Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пот 270 пот здавлене ридання без сліз потрясає все її тіло (Л.Укр.); Селянсько-козацькі повстання проти панування польської шляхти і місцевих експлуататорів одно за одним потрясали Україну і Білорусію (Тези про 300-річчя); І Рим залізний потрясли плебеї Огнем завзяття й молотом ідеї (Рил.); Дивний флот на сонці сяє, гімном небо потрясає, грає на крилі (Тич.); Наче розлючена вовчиця, кинулась вона на нього і потрясла його сильними руками (Коб.)]; 2) (только соверш. — о состоянии дрожи) разг. поколотить. потрясатися, »сається, потрястися, -сёть- ся содрогаться, содрогнуться; (колебаться, вздрагивать книжн. — ещё) потрясаться, потрястись [Весь зал вставав на ноги, — потрясались од покликів і стіни й стеля... (Тич.); Тихе поле аж крикнуло, Аж заридало, потряслось, Тугу-журбу та ту неволю На землю руську пронесло (Шевч.)]. потрясаючий потрясающий [Новий потрясаю- чий окрик прошиб похмуру тишину лісу (Коб.); Потрясаючу поему присвятив героїзмові дружин декабристів — російських жінок— Йекрасов (Рил.)]. потрясіння потрясение, разг. встряска [Соціалістична система переможно йде вперед, не знаючи криз і потрясінь (Матер. XX з. КПРС); Тільки великі душевні потрясіння здатні так змінювати людину (Руденко)]. потрясти см. потрясати. потрястися см. потрясатися. потуга1 1) разг. сила, мощь [Чуєш, друже мій, сила — в безсмертній потузі народу, В тому корені вічнім — безсмертя твоє і моє! (Криж.); Розлігся гомін, сміх, наруга, І жарти прикрії чувати: — Самсоне! Де твоя потуга? Чи ти забувея воювати? (Л. Укр.)]; на «^гу кому разг. на подкрепление кому [Чотири тисячі охочої донської «голитьби» — одчайдушних козаків — на потугу Хмельницькому вів завзятий молодий отаман Степан Разя (Кач.)]; у ~ту вбитися разг. набраться сил; 2) обл. беда, несчастье. потуги, -туг, редк. потуга2 1) потуги, редк. потуга [Та даремні потуги пропагандистів нової світової війни і їх хазяїв з Уолл-стріту! їм не вдалося і не вдасться ввести в оману народи світу (Рад. Укр.у 1950, VIII)]; 2) (только мн. ч.: во время родов) потуги; пологові (р о- дові) ^ги родовые потуги [В законні дев'ять місяців почалися у матері Октава родові потуги (Ст.)]. потугішати, -шає стать туже, сделаться туже. потугонька уменъш. обл. беда, несчастье; г^ку чути предчувствовать беду, пред- • чувствовать несчастье [Десь на свою головоньку потугоньку чую (Рудч.)]. потугувати, -гую, -гуєш разг. мучиться [при родах] [Роди були тяжко трудні: потугу- вала ними,Мотря два дні й дві ночі (Мирн.)]. потужавіти, -віє стать твёрже, сделаться твёрже. Потужити, -тужу, -тужиш (за ким, за чим и ло кому, по чому) погоревать (о ком, о чём), потосковать (по ком, по чём и по кому, по чему), разг. потужить (по ком, по чём и о ком, о чём); фолък. покручиниться (о ком, о чём) [Василя взято в москалі. Олександра потужила трохи та й втихомирилась (Коцюб.); Але, видко, убогим було її щастя: нарік вони ледве повернули зерно, потужили, позітхали та й подалися обоє на поклін у панську економію (Ст.)]. потужитися, -жуся, -жишся разг. напрячься [Іде, спотикається [п'яничка], ..потужиться, випрямиться, от і пішов, пішов (Квітка)]. потужшш 1) мощный, могучий [Він круто повернув баркас, так круто, що мало не перекинула його потужна хвиля (Шиян); Як у найкращу музику, вслухався комап- дир в потужну пісню машин (Ткач); 3 кожним кроком почувалось, як б'ється потужний пульс майбутньої будови (Дмитр.) ]; 2) спец. мощный [На виставці демонструється потужна сучасна техніка, різноманітні механізми (Колг. Укр., 1954, 2); Останнім часом виявлено потужні родовища природного газу під Харковом — Шебелинське (Наука і життя, 1957, 12)]; '--•ний двигун техн. мощный двигатель. потужність, -пості 1) мощность, мощь [Танк круто повернувся і під таємниче перешіптування румунських солдатів, захоплених потужністю радянської зброї, зник так само блискавично, як і з'явився (Кач.)]; 2) спец. мощность [Каховська ГЕС — це другий ступінь у використанні гідроенергетичної потужності Дніпра (Наука і життя, 1956, 11)]; ~ть машини мбщ- ность машины; на повну ^ть иа полную мощность. потужніти, -ніє разг. усиливаться; становиться более мощным [Проблиски світла, спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (Коцюб.)]. потужно нар. мощно, могуче [Потужно ревли танкові мотори (Собко); Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від"мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Л. Укр.)]. потужнострумовий эл. сильноточный. потуманити, -ню, -ниш разг. 1) подурачить [Пусти, мати, погуляти, Я не забарюся': Тілько хлопців потуманю, Да й назад вернуся (Чуб.)]; 2) мног. одурачить. потуманілий потускневший, потускнелый (разг.), потускший, потускнувший, разг. потусклый; затуманенный [Вона опустила голову, мить помовчала, потім глянула Ста- хурському в лице своїм знову потуманілим поглядом (Смол.)]. Ср. потуманіти 1. потуманіти, -ніє разг. 1) потускнеть, потускнуть; (омрачиться) затуманиться [Обличчя професора потуманіло (Смол.)]; 2) безл. потемнеть [В голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (Н.-Лев.)]. потупати, -паю, -паєш 1) (постучать ногами) потопать; 2) потоптаться [Потупала стара |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)