Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
«од 17 пое разг. подунути, -ну, -неш 1) подуть; (обычно 0 слабом ветре — ещё) повеять, (реже) потянуть, безл. разг. понести (о холодной струе воздуха) [Грицько помовчав, обдивився ще раз дудку, потім тихенько подув, — товсто і хрипло загула дудка (Мирн.); Подме ходовий вітер — і корабель рушить у путь (Іван.); Але ось поду- нув холодний вітер від сходу, відсвіжив його (Фр.)]; 2) (быстро побежать) разг. помчать, помчаться, понестись; ^ти пудом обл. понестись стрелой [Отоді він, ухопивши з собою.. Шеффеля, пудом подув у Галичину, щоб як стій узятися до діла (Фр.)]. подутися (подуюся, подуєшся и подмуся, подмёшся) разг. 1) (некоторое время) подуться (разг.); 2) (мног.: рассердиться) разг. надуться; 3) (мног.: заважничать) разг. понадуваться, надуться, напыжиться [Ой, уже ж наші та вороженьки та усі подулися (Сл. Гр.)]; 4) (мног.: стать менее заметными — о звёздах) обл. потускнеть, потускнуть, затуманиться [Зорі подулися (С л. Г р.)]. подуха обл. духота. подухатн, -хаю, -хаєш редк. подуть. подушечка \)уменъш. подушечка [Скрізь попід стінами тулились канапки, кушетки.. *з подушками й подушечками (Коцюб.)]; 2) :~чкп, -чок (мн. ч.: сорт конфет) подушечки; 3): <—ка пальця анат. подушечка пальца [її маленька, з мозолястими подушечками пальців рука не раз миготіла в його розтривожених хворобою видіннях (перекл. з Павленка)]] 4) уст. ладанка. подушити1, -душу, -душиш 1) (подвергнуть давлению некоторое время) подушить, подавить [Марія подушила щоки рукою: щоки трохи почервоніли (Н.-Лев.)]; 2) (умертвить; искалечить) подушить, подавить; (всех или многих) передушить, передавить [Чадом не вдалося подушити, то може знов що надумала? (Вас.)]. подушити2, -душу, -душиш (духами) подушить. подушитися1, -душимося, -душитеся (повеситься) мног. удушиться [Не перелічить ніхто, скільки потопилось, подушилось, пострілялося, порізалося від нього [коханнячка] (Вовч.)]. подушитися2, -душуся, -душишся (духами) подушиться. подушка, уст. подушка 1) подушка [Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (Н.-Лев.); Дверцята машини зачинилися з коротким стуком. Шкіряні подушки пружно увігнулися під вагою Юрієвого тіла (Собко); 1 комашки мають подушки, а бідняк — у голови кулак (приказка)]; 2) (только подушка) спец, подушка. п^дугпкоподГбний подушкообразный [Багато тундрових рослин утворюють подушко- подібні форми (Осн. даре.)]. подушне 1) прил. см. подушпий; 2) (род. подушного) сущ. ист. подушное, подушная подать [Микола ще більш зажуривсь, бо за ,помершого батька треба було платить подушне як за живого (Н.-Лев.); Пристав, як пан за подушне! (приказка); Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь (Шевч.)]. подушний ист. подушный, душевой [Літом вп'ять така халепа! Тут з роботою не вправиться..; а тут не очистив недоїмки подушної, нова зайшла! (Квітка)]; ^ний податок ист. подушный налог. подушник ист. сборщик податей [Думаю: зароблю грошей, то батькові-матері запоможу в їх старощах, а то подушники уже, може, там і вікпа повидирали (Барв.)]. подущина прен. подушонка. подюжшшпй подюнШниый. подюжинно нар. подюжипно. подяка 1) (чувство признательности) благодарность, уст. благодарение; (перен.: вознаграждение — ещё) плата, награда, уст, воздаяние [Почуття щирої подяки до дивного колгоспника заворушилося в грудях лейтенанта (Панч); Немає подяки гарячішої від читацької подяки (Смол.); Яка плата, така й подяка (Ном.)]; н а '--'ку, в "^ку в благодарность, в знак благодарности [Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду дав велику (Л. Укр.); Піднесли їм в подяку хліб-сіль, Запросили до рідного двору... (Ол.)]\ не варт ^ки не стоит благодарности; розсипати ^ ки рассыпаться в благодарностях; складати, скласти ^ку приносить, принести благодарность; рит. воздавать, воздать хвалу [О, недаремно йшли бійці в кривавий дим, У пурпурову піну!.. Квітуча, гомінка, склади подяку їм, Радянська Україно! (Рил.)]; 2) (официальное выражение высокой оценки чьего-нибудь труда, действий) благодарность [Павло: Макару Івановичу я виніс подяку в наказі (Корн.); Ми з татком в усьому ідем нарівні — Я в школі, а він за верстатом, Подяки— йому, а п'ятірки — мені: Роботу ми любимо з татом! (Мур.)]. подякувати, -кую, -куєш (кому, чому, редк. кого, що) поблагодарить (кого, что); рит. воздать хвалу (кому), уст. возблагодарить (кого, что) [Дівчина устала з воза, подякувала, попрощалася, пішла й зникла у заулочку, а Кармель далі поїхав (Вовч.); Нимидора подякувала Петрові Кавунові й пішла в присілок до дядька (Н.-Лев.); А рада була така: справника подякувати (Вовч.); І я подякував наш радянський час, що дає нам таких дітей (Янев.)]. подячний уст. благодарственный [Буксир підібрав свій трос, дав вітальний гудок і рушив назад, супроводжуваний подячними вигуками й піснями пасажирів пароплава (Янов.)]. подячно нар. уст. благодарственно [Подячно зітхає земля, звільнена від бур'янів, глибоко зорана, розпушена, родить на всю свою богатирську силу (Янов.)]. поезійда фтвтын. стишок, стихотвореньице 2-35 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)