Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пох 276 придивлявся {Шиян)\ Навантажили обидва вози [хлібом], придавили рублем, ушнурували як слід, по-хазяйськи (Мирн.)]. похазяювати см. похазяйнувати. поха марка ти и похарамаркати, -каю, -каєш фам., прен. побормотать [под нос]. по-хамському, по-хамськи нар. разг. прен. по-хамски [Взявши мовчання за знак згоди, рудий джентльмен по-хамськи розсівся на третьому стільці (Смол.)]; поводитися <^ кому (<^ ки) вести себя по-хамски, обращаться по-хамски, разг. хамить. похандрйти, -рю, -рйш похандрить. похапати, -паю, -паєш мног. разг. похватать (разг.), схватить; (поймать разг. — ещё) сцапать; (разобрать) расхватать [Маня: Гарно просите, чорти якісь! Похапали мя за руки, як клещами, та й тягнуть, мов медведя до меду! (Фр.); Ми похапали серии і шурхнули до межі (Смол.); Становий налетів несподівано з поліцією й на Ковба- ненків курінь, похапав багато вербівців (Н.-Лев.)]. похапки, похапцем нар. наспех, разг. нескоро; (очень бистро) поспешно, торопливо; (очень спеша) второпях [В спорожнілих солом'яних кублах, в похапцем виритих — брустверами на схід »— стрілецьких ячейках ще, здавалось, не вивітрились рештки людського тепла (Гонч.)\ Похапки назула вона на дівчинку старі заскорублі чоботи, накинула юнку, платок (Мирн.); За день до мого од'їзду я в останній раз похапцем передивлявся свої книжки (Вас); Остап- чук хотів щось сказати, але Скиба поспішив навздогін за Нечииуренком і Перепелицею, похапцем кинувши: — До Си- дорчука йдемо... (Жур.)]. т похапливий поспешный, торопливый; (о ком— беспокойный — ещё) суетливый [Галина Петрівна засипала сина похапливими запитаннями (Донч.); В коридорі грюкнули якісь двері, долинув звук легких, похапливих кроків (Шовк.); Несподівано влетить в хату через одчинене вікно [частівка], політає, покрутиться, як похапливий гість (Н.-Лев.)]. похапливість, -вості поспешность, торопливость; суетливость [I кожен ішов наман- ганською вулицею й бачив в очах другого похапливість, сподівання (Ле)]. Ср. похапливий. похапливо нар. поспешно, торопливо; суетливо [Дарка похапливо стала роздягатись (Л. Укр.); Савченко почув, як чмихнула в кулак господиня, почервонів до счіз і похапливо витяг із кишені оксамитовий зелений кисет для тютюну (Панч)]. Ср. похапливий. похапцем см. похапки. похарамаркати см. поха марка ти. похарчати, -чу, -чйш разг. похрипеть. похарчйти, -чу, -чйш см. похарчувати. похарчйтпся, -чуся, -"чйшся см. похарчуватися. ^ похарчувати, -чую, -чуєш 1) (кого) покормить; 2) (что и без дополнения) обл. поесть, покушать; (только с дополнением — ещё) скушать. похарчуватися, -чуюся, -чуєшся покормиться. по-хатньому нар. по-домашнему [Лісова — молода жінка, ошатно, хоч і по-хатньому одягнена (Коч.)]. похвала похвала, одобрение; (торжественная книжн. — еще) восхваление [Дівчина розчервонілася від похвали (Трубл.); Похвал мав стільки, що не одіб'єшся (Ко- зач.); Я зовсім серйозно поділяю думку Кузьми Пруткова, що похвала потрібна талантові, як каніфоль — смичкові (Рил.)]; не поздоровшаєш від отаких ~л не поздоровится от этаких похвал. похвалити см. похваляти. похвалитися смі похвалятися. похвалка, (чаще мн. ч.) похвалки, -лок уст. угрозы [Плюньте ви на його похвалки (Мирн.); Збурена, зелектризована власними похвалками юрма невгавала (Коцюб.)]. похвалювати, -люю, -люєш разг. похваливать [А пани-сусіди нашу панію похвалюють- величають:—Ото хазяйлива! Ото розумна! (Вовч.)]. похваляння 1) хвастовство, разг. похвальби, бахвальство [На всі ті хвастощі і похваляння свого товариства Богун лише поблажливо усміхався (Кач.)]; 2) угрозы (мн. ч.) [Зачувши панські похваляння, ти, Михай- лику, запорожець тобто, візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів... (Ільч.)]. похваляти, -ляю, -ляєш (редк.), похвалити, гвалю, -валиш хвалить, похвалять (уст.), похвалить; (отзываться с похвала,й, с сочувствием — ещё) одобрять, одобрить [Діброва певно знав, за таку пісню його обов'язково похвалить Кармелюк (Куч.); — Дуже смачне, — хвалив Іван, бо якось не похвалив Франчиного обіду, а вона так образилася, що мало не розплакалася (Чорн.); Кай Летіцій: .. Кріспіна Секста я не похваляю — за всі його, тобі відомі, вчинки (Л. Укр.)]. похвалятися, -ляюся, -ляєшся, похвалитися, -валюся, -валишся 1) хвастаться, похвастаться, разг. хвастать, пдхвбс- тать, похваляться, хвалиться, похвалиться; (только несоверш.: кичливо, са- монадеяпно разг. — ещё) бахвалиться; (только соверш.: слегка разг. — еще)' прихвастнуть [Своїми знаннями Аркадій ніколи не похвалявся (Коп.); — Я теж матиму все, що їй любе, — похвалився хлопець схвильовано (Гонч.); Мар'ян встиг похвалитися, що із Львова приїхав його синок Ю{іась і навіз усій сім'ї стільки подарунків та гостинців, що й ради не дати (Чорн.)]; не можу ^литися [ким, чим] разг. не могу похвастаться [кем, чем] [Не можу похвалитися, щоб мені добре працювалось (Коцюб.); Щодо дівоцької вроди, то цим Марина похвалитися не могла (Смол.)]; 2) (только несоверш.: угрожать словами) грозиться [Запоріжці одверто похвалялися знищити апень усі католицькі кодла, довести панству, що не можна без- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)