Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пбт 268 пот потріпати, -пае затрепетать [Потріпають крильми, торкнеться самець самички і далі йде залицяння (Коцюб.)]. потріпати, -паю, -паєш 1) потрепать [Потріпав [Андрій] по плечах, підморгнув хитро і засміявся (Коцюб.)]; 2) (повредить небрежным обращением, небрежной ноской и перен.) потрепать, истрепать; (поверхность или по краям разг. — ещё) обить; (привести в неисправное состояние разг. — ещё) растрепать; (износить разг. — ещё) истаскать; ~пати н ё р в и разг. потрепать нервы; життя ^пало його разг. жизнь потрепала его; 3): ^ти язиком фам. редк. потрепать языком.. потріпатися, -паюся, -паєшся 1) потрепаться, истрепаться; обиться; растрепаться; истаскаться; 2): <^ тися язиком потрепаться. Ср. потріпати 2—3. потріпотати, -поче и потріпотіти, -тить усилит, затрепетать. потрїпуванпя потрёпывание; потряхивание [Вона-бо добре знала, що означає оце потріпування чубом. Павло так завжди стріпував, коли йому було радісно і дуже приємно (Куч.)]. Ср. потріпувати 1. потріпувати, -пую, -пуєш 1) потрёпывать; (время от времени трясти, встряхивать) потряхивать [Вона стоїть собі та коноплі потріпує (Сл. Гр.); Собаки поволі верталися до лісу, чмихаючи і потріпуючи ушима (Вас.)]\ 2) (перен. разг* уст.: порочить) поносить [Коли моїх віршів не читаєте, за що ж мене потріпуєте і лаєте? (Г.-Арт.); Як тобі не соромно, як тобі не гріх потріпувать дитину отак? (Тесл.)]. потрісканий потрескавшийся; истрескавшийся; обтрескавшийся; перетрескавшийся; полопавшийся, перелопавшийся [Єфрейтор, засукавши рукава, ..смолить потріскане днище (Гонч.); По обіді пройшов дощ. Гаряча, потріскана від спеки земля ожила (Донч.)]. Ср. потріскати. потріскати, -кає (разг.) и потріскатися, -кається потрескаться, разг. истрескаться; (со всех сторон разг.—ещё) обтрескаться; (о многих предметах) перетрескаться; (о стеклянных сосудах разг. — еще) полопаться, перелопаться [Вона [земля] так потріскала, що вільно руку встромиш у розщелину серед дороги (Куч.); Піч потріскалася й осіла (Вовч.)]. потріскотати, -коче и потріскотіти, -тйть усилит, потрещать. потріскування потрескивание [Здалеку в безвітряній тиші долітало потріскування охрп- леного вогнем дерева (Козач.)]. потріскувати, -кує потрескивать [Потріскували на деревах гілочки, розпрямлялися після довгого сну (Грим.); Потріскували дрова в залізній пічурці (Куч.)]. потріщати, -щйть потрещать; (о пении птиц— ещё) пощёлкать [Вогонь потріщав трохи під сподом і вигнав дим (Коцюб.)]. потроєний утроенный [3 потроєною енергією трудящі України будуть у новому році трудитися на своїх ділянках для загального блага і добра (Рад. Укр., 1959, І)]. потроєння утроение [Ніби відповідають [коні на Анічковому мосту] на любов ленінградок і ленінградців до них потроєнням своїх знаменитих властивостей (Вишня)]. потроїти см. потроювати. потроїтися см. потроюватися. по-тропічному нар. по-тропйчески [Альтанка влаштована., поблизу чималого ставка, обрамленого по берегах штучними гротами та масою м'ясистої, по-тропічному листатої зелені (Гонч.)]. потрох, -ху, потрохи, -хів см. потрух 1. потроху, потрохи нар. понемногу, разг. понемножку; (постепенно разг. — ещё) мало- помалу, уст. помалу; (не спеша; скромно- фам. — ещё) помаленьку; (не сильно) слегка [Пожежа потроху вгасала (Ільч.); Гомін потроху стихав (Мирн.); Велика чорна хмара., виступає з-за діброви та все потроху наближається... (Н.-Лев.); Прийшов день той ясний, холодний, сніжок потроху порошив (Вовч.); Темна блакить нічного неба почала потрохи бліднути (Коцюб.); Сум щипав потроху за серце (Мирн.)]. потроху-троху нар. разг. мало-помалу [Потім потроху-троху й вивчився працювати— там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку (Янов.)]. потрошечку, потрошечки см. потрошку, потрошки. потрошити, -шу, -шйш 1) прям., перен. потрошить [Дехто і бачив, як вона кота потрошила удвох з дочкою (Мирн.); Татари ганяли по табору, як хорти за зайцями, хапали людей, хапали коней, здирали сідла, потрошили вози (Панч)]; 2) (перен.: анатомировать) шутл. потрошить [Він після побоїв., і вмер, та й суд виїжджав, і німець його Потрошив (Квітка)]. потрошіння потрошение. потрошку, потрошки, потрошечку, потрошечки нар. разг. уменьш. от потроху, потрохи [Потрошку та по- половинці Пооддавали всі гостинці (Гл.); Василь: .. Ви всі тайни сценічності і драматичності знаєте. Гавкун: Знаю, знаю потрошечку, хоч це й не моя спеціальність (Самійл.); Якась холодна пустка в серці. Наче гадина зла обвилась навколо нього і безжально, потрошку, день за днем, випиває її кров по краплині (Шиян); От вона годі вже сидіти згорнувши ручки; потрошки, потрошки та й стала така ж роботяща, як і всі (Стор.);— Як вас, свахо, бог милує? ..—Спасибі вам, свахо! живемо потрошку, хвалити бога (Н.-Лев.)]; доброго ^шку ирон. хорошенького понемножку; звідусіль ^шки погов. с бору да с сосенки или с бору по сосенке. потрощений 1) поломанный, изломанный, переломанный; раздробленный, раздроблённый; побитый, перебитый, разбитый [вдребезги]; поколоченный [На землі лежало потрощене гілля (Скляр.); Вода все прибувала і прибувала з далекої півночі, несучи на собі потрощейу кригу (Цюпа); Права рука і права нога в нього потрощені (Фр.)]; 2) побитый, перебитый; разбитый; сокрушённый, поражённый. Ср. потрощити 1—2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)