Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нот 264 нот [по Десні] потоплених роздутих биків (Довж.)]; ср. потопитися 2. Потоплення потопление, утопление; затопление [В 1933 році О. Корнійчук виступив з д'єсою «Загибель ескадри», в якій змалював історичні події періоду іноземної інтервенції та громадянської війни на Україні — потоплення кораблів Чорноморського флоту (Іст. Укр. РСР)]. Ср. потопляти. Потопляти, -ляю, -ляєін (редк.), потопити, -топлю, -топиш топить, потоплять (разг.)у потопить, утопить; (погружать на дно — ещё) затоплять, затопить; (только соверш. мног.— ещё) перетопить [Ми хочемо зробити такий човен, щоб ніхто не міг його подолати, потопити (Іван.); Ти [жіноче серце] океан: маниш і потопляєш, Ти рай — добутий за ціну оков (Фр.); В морі крові потопила народні повстання націоналістична контрреволюція (Цюпа)\ Розбойники, кати в тіарах, Все потопили, все взяли (Шевч.)]. потбпнути см. потопати.' Потбптаний 1) потоптанный; перетоптанный [Од потоптаних та пом'ятих польових васильків пішов гострий дух (Н.-Лев.); На підлозі валялася перекинута тумбочка, ..потоптані фотографії (Шиян)]; 2) изношенный; истоптанный; 3) попранный [Нині в капіталістичних країнах грубо потоптані навіть ті буржуязно-демократичні свободи, під прапором яких буржуазія на першій стадії капіталізму створювала собі Популярність в народі (Рад. Укр., 1953, XII)]. Ср. потоптати 1—3. потоптання редк. попрание (книжн.) [К а- зидорога: Позиваю перед ваш громадський суд., за потоптання моєї честі потоптати, -топчу, -топчеш 1) потоптать; (мног. — ещё) перетоптать [По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Гл.); Люди не перелякалися. В них, очевидно, кипіло. їх було стілько, що, кинувшися нагло, могли ногами потоптати і пана, і всю його двірню (Фр.)]; морозом «¦^тало, втопче безл. морозом побило, побьёт; 2) (ноской привести в негодность обувь) разг. износить, разг. истоптать [Десь вона вже потоптала черевички, на дорогу вибігаючи, виплакала карі очі, чумаченька дожидаючи... (Коцюб.)]; 3) (пе- рен.: грубо нарушить что, пренебречь чем) попрать (книжн.) [Коли ліквідатор розпинається за єдність, то так і знайте, що він уже потоптав єдність в ім'я розколу (Сталін)]. потоптатися, -топчуся, -топчешся потоптаться [Гучко потоптався на місці і сів у крісло (Собко)]. пбтоптом нар. разг. навалом [Ось військо радянське вже гору взяло І потоптом просто на захід пішло... (Вирг.)]. поторгати, -гаю, -гаєш разг. подёргать [Катя поторгала його за плече (Козач.); Семен Трохимович легенько поторгав двері (Грим.)]. поторгувати, -гую, -гуєш поторговать; (провести некоторое время торгуясь разг. — ещё) поторговаться [Юда..: Так само продають їх [людей], як і все, як гуси, як худобу: поторгують і вдарять по руках (Л. Укр.)]; купить не купить, а <^ти можна погов. попытка — не пытка, спрос — не беда. поторгуватися, -гуюся, -гуєшся поторговаться [Він., здалеку помічав добре м'ясо, свіжий сир, умів поторгуватися й полаятись з бабами (Шиян)]. поторкати, -каю, -каєш потрогать [Він рантом сів. Замовк, поторкав волосся й наче трохи заспокоївся (Смол.)]. поторкувати, -кую, -куєш разг. потрагивать [Сон і радість одночасно тепло, мов у дитинстві, заколисують хлопця, ..поторкують загущену темінь чуйних вій (Ст.)]. потормошити, -шу, -шйш потормошить. поторопіти, -пїємо, -пїєте мног. оторопеть [Приходять люди, як глянули — аж поторопіли, так злякались, що в нього така сила (народна казка)]. поторохтіти, -хчу, -хтйш разг. 1) затарах* тёть; (сильнее) загреметь, разг. загромыхать, загрохотать [I шугнув непомітно в двері і вже поторохтів дерев'яшками униз по сходах (Куч.); Віз заскрипів, повертаючись, і поторохтів по сухій, нена- їждженій дорозі (Вас.)]; 2) (в течение некоторого времени) потарахтеть; (сильнее) погреметь, разг. погрохотать, погромыхать [Він поторохтів коробкою (Мик.)]. потороча разг. пугало, чучело, чудище, страшилище; (перен. изредка — ещё) привидение, призрак [Ніколи в світі поторочі Такої я не сподівавсь... І де були у вітра очі, Що у такую закохавсь? (Гл.); Ой, лишенько! Щось заглядає в вікно! Це якась мара або потороча! (Н.-Лев.)]. поторсати, -саю, -саєш разг. потормошить, потеребить; (резкими, отрывистыми движениями) подёргать; (сильнее) потрясти [Недалеко від боропи хтось., лежав. Платон поторсав за плече (Панч); Пані Наталя поторсала залізні прогоничі од віконниць, поправила гайки (Коцюб.)]. поточений1 наточенный, наостренный. Ср. поточити1 1. поточений2 изгрызенный, изъеденный, источенный; погрызенный; поеденный [Вчені браміни поприносили старі пергаментні документи. Перед Саїбом розгорнули цілу ослячу шкуру, схожу на стару ганчірку, поточену міллю та черв'яками (Н.-Лев.); Дай же, боже, коли-небудь .. Хоча серце замучене, Поточене горем, Принести і положити На Дніпрових горах (Шевч.)]. Ср. поточити2. поточіша обл. 1) [небольшой] ручей [А в поточній вода журчить та мечеться з каменя на камінь (Черемш.)]; 2) лощина [Я замовк. Незадовго ми вийшли з поточини на нашу ниву (Ков.)]. поточити1, -точу, -точиш 1) (точа, сделать острым) наточить, наострить; (мног. разг.— ещё) понатачивать [Остап стояв, вагаючись, але, бачачи молодицину упертість, вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати кружка Соломіїне волосся (Коцюб.)]; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)