Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пот 272 , пот потурёчуватися и потурчуватися, -чуюся, -чуєшся, потуречитися и потурчитися, -чу- ся, -чишся редк. отуречиваться, отуречиться [Маруся: ..Я потуречилась., в бусурманській стороні. Я мусила потуречитись, бо я ж невільниця (Н.-Лев.); Так треба ж у хату, а уявись у хаті, то і тітка, і Катря сплеснуть рунами, наче ти тричі потурчився (Вовч.)]. См. ещё отуречуватися. потурити, -рю, -рйш 1) фам. потурить, вытурить, протурить [Гаряча пора на полі давно перейшла, і хазяїн скоса поглядав на своїх наймитів, ніби шукаючи нагоди потурити когось із двору (Мур.)]; 2) обл. бросить; (с силой — ещё) швырнуть [Обнімаю її [матір]... однією рукою нахиляю за шию, а другою, дивись, шматок уже й потурив у пазуху (Мирн.); Василь став. Білявий Габелок потурив свинку на Василя (Мирн.)]. потуркати, -каю, -касш и потурчати, -чу, -чиш поворковать, разг. поворкотать. потуркотати, -кочу, -кочеш и потуркотіти, -кочу, -котиш усилит, поворковать, разг. поворкотать. потурлйти, -лю, -лиш обл. погнать [Певно, самі не насмілились ловити мене в Пав- луся та й потурлили оцю пришелепувату Павлусеву дядину шукать мене тутечки {Н.-Лев.)]. потурнак, -ка, потурчйнець, -пця разг. презр. ренегат {отуречившийся) [Пішли вздовж турецьких берегів.. Потурнаки та звільнені бранці вказували нам путь {Тулуб); Посередині ходить наглядач, брязкає ключами від кайданів, потурчинець-невільник, жорстокий, як усі перекинчики... {Тулуб)]. потурчати см. потуркати. потурчений см. потуречений. потурчеипя см. потуречення. потурчйнець см. потурнак. потурчити см. потурёчувати. потурчитися см. потурёчуватися. потурчуватн см. потурёчувати. потурчуватися см. потурёчуватися. потускнГлий, потусклии редк. потускневший, потускнелый (разг.), потускший, потускнувший, разг. потусклый [Скулений, блідий, З тремтячими колінами, потусклим, Зів'ялим оком, звільна, наче тінь, По мармурових залах безучасно Валентій плентавсь (Фр.)]. потускнїти, -іііє и потускиути, -не редк. потускнеть, потускнуть [Молоде лице його почервоніло, очі потусішіли (Мирн.); Гранітні сходи залишилися недоторканими, тільки блиску на них вже не стало, ніби потуск- ніли і зістарилися вони за ці два роки горя (Собко); Нехай сонечко для мене не світить, нехай місяць для мене потускне (Квітка)]. по-тутёшпьому нар. по-здешнему, по-мест- ному [Віл не хотів би, щоб хтось побачив їх удвох так пізно — по-тутешньому пізно (Шовк.)]. потіха 1): в й п и т и (пити) на '--•ху разг. уст. выпить (пить) на прощание; (без дополнения — ещё) выпить (пить) последнюю (по последней, разгбнпую) [—Може, хто пулечку зіб'є або на потуху ста- канчик-другий пуншу вип'є?— спитав Колісник (Мирн.); — На потуху треба випити, — сказав прощальний, — а то від твоїх кулаків в голові щось аж джмелі загули (Панч)]\ зробити щось для ~хи разг. сделать что-нибудь на прощание (в заключение) [То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відпалив (Рил.)]; 2) обл. поддержка [Найшла на Семена несміливість, і він був би допевне вернувся назад, якби не почував тої потухи, що йде з.. Паньком (Март.)]. потухати, -хає, потухнути, -не потухать, потухнуть, гаснуть, загаснуть, погасать, погаснуть, угасать, угаснуть [Огонь у печі потухав (Мирн.); Потухло світло в світлиці, запала глупа ніч (Ле); Зоря потухала, сиза ніч крила землю (Мирн.); Очі на мить зафосфорилися й потухли під віями, що тінню впали на них (Мик.)]. потухаючий редк. потухающий, гаснущий, погасающий, угасающий [Байдуже їм [зорям], що робиться на землі; тихо, мов потухаючі іскорки, лягає той світ на мерзлу грудку (Мирн.); Федосій, як скошений, упав після першого пострілу.. В потухаючій уяві на мить хмаркою промчала Собченкова погроза... (Ле). потухлий потухший, загасший, погасший, угасший [Мимоволі уявлявся., чоловік з потухлою цигаркою в зубах (Ле); В кухні на сточі стояв потухлий уже самовар (Головко)]. потухнути1 см. потухати. потухнути2, -не (загнить) мног. потухнуть (разг.), протухнуть. потушити, -тушу, -тушиш потушить, погасить; (прям. — ещё) затушить, загасить [Потушила Христя світло, лягла (Мирн.); Огню вогнем не потушити (прислів'я); Ось-ось вони [річечки] перед очима грають; ще трохи — і ви., потушите пекучу печію... (Мирн.)]. потушитися, -тушиться разг. потухнуть, погаснуть [Не спуска він очей з горниць, дожида, коли потушиться огонь у пановім покої (Мирн.)]. потушкуватн, -кую, -куєш стушйть; (выдержать в каком-нибудь состоянии, притупить остроту, едкость и т. п. — ещё) поморить. потщйтися, -щуся, -щйшся уст. потщиться [Сильвестр: ..Потщитесь, браття, треба поспішати, Щоб книги всі переписати нам (Коч.)]. потюпати, .-паю, -паєш разг. поплестись, побрести; побежать мелкими шажками, побежать рысцой, разг. затрусить [Боря сам вийшов із шкоди і сумно потюпав додому (Коп.); Старенька шкапина потюпала до села (Шер.)]. потяг1, -гу влечение, тяготение, стремление, перен. тяга; (склонность к какому-нибудь делу — ещё) призвание; (желание, намерение сделать что-нибудь) побуждение, уст. позыв [Мабуть, замкнутість і деяка відлюдкуватість хлопця й породили в ньому спочатку цікавість, а потім нестримний потяг до музики (Дмитр.); Кожному ві- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)