Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пох 277 пох карно чіпати козацтво (Тулуб)]; хлятися на коро разг. угрожать кому [Чого ж ти., похваляєшся на Попенка? (Мирн.)]; 3) (только соверш.) разг. сказать, рассказать [—А Марта,, щоб покрити мене перед мамою, взяла мою вину на себе, — розливалася жалібно перед папою. — А чом же ти мамі не похвалилася? — спитав папа (Мирн.)]. похвальба разг. 1) хвастовство, разг. похвальба, бахвальство [Іванові., хотілося сказати, що він всі сили покладе, аби тільки стати справжнім майстром, ..але прозвучало б це, мабуть, похвальбою, і хлопець стримався (Собко)]; 2) угроза [Самі здебільшого окопники, що роками витримували на собі нелегку владу командирів, вони добре розуміють Куликову похвальбу (Гонч.)]. Ср. похвалятися 1—2; 3) похвала; (торжественная книжн. — ещё) восхваление [Говірка людина цей старенький учитель, але на похвальби ще в школі був не дуже щедрий (Коп.)]. похвальний похвальный; (содержащий в себе одобрение, высокую оценку и т. п. — ещё) одобрительный, книжн. лестный [Найменший шум, найменша, хоча би й похвальна, увага старої матушки просто його розлючували (Коцюб.)]; ~ппй відзив лестный отзыв; ~на грамота похвальная грамота; ~ний лист уст. похвальный лиск [В школі йшла вона в перших — похвальні листи давали (Вас.)]; ~не слово уст. похвальное слово. похвально нар. похвально; одобрительно; лестно [Канцлер похвально сприйняв початок розмови (Ле); Оглянув нутро фабрики, розмірив, що, як і куди, і висказався дуже похвально про будову (Фр.); У вільні години він виїжджав на човні до місць, відомих лише йому, і витягав з них таких великих сомів, що всі заздрили і похвально прицмокували язиками (Чаб.)]. Ср. похвальний. похвастати, -таю, -таєш и похвастатися, -таюся, -таєтся похвастаться, разг. похвастать; (слегка разг. — ещё) прихвастнуть [1 зараз Ользі захотілося трохи похвастати перед черницями своею сміливістю і вмінням (Шиян);—А дріб чи кулі я сам роблю. Ого, я майстер на це! — похвастався дід (Донч.)]. похватати, -таю, -таєш мног. похватать (разг.), схватить; (разобрать) расхватать. похватйтися, -вачуся, -ватишся обл. спохватиться [Ілько перестав схлипувати, він уже похватився, і голос, викупаний у сльоза х, задзвенів зовсім весело (Панч)]. аохваткйй обл. быстрый [Похватний кінь (Н.-Вол. у. — Сл. />.)]. похватно нар. обл. быстро [Старший встав і почав дякувати рибалці эа гостинність. І знову нохватко загосподарювала дівчина (Ле)\. похватний разг. удобный, разг. сподручный [— А яке ви весло взяли, мамо? Було б оте, зелене. — Нічого, і це добре, синку,— легеньке, похватне (Донч.)]. похватпїіний бблее удобный, поудобнее; сподручнее [Міщанам дозволялося носити тільки ножі, але більш хоробрі хапали що похватніше і вибігали на подвір'я (Панч)]. Ср. похватний. похватом, пбхватцем нар. редк. поспбтно, торопливо [Вона похватом намагалась перевести розмову на іншу тему (Коп.); Аж он щось кольнуло в груди, схопилась [Маріка] похватцем із печі (Вас.)]. С.ч. ещё похапки. похверцювати, -цюю, -цюєш разг. редк. пощеголять, щегольнуть [Оверко до Несто- рової Марфи підсів, хвацький такий парубок, перед хазяйською дівчиною похверцювати захотів (Горо.)]. похвилювати, -люю, -люєш 1) поволновать; 2) мног. разг. взволновать. похвилюватися, -лююся, -люєшся поволноваться. похвіі ськати и похвбськати, -каю, -каєш обл. постегать, похлестать; (хлыстом разг.— ещё) похлыстать. похвиськувати, -кую, -куєш обл. постёгивать, похлёстывать [Як на ніженьки підхопивсь швидкі, Як добув він свій батіг шовковий, Що мав сім крзйків із дротиною, Як узявся він тут похвиськувать (перекл. Гр азовського)]. похворіти, -рію, -рїєш 1) побочеть, похворать; 2) мног. заболеть, захворать [То воли йому пристануть, або й похворіють (Коцюб.)]. похвбськати см. похвйськати. похйбитп, -блю, -биш уст. ошибиться; (нарушить какое-нибудь правило, обязательство — ещё) погрешить; (неудачно поступить — ещё) оплошать; (перен.: сделать неверный расчёт разг. — еще) промахнуться [3 цією книжкою («Кобзар»] на путь життя Ступив він і ніколи не похибив, Людському щастю всі віддавши сили (Рил.)]. похибка разг. ошибка; погрешность; оплбш- еґость; промах [Густав., усе списував і все до нових недоглялів, похибок та крадіжок докопувався (Фр.); Минає хвилина, і вже його око вловпює ще чиюсь похибку: — Оце на двері? Трьохдюймові дошки на двері? (Жур.)\. Ср. похйбпти. по-хижацькому, по-хижацьки, по-хйжому нар. хищнически; хищно [За капіталістичного ладу багаті нафтові родовища Прикарпаття протягом десятиріч розроблялися по- хижацькому (Наука і життя, 1956, 8); , Не здивуй же, що вони, темні та неосвітні, по-хижацьки за діло взялися... (Мирн.); Там окунь Заплямкає по-хижому — і рибки Розсиплються сріблястим водограєм, Тікаючи від нього (Рил.)]. похизуватися, -зуюся, -зуєтся раза, пощеголять, щегольнуть; (реже — только без дополнения—ещё) пофорсить; (пожеман- ничатъ, стремясь показать себя с выгодной стороны) порисоваться [На цій мальовничій полонині була виставлена ціла галерея скульптурного античного багатства, яким хотів похизуватися польський магнат Станіслав-Фелікс Потопький перед своєю молодою красунею (Ле); Василькові дуже |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)