Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
иод 15 под (Мал.); З добрим подружжям і горе розго- рюєш (приказка)]. подружжячко уменъш., ласк, от подружжя [Не травиця ноги спутала, Не росиця очі вибила: Спутало мене замужжячко, Невірне моє подружжячко (Барв.); Як веселого норову, то весело із ним і жити буде.. Сам не сумуватиме і подружжячку смуткувати не дасть (Вовч.)]. подружнії см. подружній. подружипа обл. подруга [Чи бачила, подру- жино, мого чорнооривця? (Мил.—Сл.Гр.)]. подружити, -ружу, -ружиш 1) (с кем) подружиться [3 Сергійком подружила Оленка (Тесл.); Подружив я з солов'ями В нашій славній стороні (Шп.)]\ 2) (кого) подружить, сдружить; (многих, всех разг.— ещё) передружить [Обнялись вони на пероні, чужі люди, що їх подружили між собою окопи і фронт (Шиян)]; 3) (кого) рёдк. поженить І Взяли їх поблагословили та й подружили та таке весілля справили, що увесь мир скликали (Рудч.)]. подружитися, -ружуся, -ружишся 1) подружиться, сдружиться; (со многими, со всеми — ещё) передружиться [Після того пам'ятного вечора Семен часто бачився з Мару гею, і глибоко подружилися вони (Ле); Кобила з вовком подружилась, та й додому не вернулась (приказка)]; 2) (вступите в брак) пожениться; (о женщине) выйти замуж; (о мужчине) жениться [Розлучили.. нас вороженьки люті, не дали нам подружитися (Коцюб.); Ясна зіронька закотилася, ой я, молода, зажурилася, а що од роду да й одбилася, да на чужині подружилася (Чуб.); Ти, удово, Старая жоно, Не плач, не журися, Бо вже твій син Івась подружився (дума)]. V подружка уменьшу ласк, подружка [Бачила Олеся своїх подружок: які ж то молодиці стали! (Вовч.); У хаті сама я весь вечір пробуду, Хіба що подружка моя завіта (Мур.)]. подружниця разг. подруга [Була в удови дочка Маруся, наша подружниця (Вовч.)]. подружпій, обл. подружий супружеский; (связанный с жизнью в семье, с семьёй) семейный [Д.-Ж у а н: А для чого ви на те стрівання йшли? Чи ви хотіли підсолодити трохи гірку страву подружніх обов'язків? (Л. Укр.); Неня в хаті учила доньку подружих обичаїв (Черемш.)]; ^*нв ж и т я семейная жизнь, супружество [Перші тижні подружнього життя Ольги пото- ( нули в господарських турботах (Гал.)]; ~иє л б ж є супружеское ложе [Па н- са: ..Матрона римська — у тюрмі домує! Подружнє ложе їй—гнила солома! (Л. Укр.)]. по-дружньому нар. по-дружески, дружески [І ще таке я винайшла б, .. щоб всі жили по-дружньому, немов одна сім'я (Забіла); Горбенко підійшов до мене і по-дружньому поклав руку на плече (Грим.)]; ставитися ^му относиться дружески. подрукувати, -кую, -куєш попечатать; (на машинке — ещё) пописать. подря см. пбдра. подряпаний оцарапанный; поцарапанный;, исцарапанный; поисцарапанный; перецарапанный [Руки в дівчинки були шершаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (Донч.); Хромові чоботи подряпано колючками (Шиян)]. Ср. подряпати. подряпати, -паю, -паєш оцарапать; (слегка — ещё) поцарапать; (покрыть сплошь царапинами — ещё) исцарапать, разг. поисцарй- пать; (всё, целиком или многих — ещё) перецарапать [Пальці подряпав сталевим дротом І на лівій руці і на правій (Дор.); Колись я підстрелив таку сову, взяв її в* руки, так вірите, до крові подряпала (Шиян)]. подряпатися, -паюся, -паєшся 1) оцарапаться; поцарапаться; исцарапаться; (друг с другом — ещё) перецарапаться, разг. расцарапаться [Так він у терен, думає: там хоть подряпається (Рудч.); — От бісові діти! — засміявся Федір Іванович, знімаючи з вішалки кожушок. — Уже подряпатись встигли! (Головко)]; ср. подряпати;. 2) (вверх) разг. покарабкаться [Гонтар кинув геодезистів і мерщій подряпався на скелю (Баш); Стало чутно, як він подряпавсь на стрімку стіну урвища, важко а часто відсапуючи (Коцюб.)]. подряпина царапина [Кілька подряпин шаблею на лиці і на руках вже струпилися закипілою кров'ю (Ле); На багатьох каменях є великі подряпини, які називають- льодовиковими шрамами і штрихами (Фіз. геогр.)]. подряпинка уменьш. царапинка [А Зіна з жахом дивилася на свої тендітні руки.. Шкіра загоріла й порепалась, була вся в подряпинках від колючок (Іван.)]. подряпування [лёгкое] царапанье [Крізь завивання вітру Гаврило виразно почув дивний шерех, обережне подряпування (Коп.)]. подряпувати, -пуго, -пуєш царапать [слегка (время от времени)) [Щось тихо мугичучи^ Мамай подряпував тим шильцем вогку стіну (Ільч.)]. подубити, -дублю, -дубиш спец. 1) закончить дубить, закончить дубление; 2) (всё, многое) передубить (разг.). подубїлий 1) застылый, застывший; закостенелый, закостеневший, окостенелый, окостеневший, закоченелый, закоченевший, окоченелый, окоченевший [Дівчина нерухомо лежала на березі річки біля купки подубілої на сонці риби (Ле)]; 2) замёрзлый, замёрзший. Ср. подубіти 1—2. подубіти, -біємо, -бїєте и подубпути, -немо,, -нете мног. 1) застыть; (утратить подвижность и чувствительность) закостенеть, окостенеть, закоченеть, окоченеть [Тепер у хаті холоднеча така, що аж руки* подубіли (Л. Укр.); Я с ь к о: Ой змерз, мамо, змерз! І пальці подублц, і вух не- чую (Стар.)]; 2) (умереть от мороза) редк. замёрзнуть [Діти ж голі., подубіли на морозі (Манж.)]. подув, -ву дуновение; (внезапное сильное* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)