Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
во^ 278 пох хотілось сказати Докійці щось незвичайне, похизуватись перед дівчинкою (Донч.)]; ~тися знаннями щегольнуть знаниями, порисоваться знаниями [Не знаю, навіщо я згадував про ці дрібниці; очевидно, мною заволоділо бажання похизуватися своїми знаннями (Гур.)]. похил, -лу наклон, уклон; (постепенно снижающаяся поверхность чего-нибудь) покатость, разг. покат; ^ л корпусу вершії и к а уклон корпуса всадника, похилений 1) склоненный; наклонённый; накренённый; опущенный; свешенный [І дівчина стояла нерухомо, мов т чюля, похилена осіннім вітром (Гонч.); Раптом відчинилися двері кабінету і звільна, хистким кроком, з похиленою вниз головою, увійшов Начко (Фр.)]; ер. похиляти 1; 2) скло- нйвшийся; наклонившийся; накренившийся; покосившийся; опустившийся; свесившийся, свисающий,, обл. свислый; поникший, разг. пониклый, сникший, сникнувший [Килина.. дивиться па похиленого над снопами Лукаша, всміхається (Л. Упр.); Обоє завзяті, сміливі й безстрашні, вони видиралися на стару похилену вербу (Шиян); Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом (Шевч.); Вирівняв [Кобзар] стріху на вдовиній хаті, ..змайстрував міцну підпору до похиленої стіни (Жур.); Жита зашамотіли, піднімаючи догори свої похилені колоски (Мирн.)]; ер. похилятися 1. похилення склонение; наклонение, наклон; опускание. Ср. похиляти 1 и похилятися 1. похилий 1) наклонный; (не крутой — ещё) покатый [Це був дуже простий шифр: у звичайному листі, написаному похилим письмом, деякі літери писалися прямо (Сміл.); Ниви то поволі котились в долину, то підіймались на похилі горби (Коцюб.)]; <-*>лі плечі покатые плечи [Зустрілась їй жінка, на плечах похилих несе щось, убога така (Л. Укр.)]; ^»ла п л о щ и* н а наклонная плоскость; 2) (согнутый) склонившийся, наклонившийся; (накренившийся) покосившийся; {опустившийся) поникший, поникнувший; (об увядших цветах, растительности разг. — ещё) пониклый, (реже) никлый; (о человеке: сгорбленный) уст. согбенный [Великий гурт людей стоїть коло похилої хати, наполовину розваленої (Л. Укр.); У похилій голові борюкались веселі надії з невимовною тугою (Мирн.); Все назирав, чи не побачу похилого стовбура або вигідної гілки (Коцюб.); За байраком байрак, А там стен та могила. Із могили козак Встає сивий, похилий (Шевч.); Перед очима стоїть суха чорна фігурка з похилим станом (Коцюб.)]; 0 на "~ле дерево й кози скачуть погов. смирную собаку и кочет бьёт или на бедного Макара все шишки валятся; 3) (с уныло опущенной головой) понурый; (суровый, мрачный) угоюмый [Ніколи не радувався Семен Не- пиивода, ходив завжди він похилий та смутний (Вишня)]; 4) (о возрасте) преклонный [Незважаючи на свій похилий вік, він [П. Мирний] до останнього дня трудився па благо рідного народу (Літ. газ., 1955, І)]. похилистий наклонный; покатый. Ср. похилий 1. похилитати, -таю, -таєш разг. покачать^ (слегка, мерно — ещё) поколебать, поколыхать; (сильнее) пошатать. похилитатися, -таюся, -таєшся покачаться; поколебаться, поколыхаться; пошататься; (о висящем) разг. помотаться. Ср. похилитати. похилити см. похиляти. похилитися см. похилятися. похилість, -лості 1) наклонность; покатость [Стою на похилості наче і хочу зсунутись вниз, що б там мене не чекало (Коцюб.); Вирішили — по-перше, опреділити інструментальною зйомкою, чи є сюди з шахти похилість (Янов.)]; 2) преклонность. Ср. похилий 1,4. похило нар. 1) наклонно; покато [Па північ від північного тропіка і на південь від південного тропіка сонце ніколи не буває в зеніті. Там проміння сонця падає то більш, то менш похило (Фіз. геогр.); Від'їхавши кілометрів п'ять від рудника, вони звернули на зелений луг, що похило спадав до річки (Гур.)]; 2) понуро; угрюмо [Панич грізно: ..Химко! Кого се ти накликала сюди? Хто тобі дозволив? X и м к а похило: Паниченьку! простіть мене (Мирн.)]. Ср. похилий 1, 3. похиляння склонение; ваклонёние; опускание. Ср. похиляти 1 и похилятися 1. похиляти, -ляю, -ляєш (редк.), похилити, -хилю, -хилиш 1) склонят о, склонить, (только прям.) наклонять, наклонить; (только несоверш.: сгибать верхнюю часть чего-нибудь — ещё) клонить; (слегка сгибая — ещё) накренять, накренить; (ниже — ещё) опускать, опустить; (совсем низко) свешивать, свесить [Почервоніла [Маруся], як калина, закрилась рученьками і голову похилила (Квітка); А ось грона похилили гіллячку, на землі лежать бідні (Коцюб.); Всі стали тихо, всяк свій спис Додолу похиляє (Л. Укр.); Понад річку верби головаті Довгі віти в воду похиляють (Фр.); Мужню силу хоч похилить горе, Та не зломить, в підлість не поверне (Фр.)]; 2) (только соверш. — о явлениях природы) разг. повернуть, перевалить [Вже й день минає. На південь сонце похилило (Чорн.); Його била пропасниця. Певно, то від того, що вже похилило до вечора, помилився мороз (Збан.)]; 3) (только соверш. перен.: пойти, хромая или медленно, с трудом передвигая ноги) разг. поковылять, поплестись; (только соверш. редк.: быстро направиться) разг. двинуть [Ісен-Джан переможно повернувся й повагом., теж похилив до контори (Ле); Він мерщій, накинувши клямку на залізний пробій, вийшов з двору і похилив з гори до річки (Мирн.)]. похилятися, -ляюся, -ляєшся (редк.), похилитися, -хилюся, -хилишся 1) склоняться, склониться; наклоняться, наклониться; |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)