає про свою роботу (Рад, Укр., 1959, IV)]} ~ний залізничник потомственный железнодорожник. потомство потомство [На самоті, без товариства., виростало потомство родини Фе- доренків (Коб.); При вдалому підборі пар і доброму вихованні потомства поліпшується його екстер'єр (Соц. тварин., 1956, 1); Від доброго стану батьківських рослин у великій мірі залежить висока життєздатність їх потомства (Осн. даре.)]. потому нар. редк. потом, после; затем; там; засйм; впоследствии [Потому вікно погасло і знов засвітилось (Коцюб.); К р у- ста: ..Я б сам готовий мучитись отак, а надто, щоб воскреснути потому веселим Д іон і сом (Л. Укр.)]; а ~»му а затем [Вона ж рд мене тікає. За обідом мовчить, а потому іде до себе і не виходить до чаю (Коцюб.)]; довго '--'му долго после этого [Довго потому не стихала нова хвиля овацій та вигуків (Козач.)]; і (й) ^му разг. [и] подавно [Тепер вітрів нема, а там і потому (Константиногр. у. •— Сл. Гр.)]. Ср. и см. ещё потім 1. потонути см. потопати. потоншання утончение; утонение; истончение. Ср. потоншати. потоншати, -шаю, -шаєш стать тоньше, утончиться; (спец.—ещё) утониться; (стать совсем тонким) разг. истончиться, уст. истончать [То людина схудне, а дерево не потоншає (Киев. у. — Сл. Гр.); Не слухай, бо сало'потонша з досади (Коцюб.)]. потоншений утончённый, утонченпый; утонённый [В більшості досліджуваних препаратів шкіри піддослідних тварин епідерміс був потоншений (Фізіол. ж.у 1956, II, 3)]. Ср. потоншувати. потоншення утончение; утонение. Ср. потоншувати. потоншити см. потоншувати. потоншування утончение; утонение. Ср. потоншувати. потоншувати, -шую, -шуєш, потоншити, -шу, -шйш утончать, утончить; (спец. — ещё) утонять, утонить. потоншуватися, -шується утончаться; утоняться. Ср. потоншувати. потоп, -пу, обл. потопа миф., перен. потбп [Серед численних релігійних вигадок особливою популярністю у віруючих користувався біблійний міф про всесвітній потоп (Наука і життя, 1958, 7); — Чекай, — опинив його Демидів, — а знаєш ти, як виглядала справдішня потопа світу?.. (Мак.); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, ..потоп у моїй хаті був через те чималий (Л. Укр.); Чути було й дитячий дзвінкий сміх, і жіночі срібні голоси., з-посеред потопи листя (Фр.)]. потопати, -паю, -паєш разг. 1) потопать; 2) (перен. фам.: пойти, уйти) потб- пать. потопати, -паю, -паєш, потонути, -тон?, -тонеш и уст. потопнути, -ну, -пещ тонуть, потопать (разг. уст.), потонуть, утопать, утонуть; (соверш. только прям. — ещё) затонуть; (перен.: оказываться в неприятном положении, будучи обременённым чем-нибудь, а также прен. —• окончательно, бесповоротно предаваться чему- нибудь — ещё) погрязать, погрязнуть [Лав- рін пливе, потопає серед річки (Н.-Лев.); Потопли в тому водокруті дружина і Андрійко (Риб.); Львів потопає в гущавині садів і парків (Цюпа); Нова школярка скоро потонула в шкільній юрбі (Вас); Хати потонули в вечірньому тумані (Фр.); Уже потонули в небі Ключі журавлів безжурних (Герас); Він зажмурив очі і потонув у мріях (Фр.); І я зпаю, що загрузаю в якесь багно й потопаю і вже ніхто мене не врятує (Н.-Лев.)]; ^пати в розкошах утопать в роскоши. потопаюча 1) прич. см. потопаючий 1; 2) (род* потопаючої) сущ. утопающая [До потопаючої швидко пливла людина (Шиян)]. потопаючий 1) прич. тбпущий, утопающий; погрязающий [М а л и н і н: ..Тікаєш, як той щур з потопаючого корабля (Собко)]; ср. потопати; 2) (род. потопаючого) сущ. утопающий,* [Батько сидів з веслом на кормі—веселий і дужий. Він почував себе спасителем потопаючих (Довж.)]. потопельник разг. утопленник [Міг би [Іван] розказати і., про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каміннях в річці (Коцюб.)]. потопельниця разг. утопленница. потопити1 , -топлю, -топиш (о топке) потопить. потопити2 см. потопляти. потопитися, -топимося, -топитеся мног. 1) (лишить себя жизни) перетопиться (разг.), утопиться; 2) потонуть, утонуть, затонуть [Дай боже, щоб ми живі повертались до господи та не потопились у морі! (Н.-Лев.)]. потоплений 1) потопленный, утопленный; затопленный; перетопленный [Прийшли в той район, де на дні моря лежав потоплений піратський човен (Трубл.)]; ср. потопляти; 2) потонувший, утонувший, затонувший [3 сусідніх задесенських сіл несло
|