Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
под 16 под движение ветра — ещё) порыв; (перен. — обычно) веяние [Пшениця тихо шуміла під легкими подувами вітру (Собко); Сильний подув вітру загасив світло в руках вдовиці (Коб.); Він любив сина, але надто сильно привик ходити утертою стежкою, жити в старім традиційнім ладі і світб- гляді, щоби міг зрозуміти подуви нового часу і його потреби (Фр.)]. •подувати, -ває повевать, разг. подувать [Вгорі, над верховіттям дерев, звільна подував легенький вітрець (Кач.)]. «одудїти A-го лица нет), -дйш, -дйть разг. подудйть, подудеть. лодудлити, -длю, -длиш (попить, не отрываясь) разг. подудйть. «одужувати, -жую, -жуєш, подужати, -жаю, -жаєш 1) (кого, що) осиливать, осилить (кого, что), одолевать, одолеть (кого, что); (только соверш.: справиться) разг. совладать (с кем, с чем) [Мартин біжить далі. Швидко подужує крутий схил (Янов.); Тимоха.. був старший од Левка годів два та й подужував його; товкмачив його частісінько (Квітка); Він був самий плохий і нікого не подужав (Рудч.); Потроху прийметься насіння, Що розсівали навкруги, Зросте міцніше покоління, Що не подужають враги (Граб.)]; 2) (только соверш. с инфинитивом: быть в состоянии) смочь [Як-то пак ми оце вдвох подужали вкласти в копи стільки горілки! (Н.-Лев.)], «юдужчати, -чаю, -чаєш 1) (стать здоровее) поздороветь (разг.); (набраться сил) окрепнуть, стать сильнее I — Хай засне трохи [стара] „спочине: може, і подужчає... Слаба, слаба стала! .. — думала вона, вертаючись додому (Мирн.); От як зачала та конячка гризти траву, то й трошки подужчала (Рудч.)]; 2) (о ветре, буре, шуме и т. п.) усилиться, покрепчать [Вслухайся—шелест сюди долітає, Ось він подужчав (Дор.)]. «подум, -му поэз. редк. мысль, книжн. пбмысел, уст., поэз. дума [Ростіть, дерева юні, гінко, Клоніться вітами до ніг Великим людям і народам, Що в нас із ними спільний подум (Рил.)]. подумати, -маю, -маєш подумать; (о ком, о чём разг. — ещё) помыслить, поразмыслить; (без дополнения — составить, высказать суждение о чём-нибудь—ещё) посудить [—Пора нам розстатися вже з пануванням, — подумав Аркадій Петрович (Коцюб.); Мовчи, так подумають, що ти розумний (Ном.); Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумать, що надворі не бабине літо, а справдешнє літо (Н.-Лев.); Та чи одна у матері думка! Не держати ж дочок на висадки: треба й про зятів подумати (Мирн.)]; ~май [сам] посуди [сам] [Подумай, на цілу зиму лишаюсь сам, далеко од всіх Вас (Коцюб.)]; '—'маєш (для выражения иронии как вводное слово или восклицание) подумаешь [Чого, подумаєш, на світі не буває! Маленьке лихо в інший час І значним людям докучає (Гл.); В місто Кулик усе-таки поїхав. І цього разу просто серед тижня. — Обійдуться і без мене, — бурмотів він.. — Подумаєш, горить у них з тим будівництвом... (Жур.)]; ~ти тільки подумать только [Подумати тільки: вода, трошечки цукру, манійки і замість рефлектора — свічка в відрі — а скільки ефекту! (Коцюб.)]; і не ~* маю! разг. и не подумаю!; можна ~ти, що можно подумать, что; х т о б *^мав! кто бы подумал! [Кай Л є т і ц і й: ..Хто б подумав, що всі вони вступили в тую секту... (Л. Укр.)]; хто б міг ~ти! кто бы мог подумать! [Хто б міг - подумать! Виняньчив нашого хлопця... Доря так його любить (Коцюб.)]. подуматися, -мається безл. разг. подуматься [— Зорі — як ті яблука, — чомусь поду- малося йому (Риб.)]. подумувати, -мую, -муєш подумывать [Ще тижнів зо два тут побуде, а там вже подумує майнути (Л. Укр.)]. подунути см. подути. подурити, -дурю, -дуриш разг. 1) (некоторое время) подурачить [Лиш най хоть подурить, що мня любить... я повірю (Федьк.)]; 2) (сознательно ввести в заблуждение) мноё. обмануть, разг. обдурить, фам. околпачить. подурілий одурелый; ошалелый, обалделый [Німці метушаться, як подурілі (Янов.)]. Ср. подуріти 1. подурїтп, -рїю, -рієга разг. 1) мног. одуреть (разг.); (потерять ясность сознания и рассудка) разг. ошалеть, обалдеть [Пан тільки витріщав очі на ту комедію і не знав, чи ті люди жартували, чи зовсім подуріли (Н.-Лев.); Тихін оглянувся — так, на нього всі дивляться й регочуть. Подуріли чи п'яні? (Головко); 3 клопоту великого подуріли (Ном.)]; 2) (побаловаться) разг. подурить, подурачиться; (без удержу порезвиться разг. — ещё) побеситься; (ведя себя по-детски, шаловливо) поребячиться; (покривляться разг. — ещё) покочевряжиться [Всім ще хотілось подуріти, хоч стиха. Умовились затуляти рот, кому припаде сміятись (Вас.)}; 3) (делать глупости в течение какого-нибудь времени) разг. поглупить; (в течение какого-нибудь времени совершать сумасбродные, своевольные поступки разг. — ещё) поблажить [Ось не сердься, Якове, не нарікай на неї. Може, вона ще і не винна. Молода людина подуріла, а людям здалося навсправжки... (Мирн.)]. подурніти, -нїю, -нїєш и подурнішати, -шаю, -шаєш поглупеть [А твій Муся подурнішав, бо нічого не читає, з людьми розумними не бачиться (Коцюб.)]. по-дурному (необдуманно) нар. разг. зря; (бесцельно, без надобности — ещё) попусту; (напрасно разг. — ещё) без пути; (глупо) разг. по-дурацки [А ти, півню, по- дурному тріпаєш крилами, храбруєш (Коцюб.); Ярина наморщила лоба й твердо сказала: — Не базікайте по-дурному! (Панч)]. подуся дет. ласк, от подушка [Спатусі на білії подусі (Сл. Гр.)]. подути (подую, подуєш и подму, подмёш) и |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)